Справа № 740/2510/14
Провадження № 1-кп/740/135/14
19 червня 2014 року м.Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області
в складі: головуючої -судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
адвоката ОСОБА_4
обвинувачуваної ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Ніжині кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ніжин, Чернігівської області, українки, громадянки України, маючої вищу освіту, не одруженої, фізичної особи-підприємця, не судимої, зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_1 ,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, -
ОСОБА_5 , будучи зареєстрованою у встановленому законом порядку як фізична особа-підприємець, основним видом підприємницької діяльності якої є надання послуг перукарями та салонами краси, здійснювала підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку в салоні краси « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за адресою АДРЕСА_2 . Достовірно знаючи, що відповідно до вимог п.6 ч.1 ст.24 Кодексу України законів про працю, вона зобов'язана з найманим працівником укладати в письмовій формі трудовий договір та згідно ст.24-1 Кодексу законів про працю та ст.2 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №260 від 08.06.01 р., вона повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи подати його на реєстрацію до державної служби зайнятості, умисно та свідомо ігнорувала ці вимоги і тривалий час використовувала працю найманих працівників без оформлення трудових відносин у встановленому законом порядку.
Так ОСОБА_5 , в порушення вимог п.6 ч.1 ст.24, ст.48 КЗпП України, ч.2 ст.30 ЗУ «Про оплату праці», використовувала працю ОСОБА_6 у період часу з 14.04.2012 року до 20.11.2013 року, ОСОБА_7 у період часу з 13.08.2012 року до 20.11.2013 року та ОСОБА_8 у період часу з 18.02.2013 року до 20.11.2013 року, які працювали перукарями у салоні краси « ІНФОРМАЦІЯ_2 » без укладання трудових договорів, оформлення трудових книжок, ведення табелю робочого часу, нарахування у встановленому порядку заробітної плати та обов'язкових державних платежів, надання відпусток та оплати лікарняних найманим працівникам, передбачених трудовим законодавством України. У своїй підприємницькій діяльності ОСОБА_5 при виплаті заробітної плати ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відрахування у відповідні фонди не здійснювала, чим грубо порушила вимоги ст.ст.45,46 Конституції України, якими передбачено право людини на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, яке гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, ст.ст.253-256 КЗпП України та ст.ст.11,14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно яких роботодавець повинен сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для фізичних осіб, працю яких використовує на умовах трудового договору, що є гарантією отримання працівником державного пенсійного забезпечення за віком. ОСОБА_5 своїми умисними діями грубо порушила трудові права ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Допитана у судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину визнала та підтвердила обставини вчинення коимінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті.. Просила примінити до неї амністію 2014 року оскільки вона є вагітною.
Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_4 також просив примінити до його підзахисної амністію в зв'язку вагітністю.
За таких обставин, згідно положень ч.3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, добровільність їх позицій не викликає сумнівів, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
Дії ОСОБА_5 органами досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 172 КК України, як грубе порушення законодавства про працю. Заслухавши обвинувачену, суд дійшов висновку, що її вина доведена повністю, дії вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 172 КК України, як грубе порушення законодавства про працю за що вона має нести відповідальність.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_5 суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості, особу винної, яка раніше не судима, позитивно характеризується за місцем проживання, обставини, що пом'якшують покарання є щире каяття, обставин, які обтяжують покарання не встановлено, тому суд дійшов висновку про необхідність призначення покарання в межах санкції ч.1 ст. 172 КК України.
Згідно довідки №14 від 28 травня 2014р, наданої обвинуваченою ОСОБА_5 , вона перебуває на обліку по вагітності у гінекологічному кабінеті вузлової поліклініки ст.Ніжин і термін вагітності станом на 21 травня 2014 року становила 10 тижнів. В судовому засіданні був оглянутий висновок УЗД від 18 чеврня 2014 року, який підтверджує наявність вагітності на момент розгляду даного провадження в суді.
Відповідно до ст.1 п.”б” Закону України “Про амністію” від 08 квітня 2014 року ОСОБА_5 підбадає під дію цього закону, а тому її слід звільнити від відбування покарання, оскільки злочин, вчинений нею не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст.12 КК України та на день набрання чинності цим Законом є вагітною.
По даному кримінальному провадженню цивільні позови потерпілими не заявлялися.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, ст.1 Закону України “Про амністію у 2014 році”, суд -
ОСОБА_5 визнати винною за ч.1 ст. 172 КК України і призначити покарання у виді штрафу розмірі 680 грн. .
Звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання на підставі ст.1 п.”б” Закону України “Про амністію у 2014 році” від 08 квітня 2014 року.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Чернігівської області через Ніжинський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Ніжинського
міськрайонного суду ОСОБА_1