Провадження № 22-ц/774/5737/14 Справа № 199/533/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Подорець О. Б. Доповідач - Кочкова Н.О.
Категорія
26 червня 2014 року м. Дніпропетровськ
26 червня 2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Кочкової Н.О.,
суддів - Каратаєвої Л.О., Чубукова О.П.,
при секретарі - Сичевській А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський завод прокатних валків» про стягнення персональної надбавки до заробітної плати за апеляційною скаргою ПАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2014 року, -
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2014 року позов задоволено: стягнуто з ПАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» на користь ОСОБА_2 персональну надбавку до заробітної плати за серпень 2013 року в розмірі 2018 грн. 10 коп. та судовий збір у дохід держави в розмірі 243 грн. 60 коп. (а.с.60-62).
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову (а.с.65-66).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з 28 липня 2006 року по теперішній час позивач перебуває у трудових відносинах із відповідачем і працює стропальником вальцеливарного цех (далі ВЛЦ).
Задовольняючи позовні вимоги, суд 1 інстанції правильно виходив із того, що Наказом №744-лс від 29.03.2013 «Про зміну системи оплати праці працівникам ВЛЦ» передбачено перевести з 01 квітня 2013 працівників-відрядників ВЛЦ на погодинну оплату праці; наказом №819-лс від 09 квітня 2013 року ОСОБА_2 встановлено персональну надбавку, наказом №1416-лс від 25 липня 2013 року дія Положення про персональні надбавки працівникам підприємства продовжена до 31 серпня 2013 року, а наказом №1627-лс від 30 серпня 2013 року встановлено нарахувати працівникам підприємства визначені надбавки за відпрацьований час у серпні 2013 року та застосувати коефіцієнт згідно даних ООТіЗ. Виходячи із того, що ОСОБА_2 відпрацював у серпні 2013 року 115,32 годин, а розмін надбавки складає 17,50 грн., сума надбавки визначена судом правильно і складає 2018 грн. 10 коп. (17,50грн. х 115,32 годин).
Доводи апеляційної скарги про те, що передбачені Положенням «Про оплату праці працівників ВЛЦ» надбавки не входять до структури заробітної плати, а за своєю суттю є винагородою за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови, - протирічить ст. 2 Закону України «Про оплату праці» та ст. 94 КЗпП України, згідно із якими до структури заробітної плати входить основна заробітна плата (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців), додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій) та інші заохочувальні компенсаційні виплати (до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).
Як встановлено судом, колективний договір передбачає (п. 3.4) обов'язок роботодавця проводити оплату праці та матеріальне стимулювання працівників підприємства (розміри надбавок, премій, винагород та інших компенсаційних та гарантованих виплат) відповідно до розроблених положень. Такими положеннями є Положення «Про персональні надбавки працівникам підприємства» (п. 3) та Положення «Про оплату праці працівників вальцеліварного цеху» (п. 3.), які передбачають, що заробітна плата працівників ВЛЦ складається з оплати по годинній тарифній ставці, оплати по встановленій персональній надбавці з урахуванням коефіцієнта, доплати за шкідливі умови праці, доплати за роботу у вечірній та нічний час, доплати за роботу у святкові та вихідні дні, доплати за роботу надурочно, доплати за виконання роботи відсутнього працівника.
Відповідно до ч. 3 ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Пунктами 8 положення «Про оплату праці працівників вальцеливарного цеху» та положення «Про персональні надбавки працівникам підприємства» встановлено, що розмір фактичної надбавки для працівників ВЛЦ за рахунковий місяць здійснюється з урахуванням індивідуального коефіцієнту за місяць, який має бути у діапазоні від 0 до 1. Пунктом 10 зазначених положень встановлено, за що працівник може отримати коефіцієнт нижче 1.
У матеріалах справи відсутні докази про те, що на підприємстві видавалось окреме розпорядження або окремий наказ про застосування до ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення, тому посилання на резолюцію Голови правління про встановлення позивачу за серпень 2013 року коефіцієнту « 0», - не є підставою для позбавлення позивача надбавки, про що було правильно зазначено судом 1 інстанції.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що у відповідача були відсутні підстави для виплати позивачу надбавки за серпень 2013 року - спростовуються матеріалами справи, зокрема Наказом Голови правління ПАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» №1627-лс від 30 серпня 2013 року, яким позивачу встановлено коефіцієнт 1.
Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не спростовують правильність висновків суду 1 інстанції, який у досить повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, дав належну правову оцінку наданим сторонами доказам. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення - не встановлено, підстав для виходу за межі апеляційної скарги - не вбачається, тому рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ПАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» - відхилити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: