22-ц/775/898/2014(м)
221/1441/14-ц
Головуючий у 1-й інстанції Овчиннікова О.С.
Суддя-доповідач Сорока Г.П. Категорія 50
23 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого судді - Сорока Г.П.,
суддів - Баркової Л.Л., Гаврилової Г.Л. ,
при секретарі - Костомановій А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на період навчання за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 12 травня 2014 року,-
09 квітня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на період навчання, який в подальшому уточнив та в остаточній редакції позову просив стягнути з відповідача на його користь аліменти на час навчання у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку щомісячно до закінчення навчання.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він навчається у Київському інституті кримінально-виконавчої служби на очній формі навчання, матір, утримуючи його, не в змозі забезпечувати повне його утримання та навчання, а він потребує матеріальної допомоги на придбання необхідних для учбового процесу товарів, оплату послуг інтернету, телефону та предметів побуту з боку відповідача, який працює і має можливість надавати таку допомогу, однак добровільно цього не проводить.
Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 12 травня 2014 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку та доходів щомісячно, починаючи з 09 квітня 2014 року на період його навчання з 01.09.2013 року до 26.12.2017 року, до закінчення навчання.
Також стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати у розмірі 243,60грн.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить рішення суду в частині розміру аліментів змінити на задоволення вимог позивача про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі 350 грн. щомісячно до закінчення навчання або до досягнення ним 23 років. При цьому, посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процессуального права.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, заяву про відкладення розгляду справи не подав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується телефонограмою, зареєстрованою у встановленому порядку в журналі телефонограм та витягом з журналу телефонограм. Представник позивача ОСОБА_4 підтвердила, що син знає про час та місце судового засідання і пояснила, що він не зміг прибути в судове засідання із-за зайнятості на навчанні. З огляду на наведене, виходячи з положень ст.305 ЦПК України, з урахуванням думки учасників процесу, колегія суддів дійшла до висновку про розгляд справи у відсутності позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3, який доводи апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, змінити рішення в частині розміру аліментів з 1/6 частки заробітку на тверду грошову суму у розмірі 350 грн. щомісячно, заперечення представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4, яка просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно вимог ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглянув справу.
Відповідно до ч.1 ст.199 СК України якщо повнолітні донька, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що відповідач є батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до довідки №8/551128 від 25.09.2013 року позивач навчається на першому курсі юридичного факультету очної форми навчання Інституту кримінально-виконавчої служби ІV рівня акредитації, термін навчання з 01 вересня 2013 року по 26 грудня 2017 року, на неповному державному забезпеченні, місце навчання - Київ.
Матір позивача ОСОБА_4 працює та отримує заробітну плату, в середньому 3 348грн., має іншу родину, добровільно надає сину матеріальну допомогу.
Відповідач є працездатним, працює за безстроковим трудовим договором та отримує заробітну плату, має малолітню дитину, його дружина також працює.
Виходячи з даних обставин, а також враховуючи те, що відповідач інших аліментних зобов'язань не має, керуючись положеннями ст.ст.199,200 СК України, суд першої інстанції дійшов до висновку про можливість надання відповідачем матеріальної допомоги повнолітньому сину на час навчання у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку та доходів.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що повнолітня дитина у зв'язку з навчанням потребує матеріальної допомоги батька і що останній може надавати таку допомогу дитині на період навчання у вищому учбовому закладі.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з розміром визначених судом аліментів, оскільки до цього висновку суд дійшов не у відповідності з встановленими обставинами справи та вимогами закону.
Згідно ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених в ст.182 цього Кодексу.
При визначенні розміру аліментів з одного із батьків суд приймає до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком і повнолітніми донькою, сином.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я і матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я і матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, доньки, сина; 4) інших обставин, що мають значення.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що у нього є інша сім'я, дружина працює, але отримує мінімальну заробітну плату, його середньомісячна заробітна плата складає приблизно 3676грн., на його утриманні знаходиться малолітня дитина, 2009 року народження, у нього також є кредитні зобов'язання, а позивач перебуває на неповному державному забезпечені.
Зі справи вбачається, що відповідач проживає з дружиною ОСОБА_5 та малолітнім сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.17-18) і ці обставини не оспорюються позивачем та його представником.
Відповідач є працездатним, працює, має постійний дохід в середньому 3676грн. в місяць (а.с.16). Дружина відповідача теж працює, в 2014 році її середньомісячний дохід складає 1339грн. (а.с.15). Таким чином, середньомісячний дохід сім'ї відповідача становить 5015грн., а на одного члена сім'ї відповідача припадає приблизно 1671,70грн. Також у відповідача є зобов'язання перед банком за кредитним договором від 26.07.2007 року (а.с.27-37).
Зі справи також вбачається, що позивач навчається на юридичному факультеті очної форми навчання Інституту кримінально-виконавчої служби ІV рівня акредитації. Перебуває на неповному державному забезпеченні (а.с.6).
Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду пояснила, що позивач постійно проживає з нею, на період навчання проживає в м.Київ, отримує стипендії у розмірі 200грн. в місяць, іншого доходу не має, бо форма навчання не дозволяє йому займатися підробітками. Син безоплатно забезпечується проживанням, харчуванням, форменим одягом. Однак, за свої кошти необхідно купувати ручки, зошити, інші канцелярські засоби. Витрачає власні кошти на проїзд, білизну, предмети гігієни, цивільний одяг, телефонні послуги. Несе витрати на проходження медкомісії. В інституті є бібліотека, комп'ютерна база з доступом на Інтернет, однак користуватися інтернет-послугами в інституті незручно, тому за власні кошти користується цими послугами. Тому син потребує матеріальної допомоги від батьків. Вона надає таку допомогу постійно, відповідач та мати відповідача також надавали періодично матеріальну допомогу дитині, але в незначному розмірі.
Як вбачається зі справи і це не оспорювалось сторонами, мати позивача є працездатною, працює, має постійний дохід в середньому 3348грн. в місяць (а.с.7). Створила іншу сім'ю з ОСОБА_7, який працює, має неповнолітню дитину, на утримання якої сплачує аліменти, та постійний дохід якого за вирахуванням аліментів в середньому на місяць складає 4016,50грн. (а.с.51-54).
Однак, визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, суд першої інстанції на наведене належної уваги не звернув та відповідно до вимог ч.2 ст.200, ст.182 СК України не дослідив та не врахував в повній матеріальний та сімейний стан відповідача і можливість позивача отримувати матеріальну допомогу від матері.
Таким чином, з урахуванням щомісячного доходу повнолітньої дитини та перебування її на неповному державному забезпеченні, можливості отримання матеріальної допомоги від матері, в сім'ї якої постійно проживає дитина та матеріальне становище якої краще, ніж матеріальне становище сім'ї відповідача, виходячи із складу сім'ї та матеріального становища відповідача, перебування на його утриманні малолітньої дитини, колегія суддів приходить до переконання про можливість надання відповідачем повнолітній дитині щомісячної матеріальної допомоги на час навчання в розмірі 1/8 частки від заробітку (доходу), починаючи з 09.04.2014 року до закінчення навчання, але не більш, ніж до досягнення дитиною 23 років.
З урахуванням наведеного рішення суду в частині визначення розміру аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, підлягає зміні.
Доводи апеляційної скарги відповідача про необхідність визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідач працює за безстроковим трудовим договором, має постійний стабільний дохід.
З огляду на наведене, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах заявлених в суді першої інстанції позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України, зобов'язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні в частині визначення розміру аліментів, а в решті частини підлягає залишенню без зміни, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.
Ухвалою апеляційного суду від 11.06.2014 року ОСОБА_3 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги в дохід держави у розмірі 121,80грн. до закінчення апеляційного розгляду справи. Виходячи з положень ст.88 ЦПК України та враховуючи, що апеляційна скарга відповідача задоволена частково рішення суду змінено і з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на час навчання у розмірі 1/6 частки заробітку, зазначена сума судового збору підлягає стягненню в дохід держави з відповідача.
Керуючись ст.ст.307,309,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 12 травня 2014 року в частині визначення розміру аліментів змінити.
Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ІПН - НОМЕР_1, місце фактичного проживання: АДРЕСА_2, аліменти на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ІПН - НОМЕР_2, на його утримання у розмірі 1/8 частки з усіх видів заробітку (доходів), починаючи з 09 квітня 2014 року на період його навчання, але не більш, ніж до досягнення 23 років.
В решті частини рішення суду залишити без зміни.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ІПН - НОМЕР_1 в дохід держави суму судового збору у розмірі 121 гривня 80 копійок за подання апеляційної скарги на розрахунковий рахунок 31212206780004, код класифікації доходів бюджету 22030001, МФО 834016, банк отримувача - ГУДКС України в Донецькій області, код отримувача ЄДРПОУ 38033949, отримувач - Державний бюджет м.Донецьк Ворошиловський район, призначення платежу - судовий збір за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Апеляційний суд Донецької області (м.Маріуполь), код ЄДРПОУ 02891428.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий : Сорока Г.П.
Судді : Баркова Л.Л.
Гаврилова Г.Л.