Провадження № 11-кп/774/646/14 Справа № 185/7602/13-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
18 червня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду в м. Дніпропетровську кримінальне провадження № 12013040370003601 щодо
ОСОБА_6 , який народився у 1998 році в червні 06 числа, уродженця м. Павлограда Дніпропетровської області, учня 8А класу ЗОШ № 7 м. Павлограда, який мешкає з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч. 2, ст. 289 ч. 2 КК України;
щодо ОСОБА_7 який народився у
1996 році в листопаді 28 числа, уродженця м. Павлограда Дніпропетровської області, учня 10 класу ЗОШ № 7 м. Павлограда, який мешкає з матір'ю за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 ч.2 КК України,
щодо ОСОБА_8 який народився у
1996 році в травні 14 числа, уродженця м. Тернівки Дніпропетровської області, студента групи № 215 ІІ курсу ЗДПЛ, який мешкає з матір'ю за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі ст. 89 КК України раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 186 ч.1, ст. 289 ч.2, ст. 194 ч.2 КК України,
та щодо ОСОБА_9 , який
народився у 1998 році в квітні 12 числа, уродженця м. Павлограда Дніпропетровської області, учня 8 класу СШ № 20 м. Павлограда, який мешкає з матір'ю за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 289 ч.2, ст. 185 ч.2 КК України,
за апеляційними скаргами прокурора Павлоградської міжрайонної прокуратури ОСОБА_10 та захисника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_11 на вирок Павлоградського міськрайоного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2014 року щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_12 , неповнолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , їх законних представників ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , захисників - адвокатів ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , потерпілого ОСОБА_18 , -
На вирок суду прокурор Павлоградської міжрайонної прокуратури ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування вироку суду та постановлення апеляційною інстанцією свого вироку, яким просить призначити :
ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді двох позбавлення волі, за ч. 2 ст. 289 КК України у виді п'яти років позбавлення волі без конфіскації майна, за ст.70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді п'яти років позбавлення волі без конфіскації майна;
ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді двох років позбавлення волі, за ч.2 ст. 289 КК України у виді п'яти років позбавлення волі без конфіскації майна, за ч.2 ст. 194 КК України у вигляді чотирьох років позбавлення волі, за ч.1 ст. 186 КК України у виді двох років позбавлення волі, за ст. 70 ч. КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді п'яти років позбавлення волі без конфіскації майна;
ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді трьох років позбавлення волі без конфіскації майна, за ст.с т. 104, 76 КК України у виді двох років іспитового строку;
ОСОБА_9 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді двох років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді трьох років позбавлення волі без конфіскації майна,за ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді трьох років позбавлення волі без конфіскації майна, за ст. ст. 104, 76 КК України у виді двох років іспитового строку.
Стягнути з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_19 матеріальну шкоду в сумі 6897 грн. 44 коп., а також в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 грн.
Посилається на те, що судом першої інстанції було неправильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність - судом застосовано ст. ст. 75, 104, 69 КК України, які не підлягають застосуванню, а також на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинувачених через м'якість. Вважає необхідним врахувати, що ОСОБА_6 вчинив підряд, через короткий проміжок часу п'ять епізодів незаконного заволодіння транспортним засобом, навіть після повідомлення про підозру та був ініціатором, що говорить про небажання обвинуваченого робити висновки та стати на шлях виправлення, що спричинена матеріальна шкода не відшкодована і більшість кримінальних правопорушень, вчинених останнім, являються тяжкими, обвинувачений за місцем навчання характеризується посередньо. Обвинувачений ОСОБА_8 вчинив підряд, через короткий проміжок часу три епізоди незаконного заволодіння транспортним засобом, а також епізод умисного знищення чужого майна, вчинене шляхом підпалу та епізод відкритого викрадення чужого майна, що говорить про небажання обвинуваченого стати на шлях виправлення. При призначенні покарання судом не взято до уваги і той факт, що майже всі кримінальні правопорушення, вчинені ОСОБА_8 є тяжкими, а шкода, завдана його злочинними діями не відшкодована, за місцем навчання останній характеризується посередньо;
Захисник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_11 в апеляційній скарзі в інтересах ОСОБА_7 просить вирок суду змінити: виключити з вироку висновки суду про винуватість ОСОБА_20 в спричиненні матеріальної шкоди ОСОБА_18 в розмірі 15 000 гривень та знизити призначене ОСОБА_7 покарання. Посилається на те, що власником автомобіля «ІЖ-412» державний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_21 , а не визнаний потерпілим його син ОСОБА_18 , що було підтверджено доказами, дослідженими в судовому засіданні. Факт спричинення шкоди ОСОБА_18 в розмірі 15 000 грн. на встановлений та не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки автомобіль йому був повернутий, тому шкода в такому розмірі не спричинена. Вважає, що висновки суду щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ст. 289 ч.2 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно та за попередньою змовою групою осіб - безпідставні, оскільки ОСОБА_7 раніше не судимий і разом з ОСОБА_6 приймав участь лише в одному випадку заволодіння транспортним засобом і кваліфікуюча ознака повторність органами досудового розслідування ОСОБА_7 не інкримінувалась. При визначенні міри покарання суд не врахував в якості обставин, що пом'якшують покарання - добровільне відшкодування завданого збитку в розмірі 200 гривень за пошкодження замка запалювання, який можливо був пошкоджений під час незаконного заволодіння транспортним засобом. Також судом не було враховано, що за місцем навчання ОСОБА_7 характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, виховується в неповній сім'ї матір'ю, у скоєному злочині грав другорядну роль і не був ініціатором, раніше не судимий.
В запереченні на апеляційну скаргу прокурора захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_16 просить вирок суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення, посилаючись на те, що відповідно до ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Обвинувачений ОСОБА_8 свою вину в судовому засіданні визнав повністю, на підставі ст. 89 КК України раніше не судимий, за місцем навчання характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, виховується в неповній сім'ї матір'ю, яка зобов'язалася відшкодувати завдану матеріальну шкоду поте5рпілому ОСОБА_19 .
В доповненні до апеляційної скарги, прокурор Павлоградської міжрайонної прокуратури - ОСОБА_22 просить вирок щодо неповнолітніх обвинувачених змінити у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність, посилаючись на те, що відповідно до положень ст. 55 КПК України, виходячи з того, що матеріальну шкоду завдано ОСОБА_21 , а не ОСОБА_18 , як було зазначено у вироку, що на думку прокурора є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, виходячи з чого по епізоду заволодіння 11 травня 2013 року просить змінити потерпілого з ОСОБА_18 на ОСОБА_21 . Вказує і на те, що при призначенні обвинуваченим покарання неповнолітнім ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 у вигляді іспитового строку суд не прийняв до уваги обставини, що пом'якшують покарання особи, яка вчинила злочин, а саме вчинення злочину неповнолітнім, що відповідно до переліку покарань, які містяться в ст. 98 КК України, до неповнолітньої особи покарання у виді конфіскації майна не застосовуються, про що необхідно було зазначити у вироку.
Згідно з вироком Павлоградського міськрайоного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2014 року:
ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч. 2 , ст. 289 ч. 2 КК України, та призначено наступне покарання:за ст. 185 ч. 2 КК України у виді двох років позбавлення волі; за ч.2 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді трьох років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_6 призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі.
У відповідності до ст. 104 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробовуванням, якщо протягом іспитового строку два роки він не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію;
ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 ч.2 КК України, та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді трьох років позбавлення волі.
У відповідності до ст. 104 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, якщо протягом іспитового строку два роки він не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 289 ч. 2, 194 ч. 2, 186 ч. 1 КК України, та призначено покарання: за ст. 186 ч. 1 КК України у виді двох років позбавлення волі; за ст. 194 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді двох років шести місяців позбавлення волі; за ст. 289 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_8 призначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.
У відповідності до ст. 104 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо протягом іспитового строку два роки він не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч. 2, 289 ч. 2 КК України, та призначено покарання: за ст. 185 ч. 2 КК України у виді двох років позбавленні волі; за ст. 289 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді трьох років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі. У відповідності до ст. 104 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання, якщо протягом іспитового строку два роки він не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Вирішена доля речових доказів.
Стягнуто з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_19 матеріальну шкоду в сумі 6897 грн. 44 коп., а також в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 грн.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 визнано винними у вчиненні наступного:
11 травня 2013 року приблизно о 22.00 годині неповнолітній ОСОБА_6 , знаходячись біля будинку АДРЕСА_5 за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне, заволодіння транспортним засобом, біля під'їзду підійшли до автомобіля марки «ІЖ-412» державний номер НОМЕР_1 , який належить на правах приватної власності ОСОБА_18 та діючи умисно, з корисних мотивів вирішили заволодіти вказаним транспортним засобом. З цією метою неповнолітній ОСОБА_6 та неповнолітній ОСОБА_7 за допомогою фізичної сили - штовхаючи руками, почали штовхати автомобіль від місця стоянки. Неповнолітній ОСОБА_7 , підійшов до двері водія та смикнувши дверну ручку, відчинив двері салону, після чого підійшов до багажника автомобіля, а неповнолітній ОСОБА_6 підійшов до водійського сидіння - до керма, та діючи умисно, з корисливих мотивів за допомогою фізичної сили, почали буксирувати автомобіль вперед, при цьому неповнолітній ОСОБА_6 керував кермом автомобіля та спрямував його до проїжджої частини вулиці Промислова м. Павлограда подалі від жилих будинків. Потім неповнолітній ОСОБА_6 сів на водійське сидіння, а неповнолітній ОСОБА_23 - місце пасажира. ОСОБА_6 , за допомогою, знайденої в салоні автомобіля викрутки, зняв замок запалювання та шляхом замикання проводів замка запалювання завів автомобіль, на якому неповнолітній ОСОБА_6 та неповнолітній ОСОБА_7 зникли з місця злочину.
Таким чином, неповнолітні ОСОБА_6 і ОСОБА_7 незаконно заволоділи автомобілем марки «ІЖ-412» державний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_18 , чим заподіяли потерпілому матеріальну шкоду на суму 15 000 гривень.
На вказаному автомобілі неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 незаконно переміщувалися по населених пунктах м. Павлограда та Павлоградського району, після чого 12.05.2013 року в нічний час доби (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) вищевказаний автомобіль був залишений неповнолітнім ОСОБА_6 в полі, на відстані 800 м. від залізничного переїзду станції «Богуслав» на землях Богуславської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, з метою приховання слідів злочинної діяльності.
Крім того, неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_8 16 травня 2013 року приблизно о 22-00 годині, знаходячись біля будинку №3 розташованого по вулиці Верстатобудівників в місті Павлограді Дніпропетровської області, з корисних мотивів, реалізуючи свій злочиннийумисел, направлений на незаконне, повторне заволодіння транспортним засобом, прийшли у двір будинку АДРЕСА_6 , де побачили біля 4 під'їзду автомобіль марки «Москвич - 412» державний номер НОМЕР_2 , який належить на правах приватної власності ОСОБА_19 . ОСОБА_6 за допомогою принесеної їм викрутки, пошкодив замок на водійських дверях та проник в салон автомобіля. ОСОБА_8 відійшов до багажнику автомобіля, а ОСОБА_6 підійшов до водійського сидіння - до керма, та за допомогою фізичної сили, почали буксирувати автомобіль - штовхати вперед, з місця стоянки, при цьому ОСОБА_6 керував автомобілем та спрямовував його до проїжджої частини вулиці Кравченко м. Павлограда. Через декілька хвилин ОСОБА_6 та ОСОБА_8 відкотили автомобіль марки «Москвич-412» державний номер НОМЕР_2 до недобудованої будівлі по вул. Кравченко м. Павлограда Дніпропетровської області, після чого, ОСОБА_6 сів на водійське сидіння, зняв замок запалювання та шляхом замикання проводки замка запалювання завів автомобіль, на якому вони з ОСОБА_8 зникли з місця вчинення злочину і незаконно пересувалися по населених пунктах м. Павлограда та Павлоградського району.
Таким чином, неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , незаконно, повторно заволоділи автомобілем марки «Москвич -412» державний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_19 , чим заподіяли потерпілому матеріальну шкоду на суму 15000 грн.
Крім того, 17 травня 2013 року, приблизно о 04. 00 годин, неповнолітній ОСОБА_8 , знаходячись біля гаражного товариства "Старт", по вул. Промисловій м. Павлограда, діючи з умислом на знищення чужого майна шляхом підпалу, запалив підголовник в автомобілі марки «Москвич-412» державний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_19 унаслідок чого, вказаний автомобіль було знищено вогнем.
Таким чином, неповнолітній ОСОБА_8 , умисно, шляхом підпалу, знищив автомобіль марки «Москвич-412» державний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_19 , чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на суму 6397,44 гривень.
Крім того, неповнолітній ОСОБА_6 17 травня 2013 року в вечірній час доби (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), знаходячись біля будинку № 6 по вул. Верстатобудівників м. Павлограда Дніпропетровської області, повторно з корисних мотивів, з неповнолітнім ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне, повторне заволодіння транспортним засобом, прийшли у двір будинку АДРЕСА_6 , де побачили на стоянці автомобіль марки «Москвич - 412» державний номер - НОМЕР_3 , який належить на правах приватної власності ОСОБА_24 . Підійшовши до автомобіля, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 діючи умисно, повторно з корисних мотивів, ОСОБА_8 за допомогою знайденої на землі цеглини розбив вітрове скло на передній пасажирській двері, а ОСОБА_6 проник до салону зазначеного автомобіля. ОСОБА_8 відійшов до багажнику автомобіля, а ОСОБА_6 підійшов до водійського сидіння - до керма, та діючи умисно, повторно з корисних мотивів за допомогою фізичної сили, почали штовхати автомобіль вперед, з місця стоянки, при цьому ОСОБА_6 керував кермом автомобіля та спрямовував його до лісу по вул. Войнової м. Павлограда подалі від жилих будинків. Через декілька хвилин ОСОБА_6 та ОСОБА_8 відбуксирували автомобіль марки «Москвич-412» державний номер НОМЕР_3 до тильної сторони будинку АДРЕСА_6 . Після чого ОСОБА_6 сів на водійське сидіння, зняв замок запалювання та шляхом замикання проводки замка запалювання спробував завести автомобіль, але не отримавши для себе позитивного результату ОСОБА_25 та ОСОБА_8 вирішили залишити автомобіль з тильної сторони будинку АДРЕСА_6 . При цьому ОСОБА_8 , 17 травня 2013 року, знаходячись у вказаний вище час на виду у неповнолітнього ОСОБА_6 з автомобіля марки «Москвич-412» державний номер НОМЕР_3 відкрито, з корисливих мотивів викрав автомагнітолу марки «Піонер» вартістю 300 грн., що належить ОСОБА_24 .
Таким чином, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 незаконно, повторно заволоділи автомобілем марки «Москвич-412» державний номер НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_26 , чим заподіяли потерпілому матеріальну шкоду на суму 15000 гривень.
18 травня 2013 року неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , в нічний час доби (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), знаходячись біля будинку № 16 по вул. Войнової м. Павлограда Дніпропетровської області, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне, повторне заволодіння транспортним засобом, прийшли у двір будинку АДРЕСА_6 , до торця вказаного будинку, побачили автомобіль марки «Москвич - 412» державний номер НОМЕР_4 , який належить на правах приватної власності ОСОБА_27 . Підійшовши до автомобіля, ОСОБА_6 за допомогою фізичної сили - руками натиснув на скло на правій пасажирській двері, опустив його та через передні пасажирські двері проник до салону зазначеного автомобіля. ОСОБА_8 відійшов до багажнику автомобіля, а ОСОБА_6 підійшов до водійського сидіння - до керма, та діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів за допомогою фізичної сили, почали буксирувати автомобіль - штовхаючи вперед, з місця стоянки, при цьому ОСОБА_6 керував кермом автомобіля спрямовував його до будинку АДРЕСА_6 . Через декілька хвилин ОСОБА_6 та ОСОБА_8 відбуксирували автомобіль марки «Москвич-412» державний номер НОМЕР_4 до сторони будинку АДРЕСА_6 . Після чого ОСОБА_6 сів на водійське сидіння, зняв замок запалювання та шляхом замикання проводки замка запалювання завів автомобіль, на якому він з ОСОБА_8 зникли з місця скоєння злочину.
Таким чином, неповнолітній ОСОБА_6 та неповнолітній ОСОБА_8 , за передньою змовою групою осіб, незаконно, повторно заволоділи автомобілем марки «Москвич-412» державний номер НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_27 , чим заподіяли потерпілому матеріальну шкоду на суму 4000 гривень.
На вказаному автомобілі неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , незаконно перемішувалися по населених пунктах м. Павлограда та Павлоградського району, після чого, 18 травня 2013 року в нічний час доби (точного часу досудовим слідством не встановлено) вищевказаний автомобіль був залишений на території спортивного майданчику, який знаходиться біля будинку АДРЕСА_7 з метою приховання слідів злочинної діяльності.
Крім того, неповнолітній ОСОБА_6 31 травня 2013 року приблизно о 22 годині 00 хвилин в вечірній час доби (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), знаходячись біля будинку № 11 по вул. Гагаріна м. Павлограда Дніпропетровської області, з корисливих мотивів, з неповнолітнім ОСОБА_9 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне повторне заволодіння транспортним засобом, прийшли у двір будинку АДРЕСА_8 , де біля 3 під'їзду вказаного будинку побачили автомобіль марки «Москвич - 412» державний номер - НОМЕР_5 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_28 .
Підійшовши до автомобіля, ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за допомогою фізичної сили, руками натиснув на скло на задній пасажирській двері та опустив його до низу, через пасажирські двері проник до салону автомобіля, після чого ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів за допомогою фізичної сили, почали штовхати автомобіль вперед, з місця стоянки, при цьому ОСОБА_6 керував кермом автомобіля. Через декілька хвилин ОСОБА_6 та ОСОБА_9 відбуксирували автомобіль марки «Москвич-412» державний номер НОМЕР_5 за будинок № 11 по вулиці Гагаріна м. Павлограда Дніпропетровської області. ОСОБА_6 шляхом замикання проводів замка запалювання завів автомобіль, на якому він та ОСОБА_9 зникли з місця скоєння злочину. Таким чином, неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , за попередньою змовою групою осіб, незаконно, повторно заволоділи автомобілем марки «Москвич-412» державний номер НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_28 , чим заподіяли потерпілому матеріальну шкоду на суму 5000 гривень. На вказаному автомобілі неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , незаконно переміщувалися по вулицях м. Павлограда, після чого 11 червня 2013 року в нічний час доби (точного часу досудовим слідством не встановлено) вищевказаний автомобіль був залишений поблизу третього батальйону військової частини « НОМЕР_6 » по вул. Промисловій м. Павлограда.
01 червня 2013 року в нічний час доби (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), неповнолітній ОСОБА_6 , знаходячись біля автомобіля марки «Москвич -412» державний номер НОМЕР_5 , який стояв поблизу військової частини « НОМЕР_6 » по вул. Промисловій м. Павлограда Дніпропетровської області, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_9 , з автомобіля марки «Москвич - 412» державний номер НОМЕР_5 таємно, шляхом вільного доступу викрали автомагнітолу марки «Соні», вартістю 130 гривень, що належать ОСОБА_28 , чим заподіяли останньому матеріальну шкоду на вказану суму. З місця скоєння злочину неповнолітній ОСОБА_6 та неповнолітній ОСОБА_9 зникли, викраденим майном розпорядилися на власний розсуд.
Заслухавши доповідь судді, захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_11 , який підтримав свою апеляційну скаргу та просив змінити вирок суду з виключенням вказівки про спричинення матеріальної шкоди в сумі 15 000 гривень, про повторність заволодіння ОСОБА_7 транспортним засобом та пом'якшити йому покарання; обвинуваченого ОСОБА_7 та його законного представника - ОСОБА_13 , які підтримали апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_11 та проосили вирок щодо ОСОБА_7 змінити; обвинуваченого ОСОБА_8 , його законного представника ОСОБА_14 та захисника - адвоката ОСОБА_16 , які заперечували проти апеляційної скарги прокурора із змінами, по апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_11 полагались на розсуд суду та просили залишити без зміни вирок суду щодо ОСОБА_8 ; захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_15 , яка заперечувала проти апеляційної скарги прокурора із змінами та просила залишити без зміни вирок суду першої інстанції; захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_17 , який заперечував проти апеляційної скарги прокурора із змінами та просив залишити без зміни вирок суду щодо ОСОБА_9 , потерпілого ОСОБА_18 , який заперечував проти апеляційних скарг та просив залишити без зміни вирок суду першої інстанції; прокурора ОСОБА_12 , який підтримав змінену апеляційну скаргу прокурора та просив її задовольнити, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги прокурора та захисника - адвоката ОСОБА_11 підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень зазначених у вироку відповідають фактичним обставинам та обґрунтовані сукупністю доказів, які були безпосередньо досліджені судом, належним чином оцінені і викладені у вироку.
Разом з тим, як убачається з вироку суду, суд першої інстанції необгрунтовано зазначив, що заволодіння транспортних засобів усім потерпілим спричинялась матеріальна шкода у розмірі вартості транспортних засобів, яку зазначали потерпілі при поданні заяв про злочини.
При вирішенні питання про те, чи були збитки реальними необхідно виходити з положень ст. 22 ч. 1 п. 1 ЦК України, де зазначено що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Розмір реальних збитків дорівнює сумі вартості автомобіля на день учинення злочину лише у тих випадках, коли особа знищила транспортний засіб або він повністю втратив свою цінність.
оскільки усі транспортні засоби були повернуті потерпілим і вказана у їх заявах матеріальна шкода в розмірі вартості транспортного засобу - не настала.
Оскільки всім потерпілим транспортні засоби були повернуті і вказана у їх заявах матеріальна шкода в розмірі вартості транспортного засобу - не наступила, вказівка суду про спричинення потерпілим матеріальної шкоди у розмірі вартості автомобілів, якими заволоділи обвинувачені є неправомірною і виходячи з цього підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку.
Що стосується доводів прокурора та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_11 в частині заміни потерпілого по епізоду заволодіння 11 травня 2013 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 транспортним засобом марки «ІЖ - 412» державний номерний знак НОМЕР_1 , у зв'язку з тим що, судом був невірно встановлений потерпілий ОСОБА_18 , оскільки фактично володільцем зазначеного автомобіля є його батько - ОСОБА_21 та просьби у зв'язку з цим змінити вирок суду з зазначенням, то вони задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до положень ст. 404 ч. 4 КПК України суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції, у тому числі і приймати рішення стосовно заміни потерпілого.
Як убачається з обвинувального акту, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було пред'явлено обвинувачення у заволодінні 11 травня 2013 року транспортним засобом потерпілого ОСОБА_18 , який відповідно о положень ст. 55 КПК України і приймав участь у кримінальному провадженні в якості потерпілого.
Саме ОСОБА_18 звертався із заявою про вчинення злочину, пояснював де перебував автомобіль, коли він виявив його зникнення та надавав документи та зазначений автомобіль, з яких вбачалось, що володільцем автомобіля є ОСОБА_21 , а ОСОБА_18 керував зазначеним автомобілем, так як був зазначений в технічному паспорті володільцем, його батьком ОСОБА_21 як особа, яка має право керувати даним автомобілем.
Сторонам кримінального провадження: і прокурору, і захиснику були відомі дані про власника автомобіля, вказаного у технічному паспорті автомобіля і вони могли у передбаченому чинним кримінальним процесуальним законом порядку поставити питання про заміну потерпілого і про визнання потерпілим іншу особу, однак ні прокурор, який був процесуальним керівником у даному провадженні, ні захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_11 у встановленому законом порядку питання про заміну потерпілого чи про залучення іншого потерпілого - не ставили.
При розгляді кримінального провадження в апеляційній інстанції, суд апеляційної інстанції не вправі змінювати обставини справи стосовно особи, яка є потерпілою від кримінального правопорушення.
Встановлюючи обставини заволодіння транспортними засобами, а саме 16 травня 2013 року ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та 31 травня 2013 року ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , суд в мотивувальній частині вироку необґрунтовано зазначив, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заволоділи транспортним засобом повторно, що не відповідає фактичним обставинам, оскільки ОСОБА_8 16 травня 2013 року заволодів транспортним засобом вперше і судимостей на той період часу не мав, а ОСОБА_9 взагалі обвинувачується у вчиненні одного епізоду заволодіння транспортним засобом.
Виходячи з наведеного, колегія суддів, вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини вироку вказівку суду про те, що, 16 травня 2013 року ОСОБА_8 вчинив заволодіння транспортним засобом - повторно; що 31 травня 2013 року ОСОБА_9 вчинив заволодіння транспортним засобом - повторно.
При кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ст. 289 ч. 2 КК України, суд необґрунтовано зазначив на таку кваліфікуючу ознаку, як повторність, оскільки ОСОБА_7 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення 11 травня 2013 року, яке заклечалось в заволодінні за попередньою змовою з ОСОБА_6 ю автомобілем марки «ІЖ - 412» і другі кримінальні правопорушення ОСОБА_7 не інкримінувались.
За таких обставин, підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку при кваліфікації дій ОСОБА_7 та ОСОБА_9 вказівка суду таку на кваліфікуючу ознаку ст. 289 ч. 2 КК України як повторність.
В решті дії обвинувачених кваліфіковані правильно:
Дії ОСОБА_6 за ст. ст. 289 ч. 2, 185 ч. 2 КК України, дії ОСОБА_29 за ст. ст., дії ОСОБА_7 за ст. 289 ч. 2 КК України, дії ОСОБА_8 за ст. ст. 186 ч. 1, 289 ч. 2, 194 ч. 2 , дії ОСОБА_9 за ст. ст. 185 ч. 2, 298 ч. 2 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 суд враховував ступінь тяжкості вчинених кожним кримінальних правопорушень, дані про особу кожного обставини що пом'якшують їх покарання та з урахуванням усіх обставин справи застосував положення ст. 69 та 104 КК України.
Призначене неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 покарання відповідає вимогам ст. ст. 65, 103 КК України та є необхідним і достатнім для їх виправлення та перевиховання.
Що стосується покарання, призначеного судом неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_7 , то при його призначенні суд виходячи з з ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, даних про його особу, посередні характеристики та обставин, що пом'якшують його покарання, прийшов до обґрунтованого висновку про застосування ст. ст. 69 та 104 КК України.
Разом з тим, колегія суддів, вважає, що при призначенні ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції порушив принцип індивідуалізації покарання і необхідності враховувати роль і ступень участі кожного співучасника у вчиненні кримінального правопорушення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 приймав участь лише в одному епізоді заволодіння транспортним засобом та виконував при цьому другорядну роль, оскільки заволодіти автомобілем запропонував ОСОБА_6 , саме він зламував замок запалення та керував транспортним засобом.
За таких обставин, призначення ОСОБА_7 покарання, однакового за видом і розміром з покаранням, призначеним судом ОСОБА_6 є несправедливим тому виходячи з зазначеного, а також даних про особу неповнолітнього ОСОБА_7 , виключення з обвинувачення такої кваліфікуючої ознаки - як повторність вчинення кримінального правопорушення, колегія суддів, вважає, що покарання призн ачене судом ОСОБА_7 підлягає пом'якшенню.
Що стосується доводів прокурора в частині необхідності зміни вироку щодо всіх обвинувачених, у зв'язку з тим, що суд при призначенні покарання за ст. 289 ч. 2 КК України усім обвинуваченим не вказав, що покарання обирається без конфіскації майна, то колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.
Обвинувачені ОСОБА_30 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 вчинили кримінальні правопорушення у неповнолітньому віці.
Виходячи з положень ст. 78 ч. 2 КК України до осіб, які вчинили злочин у неповнолітньому віці ні в якому разі не може бути застосовано таке додаткове покарання, як конфіскація майна.
Виходячи з зазначеної норми закону, суд першої інстанції обґрунтовано не застосував до неповнолітніх обвинувачених конфіскацію майна.
Та обставина, що суд першої інстанції не оговорив своє рішення стосовно додаткового покарання у виді конфіскації майна не є підставою для зміни вироку з зазначених підстав.
Якщо при виконанні вироку сторонам кримінального провадження чи органу виконання судового рішення буде незрозуміло рішення суду першої інстанції, такі особи відповідно до положень ст. 380 КПК України мають право звернутися до суду з роз'ясненням рішення суду.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст.404; 405; 407 ч. 1, п. 2» 413 ч.1, п. п. 2, 3; 414 ч. 1; 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора Павлоградської міжрайонної прокуратури ОСОБА_10 та захисника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_11 задовольнити частково.
Вирок Павлоградського міськрайоного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2014 року щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 змінити:
Виключити з мотивувальної частини вироку по епізоду заволодіння ОСОБА_6 та ОСОБА_7 11 травня 2013 року автомобілем марки «ІЖ - 412» державний номерний знак НОМЕР_1 вказівку про те, що діями винних потерпілому заподіяна матеріальна шкода на суму 15 000 гривень; по епізоду заволодіння ОСОБА_6 та ОСОБА_8 16 травня 2013 року автомобілем марки «Москвич - 412» державний номерний знак НОМЕР_2 вказівку суду про те, що потерпілому заподіяна матеріальна шкода на суму 15 000 гривень; по епізоду заволодіння ОСОБА_6 та ОСОБА_8 17 травня 2013 року автомобілем марки «Москвич - 412» державний номерний знак НОМЕР_3 , вказівку суду про те, що потерпілому заподіяна матеріальна шкода на суму 15 000 гривень; по епізоду заволодіння ОСОБА_6 та ОСОБА_8 18 травня 2013 року автомобілем марки «Москвич - 412» державний номерний знак НОМЕР_4 , вказівку суду про те, що потерпілому заподіяна матеріальна шкода на суму 4 000 гривень; по епізоду заволодіння ОСОБА_6 та ОСОБА_9 31 травня 2013 року автомобілем марки «ІЖ - 412» державний номерний знак НОМЕР_7 , вказівку суду про те, що потерпілому заподіяна матеріальна шкода на суму 5 000 гривень.
Виключити з мотивувальної частини вироку, вказівку суду про те, що 16 травня 2013 року ОСОБА_8 вчинив заволодіння транспортним засобом - повторно; що 31 травня 2013 року ОСОБА_9 вчинив заволодіння транспортним засобом - повторно.
Виключити з мотивувальної частини вироку при кваліфікації дій ОСОБА_7 та ОСОБА_9 вказівку на кваліфікуючу ознаку ст. 289 ч. 2 КК України - повторність.
Пом'якшити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ст. 289 ч. 2 КК України з застосуванням ст. 69 КК України з трьох років позбавлення волі до 2 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 104 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбивання покарання з випробовуванням і встановленням іспитового строку 1 рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально виконавчої інспекції та періодично з'являтися для реєстрацію в кримінально - виконавчу інспекцію.
В решті вирок залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з дня проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді: