Справа № 355/1705/13-ц Головуючий у І інстанції Литвиненко О.Л.
Провадження № 22-ц/780/4003/14 Доповідач у 2 інстанції Приходько
Категорія 26 25.06.2014
Іменем України
25 червня 2014 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого: Приходька К.П.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
при секретарі: Черепинець А.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 29 жовтня 2013 року за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановила:
у вересні 2013 року позивач ПАТ КБ «Приват Банк» звернувся до суду з даним позовом.
Позовні вимоги мотивував тим, що 29 січня 2007 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір. Згідно кредитного договору відповідач отримав кредит у розмірі 10 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач ОСОБА_1 не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
Відповідач зобов»язання за договором не виконав, в зв»язку з чим станом на 31 липня 2013 року заборгованість склала 36 389 гривень 06 копійок, яка складається з: 9 997 гривень 19 копійок - заборгованість за кредитом, 24 182 гривень 87 копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом, , 500 гривень 00 копійок - штраф (фіксована частина), 1 709 гривень 00 копійок - штраф (процентна складова).
Позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованість у розмірі 36 389 гривень 06 копійок та судові витрати у розмірі 363 гривні 89 копійок.
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 29 жовтня 2013 року позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 36 389,06 гривень.
Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій апелянт просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження по справі.
Апелянт посилається на те, що рішення винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права та безпідставно відмовив у застосуванні строку позовної давності.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про її задоволення, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене у справі рішення не відповідає зазначеним вимогам процесуального закону.
Задовольняючи позов ПАТ «Приват Банк», суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для судового захисту прав позивача як кредитора шляхом грошового стягнення кредитної заборгованості, яка виникла унаслідок порушення відповідачем ОСОБА_1 договірних зобов»язань.
Судова колегія не може погодитися з таким висновком суду.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, які врегульовані статтями 1049, 1052, 1054 Цивільного кодексу України, що встановлюють обов»язок позичальника повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитними грошима у строк та в порядку, що встановлені договором, а також право позикодавця вимагати дострокового повернення позики і сплати процентів на умовах, встановлених договором.
Також до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні правила зобов»язального права, передбачені статтями 525,526-527,530 вказаного Кодексу, за якими зобов»язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що відповідно до умов кредитного договору від 29 січня 2007 року, укладеного між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1, відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Кредит наданий у розмірі 10 000 гривень. Процентна ставка за користування кредитом 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Позивач виконав взяті на себе зобов'язання та надав відповідачу ОСОБА_1 вищевказану суму кредиту.
Відповідно до умов договору, договір складається з заяви позичальника та умов і правил надання банківських послуг. Відповідач в свою чергу не виконував взяті на себе зобов»язання, в зв»язку з чим станом на 31 липня 2013 року мав заборгованість 36 389 гривень 06 копійок, яка складається з: 9 997 гривень 19 копійок - заборгованість за кредитом, 24 182 гривень 87 копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом, 500 гривень 00 копійок - штраф (фіксована частина), 1 709 гривень 00 копійок - штраф (процентна складова).
Положеннями статті 256 цього Кодексу визначено поняття позовної давності як строку , у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статей 257-258 ЦК України загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки, спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - в один рік.
Згідно частини 5 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За змістом частини 4 та 5 статті 267 вказаного Кодексу сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Однак, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Стаття 259 ЦК України визначає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Як роз»яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 своєї постанови від 18 грудня 2009 року N14 «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
З матеріалів справи вбачається, що останній платіж за договором був здійснений відповідачем у червні 2009 року, тому з липня 2009 року Банком нараховується прострочена заборгованість за тілом кредиту і комісією.
З урахуванням наведеного, на думку судової колегії, право вимоги у Банку відносно виконання кредитних зобов»язань боржником ОСОБА_1 виникло з часу прострочення відповідачем чергового платежу у рахунок погашення боргу, а саме, з 30 липня 2009 року, оскільки з настанням строку виконання зобов'язання за кредитним договором позивач дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права на повернення кредитних коштів.
Однак Банк звернувся до суду з цим позовом поза межами встановленого законом трирічного строку - 03 вересня 2013 року.
За таких обставин судова колегія вважає, що вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки в загальній сумі 36 389 гривень 06 копійок заявлені Банком з пропуском строку позовної давності, при цьому позивач не просив поновити строк звернення до суду та не надав суду обґрунтованих доказів щодо наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором. Обставин, які б свідчили про зупинення, переривання або про наявність підстав для поновлення строку позовної давності матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, ухвалене судом рішення не можна визнати законним і обґрунтованим.
Оскільки районний суд при вирішенні справи припустився порушення норм матеріального і процесуального права, оскаржене рішення суду не може залишатися в силі та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові Банку згідно із пунктом 4 частини 1 статті 309 ЦПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.ст.313,314 та 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
вирішила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Баришівського районного суду Київської області від 29 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий
Судді