справа № 156/533/14-к
Номер провадження: 1-кп/156/36/14
25 червня 2014 року Іваничівський районний суд Волинської області
в складі: головуючого-судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Іваничі справу про обвинувачення ОСОБА_4 11 ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця смт. Немирів Яворівського району Львівської області, освіта вища, розлученого, працюючого настоятелем Свято-Миколаївської релігійної громади УПЦ КП с. Стара Лішня, має на утриманні двоє малолітніх дітей, не судимого, жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого
ст. 125 ч. 1 КК України, -
11 березня 2014 року у будинку за місцем проживання, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 Скірак ОСОБА_7 на грунті особистих неприязних стосунків, під час сімейного конфлікту наніс своїй дружині ОСОБА_6 ряд ударів руками та ногами по різних частинах тіла, чим заподіяв останній легкі тілесні ушкодження.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 своєї вини у заподіянні легких тілесних ушкоджень не визнав та пояснив суду, що напередодні 09 березня 2014 року його колишня дружина їздила у м. Нововолинськ і на ніч додому не повернулась, а приїхала лише 10 березня 2014 року вранці. Таким чином вона могла отримати тілесні ушкодження там. Крім того, під час сімейного конфлікту, вранці, 11 березня 2014 року, який спровокувала сама потерпіла, вона кидалась до нього з ножем, а також намагалась вдарити і можливо під час захисту, від удару руки потерпілої об його руку і утворились ці синці, однак наміру на заподіяння тілесних ушкоджень у нього не було.
Хоча ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, його винуватість у вчиненні інкримінованого правопорушення повністю підтверджена дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, потерпіла ОСОБА_6 суду показала, що прибираючи в будинку, вона поскладала дитячу одежу в шафу у кімнаті чоловіка, тому що старша дочка спала разом із чоловіком на ліжку. Обвинувачений цю одежу викинув на коридор. Під час словесної перепалки схопив швабру, якою перед тим вона мила підлогу і почав наносити удари по руках. Потерпіла втекла у спальну кімнату, однак колишній чоловік наздогнав її там, повалив на ліжко і наніс кілька ударів ногами по ногах та спині. Потерпіла вибігла у ванну кімнату і закрилась там. В цей час до неї зателефонувала її подруга ОСОБА_8 і вона розповіла їй, що чоловік побив її. А ще незабаром зателефонувала мати і запитала, що у них робиться. Матері вона також розповіла, що чоловік побив її. Коли привела себе в порядок і вийшла із ванної кімнати, то чоловіка вже не було.
Показання потерпілої ОСОБА_6 підтверджуються та узгоджуються з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, яким протирічать показання обвинуваченого, а саме: показаннями свідка ОСОБА_8 яка показала суду, що у неї була домовленість із ОСОБА_9 разом поїхати у м. Нововолинськ 11 березня 2014 року. Коли вона зателефонувала до потерпілої, то почула, що та плаче і сказала, що її побив чоловік. Підійшовши до будинку свідок помітила, що обвинувачений стояв на кухні і кричав несамовито, в будинок мене не впустили, пізніше у розмові ОСОБА_9 відмовлялась звертатись до правоохоронних органів тому що вона матушка. На наступний день, вранці, вони пішли до сільської голови за порадою, а остання, порадившись із працівниками міліції направила їх у м. Нововолинськ у судмедекспертизу для зняття побоїв. Крім того, свідок додатково зазначила, що це не перший випадок коли обвинувачений бив свою дружину. Зокрема, він бив її після того, як потерпіла в той же день не дала згоди на розірвання шлюбу у суді, у неї була побита губа, нещодавно у понеділок, о 00 год. 30 хв., дочка ОСОБА_10 розказувала, що тато бив маму.
Із показань свідка ОСОБА_11 вбачається, що до неї дійсно , вранці, 12 березня 2014 року зверталась ОСОБА_6 із вище вказаним свідком. І порадившись із дільничним інспектором вона рекомендувала їхати їм на медичний огляд.
Свідок ОСОБА_12 , дільничний інспектор Іваничівського РВ УМВС України у Волинській області, підтвердив, що до нього телефонували по факту насильницьких дій ОСОБА_4 щодо дружини і оскільки він був рейді, то порекомендував звернутись в міліцію та лікарню.
Із показань свідка ОСОБА_13 вбачається, що вона перебуваючи на відстані приблизно 20 м., а можливо трохи менше від будинку батюшки, нібито 11 березня 2014 року, чула там сильний крик навіть через пластикові вікна Пізніше свідок бачила на подвір'ї його хрещеного батька, отця Степана, з дружиною та дільничного інспектора, а ще на наступний день бачила синяки у потерпілої.
Свідок ОСОБА_14 показала суду, що 11 березня 2014 року до неї телефонував колишній зять і казав забрати дочку, а то вони позабивають один одного. Вона відразу передзвонила до дочки і запита, що відбувається. Дочка плакала і повідомила, що чоловік знову побив її.
Об'єктивність показань потерпілої та свідків стверджуються іншими зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема:
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (а.с.9);
- протоколом огляду речового доказу (а.с.35-36) розірваної жіночої кофти, що належить потерпілій по справі.
- висновком експерта № 58 від 12 березня 2014 року з якого вбачається, що злочинними діями ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_6 заподіяні тілесні ушкодження, а саме, три синці на лівому плечі по задній поверхні, два на правому плечі, один на тильній поверхні лівої кисті, один на передній поверхні проекції правового променевого зап'ястного суглобу, один на лівій гомілці в нижній третині по передній поверхні, один на правій гомілці в нижній третині по передній поверхні і дані тілесні ушкодження відносяться по ступеню тяжкості до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров'я. Можливість утворення даних ушкоджень в термін вказаний у постанові та ОСОБА_6
- із роз'яснення експертизи експертом ОСОБА_15 вбачається, що на момент огляду синці були свіжими, тобто червоно-синього кольору, індивідуальні ознаки механізму утворення відсутні.
Аналізуючи в сукупності зібрані та досліджені в судовому засіданні докази та показання обвинуваченого в тій частині, що він визнав, що між ними була «драка», суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень.
При цьому суд не бере до уваги показань свідка ОСОБА_16 тому що вони повністю спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами та показаннями самого обвинуваченого.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, що він відноситься до категорії невеликої тяжкості. А також суд бере до уваги дані про особу винуватого: раніше не судимий, позитивно характеризується по місцю проживання, має на утриманні двоє малолітніх дітей, обставин, що обтяжують чи пом'якшують покарання суд не вбачає, і призначає покарання в межах санкції статті закону, за якою він притягується до кримінальної відповідальності, з врахуванням матеріального стану обвинуваченого, у виді громадських робіт.
Цивільного позову по справі не заявлено.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження в ході досудового розслідування не застосовувались.
Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України і призначити йому покарання у виді 100 год. громадських робіт.
Речовий доказ - кофту сірого кольору повернути власнику.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області через Іваничівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1