Справа: № 826/20868/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.
Іменем України
19 червня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді: Ганечко О.М.,
суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,
при секретарі : Біднячук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у
м. Києві, про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.01.2013 р. № 0000021702 та визнання протиправними дій відповідача.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2014 року позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом І інстанції норм матеріального права.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Представник позивача не з'явився, будучи належним чином повідомленим, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимоги ч. 4 ст. 196 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з дотримання вимог чинного законодавства з питань оподаткування Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 за період 01.04.2011 р. по 30.04.2011 р.
Перевіркою встановлено порушення Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2: п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ за квітень 2011 р. в сумі 6712 грн.
За наслідками перевірки складено акт від 20.12.2012 р. № 43/1702-1251305602 та винесено податкове повідомлення-рішення від 04.01.2013 р. № 0000021702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на суму 8 390, 00 гривень, в тому числі за основним платежем в розмірі 6 712,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 678,00 гривень.
Рішенням ДПС у м. Києві від 13.03.2013 року № 304/М/12-3-03, прийнятим за розглядом скарги позивача до ДПС у м. Києві, податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2013 року № 0000021702 скасоване частково, в частині суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 677,00 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спірне податкове повідомлення-рішення є незаконним і підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що вказані норми свідчать про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Враховуючи вищезазначене, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Аналогічна правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ТОВ «Авитек Груп ЛТД» були укладені угоди щодо поставки товарів. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання укладених угод, ФОП ОСОБА_2 були поставлені товари (сталь електротехнічна та насоси), згідно:
Видаткових накладних, які свідчать про приймання товарів: від 05.04.2011 р. № АГ-0001415, від 05.04.2011 р. № АГ-0001416, від 06.04.2011 р. № АГ -0001417;
Податкових накладних, які свідчать про нараховані (сплачені) в зв'язку з постачанням товарів/послуг та відповідають сумі, визначених податкових зобов'язань: від 05.04.2011 р. № 735, від 05.04.2011 р. № 736, від 06.04.2011 р. № 737.
Оплата за виконані роботи/послуги здійснювалася на підстав платіжних доручень: від 26.05.2011 р. № 32, від 23.05.2011 р. № 31.
В свою чергу, про реалізацію, придбаного у ТОВ «Авитек Груп ЛТД», товару в іншому ланцюгу постачання контрагентів свідчать наступні документи:
- відносно контрагента ТОВ «КРЦ»: податкова накладна від 05.04.2011 р. № 192, видаткова накладна від 09.04.2011 р. № 192, довіреність на отримання матеріальних цінностей від 08.04.2011 р. № 80;
- відносно контрагента ТОВ «Компанія «Меценат»: податкова накладна від 13.04.2011 р. № 187, видаткова накладна від 13.04.2011 р. № 187, довіреність на отримання матеріальних цінностей;
- відносно контрагента ТОВ «ТАК-Компані» податкова накладна: від 18.04.2011 р. № 201, довіреність на отримання матеріальних цінностей від 18.04.2011 р. № 84;
- відносно контрагента ТОВ «Біо-Тест-Лабораторія»: податкова накладна від 20.04.2011 р. № 203, видаткова накладна від 20.04.2011 р. № 203, довіреність на отримання матеріальних цінностей від 20.04.2011 р. № 432;
- відносно контрагента ТОВ «КНАУФ ГІПС Київ»: податкова накладна від 21.04.2011 р. № 210, податкова накладна від 21.04.2011 р. № 209, видаткова накладна від 21.04.2011 р. № 209, довіреність на отримання матеріальних цінностей від 21.04.2011 р. № 225;
- відносно контрагента ПП «Форма Пласт»: податкова накладна від 26.04.2011 р. № 195, видаткова накладна від 26.04.2011 р. № 195;
- відносно контрагента ТОВ «Колос ЛТД»: податкова накладна від 28.04.2011 р. № 202, видаткова накладна від 10.05.2011 р. № 202, довіреність на отримання матеріальних цінностей від 10.05.2011 р № 454127;
- відносно контрагента ВАТ «Лічмаш-Прилад»: податкові накладні від 28.04.2011 р. № 5, від 15.08.2011 р. № 302;
- відносно контрагента ТОВ «Вінстер»: податкова накладна від 29.04.2011 р. № 214, видаткова накладна від 10.05.2011 р. № 214, довіреність на отримання матеріальних цінностей від 04.05.2011 р. № 154;
- відносно контрагента ТОВ «Транспортна-виробнича фірма «Наталка»: податкова накладна від 07.05.2011 р. № 217, видаткова накладна від 05.05.2011 р. № 16, довіреність на отримання матеріальних цінностей від 05.05.2011 р. № 70;
- відносно контрагента ПП «Веб-технології»: податкова накладна від 26.05.2011 р. № 235, видаткова накладна від 26.05.2011 р. № 235, довіреність на отримання матеріальних цінностей від 26.05.2011 р. № 526002;
- відносно контрагента ДП «Український державний центр радіочастот»: податкова накладна від 27.05.2011 р. № 230, видаткова накладна від 01.06.2011 р. № 230, довіреність на отримання матеріальних цінностей від 31.05.2011 р. № 381;
- відносно контрагента ПДРГП «Північгеологія»: податкова накладна від 23.08.2011 р. № 315, видаткова накладна від 23.08.2011 р. № 315;
- відносно контрагента ТОВ «Будпартнер»: податкова накладна від 04.11.2011 р. № 136, видаткова накладна від 10.11.2011 р. № 136, довіреність на отримання матеріальних цінностей від 09.11.2011 р. № 161.
Крім того, про розрахунки між сторонами свідчать банківські виписки ПАТ «Конверсбанк» від 05.04.2011 р., 06.04.2011 р., 15.04.2011 р., 19.04.2011 р., від 20.04.2011 р., від 28.04.2011 р., від 26.04.2011 р., від 05.05.2011 р., від 28.04.2011 р. Також, як вбачається з розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за звітні (податкові) періоди: 04 місяць 2011 р., 05 місяць 2011 р., 08 місяць 2011 р. податкові зобов'язання позивачем були задекларовані. А про наявність транспортних засобів у позивача свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ААС252289, власником якого є ОСОБА_5, а також ордер № 169, що підтверджує право зайняття ОСОБА_5 боксу в гаражно-будівельному кооперативі «Автомотор».
Судом першої інстанції зазначено, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Авитек Груп ЛТД» зроблені з огляду на податкову інформацію, яка містилася в акті «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Авитек Груп ЛТД» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 17.07.2010 р. по 30.04.2011 р.» від 09.06.2011 р. за № 688/23-3/37046350. Згідно висновків даного акту, згідно бази «АІС ОР», ТОВ «Авитек Груп ЛТД» - не встановлено місцезнаходження. Також, головним відділом податкової міліції ДПІ у Печерському районі м. Києва було надано інформацію у вигляді службової записки від 31.05.2011 р. № 6512/26-06/51, якою повідомлено, що в ході відпрацювання конкретного переліку підприємств - встановлено та опитано директора ТОВ «Авитек-Груп ЛТД» - ОСОБА_6, який пояснив, що не має відношення до ведення фінансово-господарської діяльності зазначеного підприємства.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач прийшов до висновку щодо нікчемності договорів ФОП ОСОБА_2 з її контрагентом на підставі акту перевірки, висновки якого базуються лише на податковій інформації, яка не підтверджена належними доказовими засобами, з огляду на таке.
Відповідно до підпункту 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Суд першої інстанції вірно встановив, що операції позивача з ТОВ «Авитек Груп ЛТД», здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
Також колегія суддів згідна з врахуванням судом першої інстанції вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Також, на момент здійснення господарських операцій, ТОВ «Авитек Груп ЛТД» було зареєстровано платником ПДВ та зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Дослідивши матеріали справи, судом першої інстанції вірно зазначено, що в акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість контрагента позивача було скасовано чи визнано недійсним за рішеннями суду, на момент укладення чи виконання первинних документів та зобов'язань між ними.
Судом першої інстанції вірно приходить до висновку, що принцип персональної відповідальності платника податку, який має право на податковий кредит, не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами та, відповідно до статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни є підставою для застосування правових наслідків саме щодо цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Зазначена позиція узгоджується з Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2007 р. N К-24186/06.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що в акті перевірки від 20.12.2012 р. № 43/1702-1251305602 немає жодного доказу того, що угоди, укладені між позивачем і ТОВ «Авитек Груп ЛТД», суперечать актам цивільного законодавства чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання цих угод або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету.
Також судом першої інстанції вірно встановлено, що придбані товари у ТОВ «Авитек Груп ЛТД», позивач використав у подальших оподатковуваних операціях в межах своєї основної господарської діяльності, а податковий кредит був сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Авитек Груп ЛТД», що не заперечується податковим органом.
Таким чином, висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 20.12.2012 р. № 43/1702-1251305602, спростовуються матеріалами справи.
Так, враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, про відсутність порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово - господарських взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Авитек Груп ЛТД», а тому вважає, що формування ФОП ОСОБА_2 податкового кредиту з податку на додану вартість є правомірним, а дії Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо нарахування позивачу сум з податку на додану вартість - протиправними.
Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу сплачує штрафні санкції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо визнання неправомірними нарахування позивачу сум з податку на додану вартість та нарахування штрафних санкцій.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, що у матеріалах справи відповідачем не надано належних і допустимих доказів, що оскаржуване повідомлення-рішення від 04.01.2013 р. №0000021702 прийнято обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що підстави для скасування постанови - відсутні.
Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на норми законодавства, які не відносяться до фактичних обставин справи, та не можуть застосовуватись в даному випадку. Доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення, в зв'язку з чим, апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 159, 160, 161, 162, 165, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: О.М. Ганечко
Судді: О.Г. Хрімлі
А.Ю. Коротких
.
Головуючий суддя Ганечко О.М.
Судді: Хрімлі О.Г.
Коротких А. Ю.