№ 249/1028/14-к
Іменем України
м.Шахтарськ
25 червня 2014 року
Шахтарський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Шахтарську кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР 25 січня 2014 року за №12014050560000167, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шахтарська, Донецької області, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, з середньою освітою, засудженого 09.04.2012 року Шахтарським міськрайонним судом Донецької області за ст. 164 ч. 1 КК України до штрафу у розмірі 1700 гривень, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 389 КК України,
09.04.2012 року вироком Шахтарського міськрайонного суду Донецької області, який набрав чинності 23.04.2012 року, ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 164 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 1700 гривень. Незважаючи на те, що ОСОБА_4 особисто 09.04.2012 року отримав копію вироку та ознайомився у Шахтарському міськрайонному суді Донецької області з порядком та умовами його виконання, будучи зобов'язаним не пізніше 30.04.2012 року сплатити штраф у розмірі 1700 гривень, цього не зробив та вирок суду навмисно, без поважних причин які б звільняли його від виконання вироку у вигляді штрафу, не виконав.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні провину в інкримінованому йому злочині визнав, щиро розкаявшись пояснив, що був засуджений 09.04. 2012 року вироком Шахтарського міськрайонного суду Донецької області за ч. 1 ст. 164 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 1700 гривень. Копію вироку отримував, але штраф не сплатив, оскільки ніде не працював, до центру зайнятості не звертався.
Крім повного визнання ОСОБА_4 своєї вини його вина у скоєнні інкримінованого злочину підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Згідно вироку Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 09.04.2012 року, який набрав чинності 23.04.2012 року, ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 164 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 1700 гривень. Копію вироку отримав 09.04.2012 року, цього ж дня йому роз'яснено його права та обов'язки у зв'язку із засудженням, наслідки невиконання вироку.
Згідно трудової книжки обвинувачений 14.04.2007 року звільнений за прогул та з цього часу ніде не працював, в центрі зайнятості на обліку не перебував, за лікуванням не звертався, нерухомого майна, транспортних засобів, соціальних виплат та інших доходів не отримував.
Таким чином, ОСОБА_4 у період з 23.04.2012 року до 06.02.2014 року, будучи зобов'язаним відповідно до ч. 1 ст. 26 КВК України сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це відповідний суд шляхом представлення документа про сплату штрафу, умисно ухилився від сплати вказаного штрафу. Своїми умисними діями, які виразились у несплаті призначеного вироком Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 09.04.2012 року штрафу у розмірі 1700 гривень, ОСОБА_4 скоїв ухилення від сплати штрафу, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 389 КК України.
ОСОБА_4 за місцем мешкання характеризується негативно, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, за медичною допомогою не звертався, протягом року неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності.
Обставиною, яка обтяжує покарання, передбачені ст. 67 КК України - рецидив злочину.
Обставиною, яка пом'якшує покарання, передбачені ст. 66 КК України є щире каяття.
В судовому засідання обвинувачений ОСОБА_4 наполягав на застосуванні до нього п."в" ст.1 Закону України Про амністію у 2014 році та звільнення його від відбування покарання, оскільки він на день набрання чинності вищезазначеним законом має на утриманні неповнолітню дитину.
Прокурор підтримав клопотання щодо звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання за амністією.
Суд, заслухавши учасників судового процесу і перевіривши матеріали справи, вважає, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи із наступного:
Згідно п. «в» ст. 1 ЗУ «Про амністію в 2014 році» звільняються від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, або дітей-інвалідів незалежно від їх віку, засуджені за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими, відповідно до статті 12 КК України.
Санкція ч.1 ст.389 КК України передбачає покарання, не пов'язані з позбавленням волі і згідно ч.2 ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості.
Відповідно до ст.86 КК України амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.
Згідно ст.1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» N 392/96-ВР від 1 жовтня 1996 року амністія - є повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, КК України та ЗУ «Про застосування амністії в Україні».
Відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ «Про застосування амністії в Україні», встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
Злочин, передбачений ч.1 ст. 389 КК України, не підпадає під перелік злочинів, передбачених ст.8 ЗУ «Про амністію в 2014 році» та ст.4 ЗУ «Про застосування амністії в Україні».
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_4 є батьком неповнолітнього ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до набуття чинності ЗУ «Про амністію в 2014 році».
Згідно із листом, наданим службою у справах дітей Шахтарської міської ради ОСОБА_4 не позбавлений батьківських прав у відношенні сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Таким чином, ОСОБА_4 підпадає під дію ЗУ «Про амністію в 2014 році» та ЗУ «Про застосування амністії в Україні», в зв'язку з чим підлягає звільненню від відбування покарання.
Цивільний позов та судові витрати не заявлялись, речові докази відсутні, запобіжний захід не застосовувався.
Керуючись п. «в» ст. 1 ЗУ «Про амністію в 2014 році», ст. ст.368, 370, 373 -374 КПК України, ст.44 КК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винним у скоєні злочину, передбаченого частиною 1 статті 389 КК України, призначивши покарання у виді обмеження волі строком на два роки.
На підставі п. в ст.1 Закону України «Про амністію в 2014 році» ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання повністю.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Донецької області через Шахтарський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.
Суддя: ОСОБА_1