11-кп/775/195/2014(м)
265/9644/13-к
Категорія: ч. 3 ст. 187 КК України Суддя 1-ої інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
26 червня 2014 року Колегія суддів судової палати у кримінальних
справах Апеляційного суду Донецької області
у складі: головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5 , ОСОБА_6
за участю прокурора ОСОБА_7 , ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9
захисника ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12013050790002929 від 29.10.2013 року за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника адвоката ОСОБА_10 на вирок Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 14.03.2014 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Маріуполя Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
1. 06.11.1997р. Військовим судом Харківського гарнізону за ст. 238 п.п. а, б, ст.237, ст.236 п. а, ст.42 КК України (в редакції 1960р.) до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 34 ч.1 КК України направлений до дисциплінарного батальйону на той же строк;
2. 04.06.2004р. Новоазовським районним судом Донецької області за ч.4 ст.187 КК України до 9 років позбавлення волі;
3. 28.09.2005р. Приморським районним судом м.Маріуполя Донецької області за ч.2 ст.186, ч.3 ст.186, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України до 9 років позбавлення волі, звільнився 13.05.2011р. за відбуттям строку покарання,
визнано винним за ч. 3 ст. 187 КК України та призначено покарання у вигляді 9 років позбавлення волі з відбуванням покарання в установі закритого типу з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві приватної власності, -
Відповідно до вироку суду, ОСОБА_9 29.10.2013p. приблизно о 09.50год., будучи особою, яка раніше вчинила розбій, з метою таємного викрадення чужого майна, шляхом злому замків вхідної двері проник до квартири АДРЕСА_2 , де намагався викрасти майно потерпілої ОСОБА_11 , але був застигнутий на місці вчинення злочину потерпілими ОСОБА_12 та ОСОБА_11 . Реалізуючи свої злочинні наміри, направлені на заволодіння чужим майном та доведення злочину до кінця, застосовуючи насильство, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілих, утримуючи в руці ніж, став демонструвати його потерпілим, намагаючись вдарити ножем ОСОБА_12 , висловлюючи на адресу останнього вимоги передачі золотих прикрас. Проте, потерпілим ОСОБА_12 було вчинено опір, в ході якого останньому спричиненні легкі тілесні ушкодження, які вимагають для загоєння і утворення зміцнілого рубця термін понад 6-ти, але не більше 21-го дня. Активними діями потерпілого ОСОБА_12 , ОСОБА_9 було затримано на місці вчинення злочину.
Не погодившись з судовим рішенням, обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник адвокат ОСОБА_10 подали апеляційні скарги.
Захисник обвинуваченого просить вирок суду першої інстанції змінити у бік пом'якшення, вказуючи, що суд надав неправильну оцінку здобутим доказам, деякі докази проігнорував, в основу вироку поклав припущення, не врахував, що тілесні ушкодження потерпілого спричинені ним самим та його ножем, а ОСОБА_13 лише намагався захищатися і тому забрав ніж у потерпілого. Також суд не врахував, що тілесні ушкодження були нанесені потерпілим обвинуваченому.
Апелянт звертає увагу, що умислом ОСОБА_9 не охоплювалось заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, провину він визнав у тій частині злочину, який скоїв.
Обвинувачений в апеляційній скарзі просить скасувати вирок суду першої інстанції та направити кримінальне провадження на новий судовий розгляд, вказуючи на фальсифікацію кримінального провадження щодо нього потерпілими та слідчим, у потерпілого ОСОБА_12 був мотив, бо він разом зі свідком ОСОБА_14 побив апелянта, що підтверджується судово-медичною експертизою.
З огляду на те, що не були проведені експертизи: дактилоскопічна ножа, коричневих плям на рукоятці ножа, на наявність в кишенях одягу апелянта мікрочасток ножа; не проводилось слідчого експерименту за участю апелянта; не були допитані експерт з приводу отримання тілесних ушкоджень потерпілим при вказаних ним обставинах, свідки, а також апелянт вважає, що було порушено його право на захист.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи апеляційних скарг та просили їх задовольнити, скасувати вирок з направленням справи на новий розгляд, думку прокурора, який просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а вирок суду без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг в їх межах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Як вбачається з вироку суду першої інстанції, ОСОБА_9 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, а саме у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний з проникненням у житло, та призначено покарання у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить обвинуваченому на праві приватної власності.
Обвинувачений ОСОБА_9 , як у суді першої, так і апеляційної інстанції визнавав, що проник до квартири потерпілих з метою крадіжки, перші двері відчинивши викруткою, а другі зламавши. В квартирі він знайшов та забрав гроші у сумі 1600 гривень, після чого почув, що двері відчиняються, намагався вибігти, але потерпілий ОСОБА_12 його затримав за капюшон, дістав ніж із кишені, який він вихватив у потерпілого, але останній його повалив на підлогу та утримував. Наполягав на тому, що ніж належить потерпілому, нападу на потерпілих він не здійснював.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення за обставин та в обсязі, встановленому в судовому засіданні та наведеному в мотивувальній частині вироку, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні узгоджених між собою, стосовних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які суд, на думку колегії суддів, правильно проаналізував в їх сукупності, дав їм належну оцінку у вироку та обґрунтовано визнав винним ОСОБА_9 у скоєнні кримінального правопорушення. Кваліфікація дій за ч.3 ст. 187 КК України також є правильною.
Зокрема, із аналізу показань потерпілого ОСОБА_12 вбачається, що коли він разом з дружиною ОСОБА_11 повернувся додому, з їх квартири вискочив ОСОБА_9 з ножем у руках з вимогою видати золото, намагався нанести йому удар у живіт. Він схопив ніж за лезо, порізавши собі мізинець лівої руки, повалив ОСОБА_9 на підлогу. Вийшли сусіди, сусід вибив ніж з руки обвинуваченого. З їх квартири було викрадено гроші, речі були не на своїх місцях, було видно, що злодій щось шукав.
На своїх показаннях потерпілий ОСОБА_12 наполягав при проведенні слідчого експерименту та виклав обставини вчинення розбійного нападу ОСОБА_9 , що зафіксовано у протоколі проведення слідчого експерименту від 06.12.2013 року.
Потерпіла ОСОБА_11 підтвердила показання свого чоловіка, доповнивши, що коли ОСОБА_9 кинувся з ножем на її чоловіка, вона побігла вниз по сходах та звала на допомогу, кричала про напад злодія з ножем.
Показання потерпілих узгоджуються з іншими доказами, а саме показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які підтвердили, що вибігли з квартири на крики ОСОБА_11 про напад на її чоловіка злодія з ножем, побачили, як ОСОБА_12 тримає ОСОБА_9 , у якого в руках був ніж, а у потерпілого з пальця йшла кров.
Згідно висновків судово-медичних експертиз № 1337 та № 1339 від 30.10.2013 року у потерпілого ОСОБА_12 виявлена різана рана на 5-му пальці лівої кісті по долонній поверхні, а у ОСОБА_9 - сінці та садна.
На місці події вилучено ніж, що зафіксовано в протоколі огляду місця події від 29.10.2013 року.
Тому, доводи обвинуваченого ОСОБА_9 , зазначені в апеляційній скарзі про фальсифікацію потерпілими та слідчим кримінального провадження щодо нього, про отримання потерпілим тілесних ушкоджень від своїх дій, коли він забирав ніж у потерпілого, про відсутність у нього наміру на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, а тільки на таємне викрадення чужого майна спростовуються матеріалами справи та добутими по кримінальному провадженню доказами.
На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції не містять протиріч, а за встановленими судом фактичних обставин кримінального провадження, виходячи з сукупності вказаних та інших досліджених в судовому засіданні доказах, які отримали відповідну правову оцінку у вироку, суд першої інстанції обґрунтовано та правильно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 187 КК України.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про призначення обвинуваченому ОСОБА_9 занадто суворого покарання, то колегія суддів не може з ними погодитися.
Призначаючи покарання, обвинуваченому ОСОБА_9 суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 50, 65-67 КК України, роз'ясненнями, що містяться у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року та належним чином врахував ступень скоєного кримінального правопорушення, яке відноситься за класифікацією злочинів до категорії особливо тяжких, конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу обвинуваченого, що в сукупності послужило підставою до прийняття рішення суду про призначення обвинуваченому ОСОБА_9 покарання у вигляді позбавленням волі, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Так, обвинувачений ОСОБА_9 неодноразово судимий за корисливі злочини, на обліках в лікувальних та профілактичних закладах м.Маріуполя не знаходився, не одружений, неповнолітніх дітей не має, не працює, за місцем проживання характеризується негативно, знаходиться на «Д» обліку у медичній частині слідчого ізолятора з діагнозом: МРТБ(09.2010) ЛПП(01.2014) в/долів легень(інфільтративний) Дестр+, МБТ+, К+, Рез1 (НR), Рез2(-), Гіст0, Кат4.1, РТБ(06.10), Ког1(14).
Відповідно до вимог ч.1 ст. 67 КК України, обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд визнав рецидив злочинів.
Окрім того, обвинувачений ОСОБА_9 будучи раніше неодноразово судимий за корисливі злочини, судимості не погашені та не зняті у встановленому законом порядку, належних висновків не зробив та знов вчинив особливо тяжкий корисливий злочин, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення. При цьому його дії носили вкрай небезпечний та зухвалий характер, з застосуванням ножа і заподіянням потерпілому легких тілесних ушкоджень, які потягли короткочасний розлад здоров'я.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для призначення ОСОБА_9 більш м'якого покарання, ніж призначив суд першої інстанції. Судом першої інстанції вірно та обґрунтовано визначено обвинуваченому вид та розмір покарання у межах санкції частини відповідної статті кримінального закону, що передбачає відповідальність за здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний з проникненням у житло.
Враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить апеляційних підстав для задоволення апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника адвоката ОСОБА_10 , судом першої інстанції винесено законне та обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статями 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника адвоката ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Вирок Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 14.03.2014 року щодо ОСОБА_9 залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: