33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"23" червня 2014 р. Справа № 918/148/14
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Миханюк М.В.
суддя Савченко Г.І. ,
суддя Павлюк І. Ю.
при секретарі судового засідання Кушніруку Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Фермерського господарства "АВМ-С" на рішення господарського суду Рівненської області від 26.03.14 р.
у справі № 918/148/14
за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"
до Фермерського господарства "АВМ-С"
про стягнення в сумі 31 079 грн. 61 коп.
за участю представників:
позивача - Антіпова Р.М., довіреність №167 від 21.10.2013 р.
відповідача - Тхорик І.І., засновник
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 26.03.2014 р. у справі № 918/148/14 (суддя Романюк Р.В.) задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" до Фермерського господарства "АВМ-С" про стягнення в сумі 31 079 грн. 61 коп. Стягнуто з Фермерського господарства "АВМ-С" (34631, вул. Шевченка, 24, с. Замостище, Березнівський район, Рівненська область, ідент.номер 2360611411) на користь Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (33000, м. Рівне, вул. Кн.Володимира, буд. 71, код ЄДРПОУ 05424874) 28 672 грн. 28 коп. - заборгованості за спожиту електроенергію, 1 703 грн. 13 коп. - пені, 316 грн. 48 коп. - інфляційних, 388 грн. 00 коп. - 3 % річних та 1 827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що факт споживання електроенергії відповідачем згідно Договору № 38 від 26.09.2011 року за період 01.07.2012 року по 01.09.2013р., за відсутності сплати її вартості, підтверджується зібраними у справі доказами.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, відповідач Фермерське господарство "АВМ-С" звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував матеріали справи, не дослідив їх правомірність. Скаржник вважає недійсною додаткову угоду від 03.04.2013 р. до договору про постачання електричної енергії № 0038 від 26.03.2011 р. Фермерське господарство "АВМ-С" також зазначає, що облік споживання електроенергії господарства субспоживача не проводився, а через відсутність угоди між постачальником та споживачем (субспоживачем) не врегульовано відносини відповідно до договору та додатків. Підтвердженням відключення постачання електроенергії скаржник вважає копії акта про порушення № Р 001766 від 22.12.2012 р., складеного та підписаного представниками постачальника та лист № 8 від 11.01.2013 р., надісланий для СФГ "Відродження" Публічним акціонерним товариством "Рівнеобленерго". Скаржник також зазначає, що враховуючи те, що для споживача не було підключено електропостачання та не було укладено договору, то нарахування за спожиту електроенергію є безпідставними.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 року у складі колегії суддів: головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Павлюк І.Ю., суддя Савченко Г.І. апеляційну скаргу Фермерського господарства "АВМ-С" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.05.2014 р.
12.05.2014 р. до Рівненського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (вх. № 9217/14), в якому позивач вважає рішення суду першої інстанції законним і обгрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального і процесуального права, а апеляційну скаргу Фермерського господарства "АВМ-С" - безпідставною і такою, що не підлягає до задоволення. Позивач зазначає, що при підписанні договору № 38 від 26.09.2011 року про постачання електричної енергії, відповідач не заявляв ніяких претензій щодо його змісту і підписав даний договір без будь-яких застережень. Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" також зазначає, що під час дії договору відповідач не звертався та не заявляв жодних письмових претензій щодо незгоди з умовами договору, намірів щодо його розірвання, натомість, сторонами вчинялись дії по його виконанню. Позивач просить суд залишити рішення господарського суду Рівненської області від 26.03.2014 р. у справі № 918/148/14 без змін, а апеляційну скаргу Фермерського господарства "АВМ-С" залишити без задоволення.
В судовому засіданні 12.05.2014 року представники сторін надали пояснення по суті спору. Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила оголосити перерву до 13.05.2014 р.
В судовому засіданні 13.05.2014 року колегія суддів апеляційного суду дійшла до висновку про необхідність відкладення розгляду справи з метою витребування доказів, а саме: оригіналу додатку №4 до Договору про постачання електричної енергії №0038 від 26 вересня 2011 року.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 р. розгляд справи відкладено на 23.06.2014 р., зобов'язано позивача в строк до 23.06.2014 року надати оригінал додатку №4 до Договору про постачання електричної енергії №0038 від 26 вересня 2011 року для огляду в судовому засіданні.
23.06.2014 р. до Рівненського апеляційного господарського суду надійшов лист Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (вх. № 12415/14), в якому позивач зазначає, що фактичні обставини справи свідчать, що сторонами взято на себе зобов'язання, оскільки договір № 38 від 26.09.2011 року підписаний сторонами, частково виконувався споживачем Фермерським господарством "АВМ-С", а отже вчинялися дії, які свідчать про прийняття його до виконання. ПАТ "Рівнеобленерго" вважає, що посилання відповідача як на підставу відмови погашення заборгованості у зв'язку з відсутністю Додатка № 4 до Договору не грунтується на нормах діючого законодавства та Договору № 38 від 26.09.2011 року, крім того п. 9.3.2 даного Договору зазначено, що Додаток № 4 "Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків" до Договору про постачання електричної енергії від 26.09.2011 року вважається дійсним у разі його доведення до відома основного споживача.
23.06.2014 р. до Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання скаржника Фермерського господарства "АВМ-С" (вх. № 12417/14) про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю захисника взяти участь у розгляді справи.
Пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" предбачено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
В судове засідання 23.06.2014 року представник скаржника з'явився, розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався, а тому колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду не вбачає необхідності для відкладення розгляду справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд
26.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" та Селянським фермерським господарством "Відродження" укладено договір № 38 про постачання електричної енергії (а.с. 6-16), відповідно до умов якого, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 293,0 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно умов цього Договору (пункт 1 Договору).
У відповідності до пункту 2.2.2. Договору постачальник зобов'язався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (додаток № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу").
Відповідно до пунктів 2.3.1. та 2.3.3. Договору споживач зобов'язався виконувати умови цього Договору та сплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 "Порядок зняття показників засобів обліку електричної енергії та розрахунків".
Пунктом 5.1. Договору визначено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу" та додаток № 2 "Обсяги постачання електричної потужності споживачу та субспоживачу"). У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюється постачальником на рівні відповідних періодів поточного року.
Згідно пункту 8.1. Договору, оплата електричної енергії та інших платежів здійснюється споживачем самостійно шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові рахунки постачальника в терміни визначені Додатком № 4 "Порядок зняття показників засобів обліку електричної енергії та розрахунків".
03.04.2013 р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до договору про постачання електричної енергії № 0038 від 26 вересня 2011 року, згідно якої у зв'язку із зміною назви Селянське (фермерське) господарство "Відродження" на Фермерське господарство "АВМ - С" сторони дійшли згоди в преамбулі Договору читати та писати Фермерське господарство "АВМ - С" (п.1), а також пункт Договору "Місцезнаходження та банківські реквізити сторін" змінено в частині назви споживача електроенергії, а саме читати та писати Фермерське господарство "АВМ - С" (п.2).
На виконання умов Договору Постачальник здійснив постачання електричної енергії Споживачу за період 01.07.2012 року по 01.09.2013р. на загальну суму 28 672 грн. 28 коп.
Для оплати отриманої електроенергії відповідачу виставлено та направлено рахунки (а.с. 21-40).
Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 02-08/30 від 15.02.2013р (а.с. 45), з вимогою оплатити існуючу заборгованість за використану електроенергію. Вказана претензія залишена відповідачем без задоволення та відповіді.
Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні оскаржуваного рішення, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що сторони у справі перебували в договірних відносинах.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. 1 предметом Договору № 38 від 26.09.2011 р. встановлено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення електроустановок споживача з дозволеною потужністю 293,0 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії, та здійснює інші платежі згідно умов даного Договору.
Згідно п. 2.1 Договору № 38 від 26.09.2011 р. під час виконання умов даного Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язалися керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28.
Пунктами 8.1. та 10.2 Правил користування електричною енергією передбачено, що постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача своєчасної оплати за електричну енергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України. Споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії.
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим Договором.
Згідно п. 8.5 даного Договору тривалість періоду для оплати отриманого рахунку має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку для Споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно.
Як вбачається з матеріалів справи, про отримання рахунків споживачем свідчать надіслані на адресу позивача поштові повідомлення про вручення таких рахунків.
Колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє посилання відповідача як на підставу відмови погашення заборгованості у зв'язку з відсутністю Додатка № 4 до Договору, оскільки зазначена підстава не грунтується на нормах діючого законодавства та Договору № 38 від 26.09.2011 року.
Посилання скаржника на відсутність договору між Фермерським господарством "АВМ-С" та ПАТ "Рівнеобленерго" не відповідають дійсності, оскільки як вбачається з Додаткової угоди № 1 до договору про постачання електричної енергії № 0038 від 26 вересня 2011 року, Фермерське господарство "АВМ-С" та ПАТ "Рівнеобленерго" дійшли згоди укласти дану угоду у зв'язку із зміною назви Селянське (фермерське) господарство "Відродження" на Фермерське господарство "АВМ - С", пункт Договору "Місцезнаходження та банківські реквізити сторін" змінено в частині назви споживача електроенергії.
Вказана угода підписана сторонами, скріплена їх печатками, не визнана недійсною, а тому підстав не брати її до уваги у суду немає.
Доводи скаржника щодо відключення електричної енергії по Договору № 38 від 26.09.2011 р. не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається з Акту про порушення № Р 001766 в п. 7 об'єкти і струмоприймачі споживача не відключалися від електропостачання, а корінець наряду про відключення за несплату № 9001452142 від 17.10.2012 свідчить про відключення лише одного лічильника № 0557629 у зв'язку з несплатою боргу 24.10.2012 р. в сумі 21119,62 грн., однак електроенергія постачалася споживачу і обліковувалась на об'єктах і точках обліку згідно Додатку № 3 крім вказаного лічильника ще по трьох засобах обліку.
За таких обставин, коли факт споживання електроенергії відповідачем згідно Договору за період 01.07.2012 року по 01.09.2013р. підтверджується зібраними у справі доказами та за відсутності сплати її вартості, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення 28 672 грн. 28 коп. боргу.
Колегією суддів апеляційного суду також встановлено, що пунктом 4.2.1. Договору сторони передбачили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3., 2.2.4. Договору, з порушенням термінів, визначених відповідними додатком, споживач сплачує пеню в розмірі 0,05% за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
На підставі зазначеного пункту Договору, враховуючи, що відповідач припустився прострочення внесення платежів, позивачем з урахуванням положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", нараховано пеню за період з 17.08.2013р. по 28.01.2014р., розмір якої складає 1 703 грн. 13 коп. (розрахунок а.с. 43).
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані інфляційні втрати в розмірі 316 грн. 48 коп. (з 17.08.2013р. по 01.01.2014р.), а також 3 % річних в розмірі 388 грн. 00 коп. (з 17.08.2013р. по 28.01.2014р.) відповідно до поданого позивачем розрахунку (а.с. 42).
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відтак, є вірним висновок суду першої інстанції, що існування заборгованості та її розмір підтверджується зібраними у справі доказами, а нарахування пені, інфляційних витрат та 3% річних здійснено позивачем у чіткій відповідності з вимогами чинного законодавства.
Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених вимог.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи відповідача - Фермерського господарства "АВМ-С", викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та необгрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відтак у апеляційного суду відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд, -
1. Рішення господарського суду Рівненської області від 26.03.14 р. у справі № 918/148/14 залишити без змін.
2. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "АВМ-С" на рішення господарського суду Рівненської області від 26.03.14 р. у справі № 918/148/14 залишити без задоволення.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Матеріали справи № 918/148/14 повернути до господарського суду Рівненської області.
Головуючий суддя Миханюк М.В.
Суддя Савченко Г.І.
Суддя Павлюк І. Ю.