ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
18 червня 2014 року № 813/1661/14
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лейко-Журомської М.В.,
секретар судового засідання Чижук М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицького районного суду м. Львова про визнання протиправною бездіяльності,-
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Галицького районного суду м. Львова, у якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, пов'язану із ненаданням відповіді та інформації на запит від 04 лютого 2014 року; зобов'язати відповідача надати відповідь та інформацію на запит від 04 лютого 2014 року.
Ухвалою від 28 квітня 2014 року позовну заяву в частині позовних вимог про зобов'язання надати відповідь та інформацію на запит від 04 лютого 2014 року залишено без розгляду.
Позивач у судовому засіданні у якому був присутнім позовні вимоги підтримав. Зазначив, що на його запит на інформацію, поданий 04 лютого 2014 року до Галицького районного суду м. Львова стосовно розгляду судом протоколу Львівської митниці Міндоходів, складеного відносно його довірительки, надано відповідь з порушенням строку, який визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації». Просив позов задовольнити.
В судове засідання 18 червня 2014 року позивач не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до частини 2 статті 128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи, оскільки позивачем в судовому засіданні були надані пояснення по справі.
Від відповідача на адресу суду надійшло заперечення, у якому вказано, що запит позивача за своїм змістом є зверненням громадян у розумінні Закону України «Про звернення громадян», а не запитом у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації». Тому у задоволенні позову слід відмовити повністю. Також відповідачем подано клопотання про розгляд справи без участі представника.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.
Як встановлено судом з матеріалів справи, 04 лютого 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Галицького районного суду м. Львова із запитом про надання інформації та документів щодо розгляду судом протоколу Львівської митниці Міндоходів № 1332/20900/13 від 21.05.2013 року про порушення митних правил ОСОБА_2
Оскільки станом на 26 лютого 2014 року, в порушення статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», Галицьким районним судом м. Львова не надано ні відповіді, ні інформації, позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідача.
Як встановлено з долучених відповідачем матеріалів, 21 березня 2014 року Галицький районний суд м. Львова повідомив ОСОБА_1, що відносно ОСОБА_2 було винесено постанову про накладення стягнення за адміністративне правопорушення, та скерував копію постанови поштою та по e-mail.
При прийнятті рішення суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року № 2939-VІ публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Частиною 2 статті 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації визначені статтею 3 цього Закону - це обов'язок розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Водночас, інформація про рух справи та направлення судового рішення не регулюються Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Так, відповідно до статті 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» завданням суду є здійснення правосуддя на засадах верховенства права, та забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» роз'яснено, що у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті З, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Статтями 126 і 129 Конституції України передбачено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Таким чином, суд під час здійснення судочинства не виконує владні управлінські функції, а тому з точки зору Закону України «Про доступ до публічної інформації» суд не є суб'єктом владних повноважень, та документи, які створюються під час здійснення судочинства, не є публічною інформацією.
Як вбачається з матеріалів справи, порушені позивачем питання у запиті стосуються процесуальних питань Галицького районного суду м. Львова під час розгляду протоколу про порушення митних правил в порядку КУпАП, а тому не підпадають під сферу дії Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Згідно з висновками Вищого адміністративного суду України, викладеними у довідці від 01.06.2013 року, доведеній до відома суддів апеляційних та окружних адміністративних судів постановою Пленуму ВАСУ «Про практику застосування адміністративними судами положень ЗУ від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» № 11 від 30.09.2013 року, - судам слід відмовляти в задоволенні позову, який пред'явлено з вимогою щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників публічної інформації щодо її ненадання, якщо під час судового розгляду буде встановлено, що позивач зажадав у відповідача інформацію відповідно до законів України "Про інформацію", "Про звернення громадян" тощо з підстав, що право позивача на отримання публічної інформації не порушено.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, відповідно до статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Аналізуючи вимоги чинного законодавства та обставини справи, суд приходить до висновку про те, що запит позивача про надання публічної інформації є фактично зверненням (заявою, клопотанням) про надання інформації згідно з Законом України «Про звернення громадян», тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 20 червня 2014 року.
Суддя М.В. Лейко-Журомська