24 червня 2014 року Житомир справа № 806/2421/14
категорія 8.2.3
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Сичова О.П., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 528,63 грн.,
встановив:
Бердичівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області звернулася до суду з позовом, в якому зазначала, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець. З 01.01.2012 року відповідачем обрано спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Станом на 16.04.2014 року за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом зі сплати єдиному податку у сумі 528,63 грн. Відповідачу на суму узгодженого зобов'язання було виставлено податкову вимогу від 19.11.2013 року. Кошти Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 у добровільному порядку в повному обсязі сплачені не були.
Відповідно до ст. 183-2 КАС України, справу належить розглядати в порядку скороченого провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець та як платник податків перебуває на податковому обліку в Бердичівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області. Згідно поданої відповідачем заяви з 01.01.2012 року його переведено на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
Згідно із пунктом 291.2 статті 291 Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пунктом 293. 1 статті 293 Податкового кодексу України визначено, що ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Відповідно до п. 293.2 цієї статті Податкового кодексу України, фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати
Згідно із п. 295. 1 ст. 295 Податкового кодексу України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
У порушення вищезазначених норм, відповідачем єдиний податок у повному обсязі сплачено не було, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед бюджетом у сумі 528,63 грн. Дані обставини підтверджуються довідкою та розрахунком позивача.
Згідно із підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання у сумі 1426,74 грн. вважається податковим боргом.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
19 листопада 2013 року позивачем сформовано і надіслано Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 податкову вимогу №1518-17 із зазначенням суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями в розмірі 353,17 грн.
Між тим, пункт 59. 5 статті 59 Податкового кодексу України передбачає, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно із статтею 300 Податкового кодексу України, платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Доказів сплати боргу у сумі 528,63 грн. відповідачем у добровільному порядку суду не надано.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити.
Керуючись статтями 86, 158 - 163, 167, 183-2, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь державного бюджету в особі Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області податковий борг у сумі 528,63 грн.
Постанова суду, прийнята в порядку скороченого провадження, виконується негайно, та крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.П. Сичова