Унікальний № 261/1971/14-к
Провадження № 1-кп/261/189/14
м. Донецьк 20 червня 2014 р.
Петровський районний суд м. Донецька у складі: головуючого ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 ,захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014050870000020 від 03 січня 2014 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Донецька, освіта середня, не працює, не одруженої, має неповнолітню дитину 2009 року народження, проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засудженої:
- 07 липня 2006 року Петровським районним судом м. Донецька за ст.ст. 185 ч.3, 186 ч.2, 70 ч. 4, 71 до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільнена на підставі постанови Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області 18 квітня 2008 року умовно-достроково, невідбутий строк 1 рік 11 місяців 27 днів;
- 21 січня 2013 року Кіровським районним судом м. Донецька за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, 05 квітня 2013 року ухвалою Апеляційного суду Донецької області за ч. 2 ст. 185 КК України призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі, звільнена 08 листопада 2013 року за відбуттям покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -
Суд визнав доведеним, що 27 грудня 2013 року приблизно о 09 год. обвинувачена ОСОБА_4 , яка була раніш засудженою за вчинення крадіжки, з метою викрадення чужого майна, з корисних мотивів, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у якості гостя у квартирі АДРЕСА_2 , діючи умисно, скориставшись відсутністю господаря, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрала з під матрацу ліжка, що знаходилось в спальній кімнаті гроші в розмірі 450 грн.,які належали потерпілій ОСОБА_6 , розпорядившись викраденим на власний розсуд, вчинивши крадіжку.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні крадіжки визнала повністю та пояснила, що 27 грудня 2013 року знаходячись в гостях у своєї знайомої у квартирі АДРЕСА_2 ,будучи на підпитку, скориставшись тим, що у спальній кімнаті нікого не було з під ліжка вкрала гроші в розмірі 450 грн., що належали ОСОБА_6 , потративши їх на себе . У вчиненому щиро кається.
Крім того, обвинувачена ОСОБА_4 зазначила, що вважає недоцільним дослідження доказів, стосовно фактичних обставин справи, які вона не оспорює. Розуміє, що в такому випадку вона буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
В межах висувного обвинувачення відповідно до обвинувального акту, за згодою учасників судового провадження, суд у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої ОСОБА_4 , дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченої.
Визнавши показання обвинуваченої ОСОБА_4 допустимим доказом у справі, приймаючи до уваги, що остання не піддає сумніву фактичні обставини справи, правильність розуміння обвинуваченою змісту цих обставин, суд приходить до висновку про доведеність її вини у вчиненні таємного викрадення майна (крадіжка), скоєного повторно.
Таким чином, суд приходить до переконання про правильність кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_4 за ч.2 ст. 185 КК України.
Призначаючи покарання обвинуваченій, суд враховує ступінь тяжкості скоєного нею злочину, а саме те, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, віднесений кримінальним законом до категорії злочинів середньої тяжкості, особу обвинуваченої, пом'якшуючі і обтяжуючі покарання обставини.
В якості ознак, що характеризують особу обвинуваченої, суд враховує, що вона раніше неодноразово судима за вчинення злочину проти власності, має постійне місце проживання, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, перебуває на обліку у лікаря психіатра, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_7 02 ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно якого не позбавлення батьківських прав.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої, є скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння. Обставиною, що пом'якшує покарання, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, що виявилося у дачі правдивих та послідовних показань.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про неможливість виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства, що є підставою до призначення їй покарання в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України за якою кваліфіковано кримінальне правопорушення, у виді позбавлення волі на певний строк, що буде необхідним та достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
Разом з цим, суд вважає необхідним звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч.2 ст.86 КК України, ч.2 ст.3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» - установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 просила застосувати до неї Закон України «Про амністію у 2014 році» та звільнити її від відбування покарання, з огляду на те, що остання має дитину ОСОБА_7 02 ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно якого обвинувачена не позбавлена батьківських прав.
Прокурор не заперечував проти звільнення від покарання обвинуваченої ОСОБА_4 на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році».
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , віднесене до категорії умисних злочинів середньої тяжкості, тобто згідно ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» на неї поширюється вказаний закон.
У відповідності до п. в ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільняються від відбування покарання особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.
Як вбачається із свідоцтва про народження, виданого 31 березня 2009 року відділом РАЦС Петровського районного управління юстиції у м. Донецьку, обвинувачена ОСОБА_4 є матір'ю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно довідки служби у справах неповнолітніх Петровської районної у місті Донецьку ради від 23.05.2014 року №287 обвинувачена ОСОБА_4 відносно дитини ОСОБА_8 02 ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав не позбавлена.
Враховуючи, що обвинувачена раніш була двічі судима, але вироком Кіровського районного суду м. Донецька від 21 січня 2013 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України,тобто за злочин середньої тяжкості, обмеження щодо застосування амністії, передбачені ст.8 Закону України «Про амністію у 2014 році» та ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», відносно обвинуваченої ОСОБА_4 відсутні.
Отже, наведене свідчить про наявність підстав для звільнення обвинуваченої ОСОБА_4 від відбування покарання на підставі п. в ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році».
На підставі ч.1 ст. 377 КПК України суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_4 з - під варти, скасувавши обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Донецькому слідчому ізоляторі УДПС України в Донецькій області.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 366-368,370,371, 374, 376 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,і призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 1(один) рік.
На підставі ч. 2 ст. 86 КК України, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», п.) в ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» - звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання.
Запобіжний захід у відношенні засудженої ОСОБА_4 тримання під вартою в слідчому ізоляторі УДПС України в Донецькій області скасувати, звільнивши її з-під варти.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до апеляційного суду Донецької області через Петровський районний суд м. Донецька протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1