Справа № 167/591/13-к Провадження №11-кп/773/213/14 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:ч.3 ст. 187 КК України Доповідач: ОСОБА_2
26 червня 2014 року м. Луцьк
Апеляційний суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
цивільного позивача ОСОБА_10 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні із застосуванням відеоконференц зв'язку апеляцію засудженого ОСОБА_7 на вирок Рожищенського районного суду від 04 липня 2013 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1 , з неповною середньою освітою, не одружений, не працює, судимий:
вироком Ківерцівського районного суду від 10 вересня 2004 року за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік;
вироком Ківерцівського районного суду від 10 червня 2005 року за ч.3 ст. 185 КК України, на підставі ст. 70, 71 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців;
вироком Ківерцівського районного суду від 26 листопада 2012 року за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України і на підставі ст. 70 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;
засуджений за:
ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 3 (три) роки;
ч.3 ст. 187 КК України на 8 (вісім) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_7 8 (вісім) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано покарання за вироком Ківерцівського районного суду від 26 листопада 2012 року і остаточно визначено покарання 8 (вісім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з 08 листопада 2012 року.
Цим вироком вирішено долю речових доказів.
Переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, апеляційний суд,
Цим вироком ОСОБА_7 визнаний винним в тому, що він 24 вересня 2012 року близько 17 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в лісовому масиві Звірівського лісництва на відстані 2.3 км від села Звірів, в напрямку села Вишнів Ківерцівського району, повторно умисно викрав коня і підводу, належні потерпілому ОСОБА_9 , чим завдав останньому майнову шкоду на загальну суму 12 000 гривень.
Крім цього, ОСОБА_7 19 жовтня 2012 року близько 23 години, будучи в стані алкогольного сп'яніння, проникнув через незачинене вікно в будинок АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_11 , скоїв напад на останнього, із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілого, а саме наніс один удар кулаком, на який він попередньо намотав ремінь із металевою застібкою в ділянку обличчя, заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, після чого заволодів бензопилою марки «Хусварна», вартістю 1500 гривень, чим заподіяв потерпілому матеріальні збитки на вказану суму.
В своїй апеляції засуджений ОСОБА_7 оскаржує вирок суду першої інстанції з мотивів невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального правопорушення та невідповідності призначеного покарання його особі. Стверджує, що матеріали його справи сфабриковані. Посилається на неприйняття до уваги судом його показань про непричетність до інкримінованих йому злочинів. Мети заволодіти майном потерпілих в першому і другому епізодах не мав. Вирок суду просить змінити та призначити справедливе рішення.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляції, засудженого і його захисника, які свою апеляцію підтримали і просили її задовольнити, прокурора, потерпілого і цивільного позивача, які заперечували проти її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що апеляція обвинуваченого задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновок суду про вчинення ОСОБА_7 викрадення коня і підводи у потерпілого ОСОБА_9 , при зазначених у вироку обставинах, ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну оцінку.
Як пояснив в судовому засіданні потерпілий, 24 вересня 2012 року з території Звірівського лісництва у нього пропав кінь з підводою і заготовленими дровами. Коли розпочав пошуки коня, дізнався від свідка ОСОБА_12 , що його конем вулицею Центральною у селі Звірів їхав незнайомий чоловік. Про те, що його підводою в напрямку автодороги «Луцьк-Рівне» їхала незнайома особа також ствердила мати потерпілого. Поїхавши у цьому напрямку велосипедом, він наздогнав ОСОБА_7 , який їхав на його підводі. Обвинувачений намагався втекти. Заготовлених дров на підводі не виявилось.
Свідки ОСОБА_12 і ОСОБА_13 пояснили суду, що бачили, як 24 вересня 2012 року близько 17 години підводою ОСОБА_9 їхав засуджений ОСОБА_7 , а свідок ОСОБА_13 також пояснила, що бачила як засуджений скидав з підводи дрова.
Підстав не вірити показанням потерпілого і свідків у суду не було, оскільки вони співпадають між собою і підтверджуються іншими доказами.
Доводи обвинуваченого, що він не мав наміру викрадати коня, а лише хотів його зупинити і прив'язати біля дерева спростовуються наведеними вище доказами, з яких також вбачається, що ОСОБА_7 від'їхав на підводі з конем на певну відстань від місця, де їх залишав потерпілий, розгрузив заготовлені дрова з підводи, рухався в невідомому напрямку і намагався, при цьому, втекти.
Його ж посилання про те, що в час вчинення крадіжки, - 24 вересня 2012 року близько 17 години він не міг перебувати на місці вчинення злочину, оскільки знаходився на розгляді іншої справи, спростовуються довідкою Ківерціського районного суду від 20 червня 2014 року, згідно якої судове засідання за участю ОСОБА_7 24 вересня 2012 року проводилося з 15 год. 50 хв. до 16 год. 10 хв. Крім того, ці доводи апелянта не узгоджуються з його показаннями. В судовому засіданні обвинувачений не заперечував затримання його потерпілим коли він був на підводі.
Безпідставними також є доводи обвинуваченого в апеляційній скарзі про те, що він не вчиняв розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_11 .
Вони спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_11 , який ствердив, що 19 жовтня 2012 року вони з обвинуваченим розпивали спиртні напої в його будинку. Через деякий час ОСОБА_7 пішов, однак, близько 23 години повернувся і проникнувши через вікно, наніс ОСОБА_11 удар кулаком, на якому був намотаний ремінь з металевою застібкою в обличчя потерпілого і в такий спосіб подолавши його опір, викрав бензопилу і втік.
Такі показання потерпілого ОСОБА_11 підтверджуються показаннями його брата ОСОБА_10 , якому належить бензопила. Останній підтвердив, що залишив свою бензопилу в будинку потерпілого і 20 жовтня 2012 року хотів її забрати, однак брат повідомив йому, що її викрав ОСОБА_7
20 жовтня 2012 року за місцем проживання потерпілого виявлено і вилучено ремінь з металевою застібкою, якою за словами потерпілого йому було заподіяно удар. Про те, що ремінь належить засудженому він пояснив в судовому засіданні.
Показання потерпілого також підтверджуються висновком судово-медичної експертизи, згідно якого виявлене на тілі ОСОБА_11 тілесне ушкодження у виді забійної рани в ділянці перенісся відноситься до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, яке утворилось від дії тупого твердого предмета з обмеженою співударяючою поверхнею, з ребром, цілком можливо металевою застібкою.
Допитаний апеляційному суді експерт ОСОБА_14 свій висновок підтвердив та вважає, що ОСОБА_11 було заподіяно легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, оскільки згідно Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, розлад здоров'я потерпілого при заподіянні таких ушкоджень триває понад шість днів.
Алібі засудженого про те, що він в момент заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, тобто о 23 годині 19 жовтня 2012 року перебував в себе вдома перевірялось судом першої інстанції, однак не знайшло свого підтвердження, тому доводи апелянта в цій частині суд до уваги не приймає.
За таких обставин, суд обґрунтовано визнав ОСОБА_7 винним у вчиненні нападу з метою заволодіння майном потерпілого із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я з проникненням у житло.
Доводи апелянта, що під час його допитів з метою давання ним визнавальних показань у вчиненні викрадення майна у ОСОБА_9 та розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_11 на нього з боку працівників міліції чинився тиск були предметом перевірки, яку проводила прокуратура Ківерцівського району, згідно ухвали апеляційного суду від 03 вересня 2013 року. За результатами перевірки винесено постанову від 03 вересня 2013 року про закриття кримінального провадження.
Посилання засудженого у своїй апеляції, що судом, при розгляді справи, не в повній мірі взято до уваги його психічний стан є надуманими. На період вчинення злочинів ОСОБА_7 являвся осудним, про що суд зазначив у своєму вироку.
Суд першої інстанції, на думку апеляційного суду, правильно розцінив невизнання своєї винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, як його намагання уникнути кримінальної відповідальності.
З урахуванням вищенаведеного, на думку апеляційного суду, висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_7 своїми умисними діями, повторно, вчинив таємне викрадення чужого майна і напад, з метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_11 , поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров'я останнього з проникненням у житло є правильними.
Як вбачається з вироку, при призначенні покарання засудженому, судом повною мірою враховано, що вчинені ним умисні злочини, один з яких відноситься до категорії середньої тяжкості, інший - особливо тяжкий, його особу, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, негативні характеристики за місцем проживання, стан його здоров'я.
Враховано наявність обставин, що обтяжуть покарання обвинуваченого, вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та відсутність пом'якшуючих обставин.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів, як ним самим, так і іншими особами.
Підстав для зміни чи скасування вироку за обставин, викладених в апеляції засудженого, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд Волинської області,
Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Рожищенського районного суду Волинської області від 04 липня 2013 року щодо нього - без зміни.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_7 протягом того самого строку з моменту отримання ним її копії, шляхом подачі касаційних скарг.
Головуючий
Судді