Головуючий суду 1 інстанції - Калмикова Ю.О.
Доповідач - Соловей Р.С.
Справа № 415/1646/14-ц
Провадження № 22ц/782/2257/14
23 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого - судді Соловей Р.С.,
суддів Медведєвої Л.П., Стахової Н.В.
при секретарі Якушевій А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську справу
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укркомунбанк» на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 11 квітня 2014 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укркомунбанк» про розірвання договору строкового банківського вкладу, стягнення грошових коштів за договором,
В квітні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, яким просив розірвати договір №41/2725 від 11.06.2013 р. про строковий банківський вклад фізичної особи резидента в національній валюті, стягнути з відповідача на його користь вклад у сумі 70 000 грн. за вказаним договором та нараховані відсотки за користування цим вкладом з 11.06.2013 року до дня набрання рішенням законної сили.
Оскаржуваною ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 11 квітня 2014 року відкрито провадження у справі.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу, оскільки вважає, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права у зв'язку з недотриманням судом правил підсудності.
Вислухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відкриваючи оскаржуваною ухвалою провадження справі, суд виходив з того, що позовна заява відповідає вимогам ст. ст. 119-120 ЦПК України, відсутні підстави для залишення позовної заяви ОСОБА_2 без руху, повернення заяви чи для відмови у відкритті провадження.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає положенням процесуального права, оскільки, як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено вимоги про захист його прав, як споживача.
Відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на приписи ст. 109 ЦК України, за якою позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням. Апелянт вважає, що суд, визначаючи підсудність справи Лисичанському міському суді, не дотримався правил підсудності, оскільки місцезнаходження відповідача зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою: АДРЕСА_1, м. Луганськ, та знаходиться в Ленінському районі м. Луганська. Крім того, зазначає, що Лисичанське відділення ПАТ «Укркомунбанк» №1 за організаційно-правовою формою не є філією або представництвом.
Однак ці доводи апелянта не заслуговують на увагу, оскільки в даному випадку підсудність визначається за місцем знаходження споживача.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем ОСОБА_2 з відповідачем було укладено договір №41/2725 від 11.06.2013 р. про строковий банківський вклад фізичної особи резидента в національній валюті (а. с. 4 - 5). У своїх позовних вимогах ОСОБА_2 просить захистити його права як споживача послуг, зокрема шляхом стягнення відповідних сум вкладу з відповідача.
Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. (зі змінами) «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).
До того ж, відповідно до ч. 2 ст. 1058 ЦК України договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором.
За змістом ч. 1 ст. 633 ЦК України публічний договір - це договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Згідно з ч.2 ст.633 ЦК України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.
Виходячи з викладеного, вкладник за договором банківського вкладу є споживачем послуг банку (клієнт банку), зокрема у сфері залучення коштів на депозитні рахунки. Відповідно, захист його прав як споживача регламентовано Законом України «Про захист прав споживачів» та відповідними нормами Цивільного Кодексу України.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» споживачі за власним вибором звертаються до суду за місцем свого проживання.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що доводами апелянта висновок суду першої інстанції про можливість відкриття провадження не спростовується. Оскаржувана ухвала ґрунтується на вимогах закону, зокрема, щодо підсудності цивільних справ.
Згідно з вимогами ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без зміни, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Оскільки оскаржувана ухвала відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вказаної ухвали.
Керуючись ст. ст. 307, 312 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укркомунбанк» відхилити.
Ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 11 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: