"28" лютого 2014 р.
№ 642/8576/13-ц
№ 2/642/330/14
28 лютого 2014 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Пашнєва В.Г.,
за участю секретаря Крючкової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Харківської міської ради, треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, Друга Харківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції про визнання права власності,-
Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, в обгрунтування якого, вказує, що 01.05.1993 році вона зі своїм чоловіком ОСОБА_6 побудувала житловий будинок, за адресою АДРЕСА_1, де ще раніше у різний час ними були побудовані надвірні господарські будови. Будівництво здійснювалося за усіма будівельними нормами, та дозволами відповідних органів. Земельна ділянка знаходиться в них у користуванні на підставі рішення Ленінського Райвиконкому. Будинок був належним чином оформлений у Харківському міському БТІ. Вона сплачувала та сплачує усі необхідні комунальні платежі.
Крім неї та чоловіка за вказаною адресою зареєстровані (на той час прописані) їх діти ОСОБА_3 та ОСОБА_7
При цьому зазначила, в зв"язку з тим, що тривалий час хворіла, потім виїжджала до РФ до доньки, лише у 2013 році вирішила закінчити оформлення спадщини за чоловіком. З'ясувалося, що право власності на будинок не було належним чином зареєстровано. Цим питанням займався чоловік, вона гадала, що усі необхідні дії виконано. З цього приводу, нотаріальна контора відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за чоловіком, оскільки будинок формально йому та їй не належить.
Представник позивачки в судовому засіданні позов в уточненій редакції підтримав, просив його задовольнити, визнавши, що на момент смерті ОСОБА_6 належали на праві власності 1/2 частин та ОСОБА_1 належали на праві власності 1/2 частин домоволодіння за адресою : АДРЕСА_1. Визнати за позивачкою право власності на 1/2 частину домоволодіння в порядку спадкування за законом.
Представник Харківської міської Ради проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що позивачкою не надано доказів отримання дозволу на збереження збудованного об"єкту, а також відсутні висновки відповідності об"єкту нормам і правилам.
Представник третьої особи - Другої Харківської державної нотаріальної контори просив розглянути позов за його відсутності.
Представник Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до суду не з"явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Представник Реєстраційної служби ХМУЮ просив в позові відмовити, посилаючись на свої письмові заперечення.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Із копії свідоцтва про шлюб убачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 одружилися, 20 листопада 1949 року (а.с.5).
Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7). 02.09.1997 року Другою Харківською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 475-1997 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який на момент смерті проживав та був зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1
Відповідно до листа № 1100776 від 17.05.2013 року КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» повідомляє, що вищезазначений будинок не зареєстрований.(а.с.9)
На підставі довідки, виданої Головою квартального комітету ОСОБА_1 від 26 лютого 2013 року, на момент смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою в АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а.с.10)
Згідно домової книги, що відповідає характеристикам, зазначеним у технічному паспорті, домоволодіння складається з будинку літ. В-І, жилою площею 60,1 кв.м, надвірних будівель : прибудова, літ. в, а; літня кухня, літ. А; сарай, літ. Г, Ж; погріб, літ. Д; гараж, літ.Е, літній душ, літ. З; ворота, літ.N1; огорожі, літ.N 2,3; вимощення, літ I (а.с.13-21)
Рішенням Виконкому Ленінської райради депутатів трудящих 17 лютого 1971 року, дозволяється ОСОБА_6 оформити побудований жилий будинок по АДРЕСА_1 та зробити капітальний ремонт з розширенням жилої площі на 18 кв.м., що без дозволу райвиконкому у 1958 році на вільній земельній ділянці за зазначеною адресою побудував жилий будинок, в якому проживає з сім'єю чотири чоловіки. (а.с.117)
Друга Харківська державна нотаріальна контора № 0116/145 від 18.01.2014 повідомляє, що після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, було заведено спадкову справу № 475/19970, 22 вересня 1997 року по книзі обліку та реєстрації спадкових справ № 792 зареєстровано заяву від імені :
- дружини померлого ОСОБА_1 , яка на день звернення була зареєстрована в АДРЕСА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину.
Є заява від дітей померлого, доньки ОСОБА_7 та сина померлого ОСОБА_3 про те, що вони спадщину не прийняли і на неї не претендують та не будуть звертатись до суду за встановленням минулого строку для прийняття спадщини.
Свідоцтва про право на спадщину не видавалось. (а.с.115)
Позивачка написала заяву до Другої державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, діти написали відмову на прийняття спадщини на її користь.
Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на його спадкове майно, однак спадщина відповідно до вимог чинного на той час ЦК УРСР та у строки визначені цим Кодексом в порядку спадкування прийнята не була.
Згідно з вимогами ст. 524 та п. 5 ст. 555 ЦК УРСР якщо ні один із спадкоємців, визначених цим законом не прийняв спадщини, спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави. Вважається, що зі спливом строку на прийняття спадщини, якщо спадкоємці її не прийняли, спадщину в останній день цього строку прийняла держава.
Крім того, спадкоємиця із позовом про визнання за нею права на спадщину звернулася до суду лише у 2013 році.
Оскільки спадкодавець ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, то до цивільних правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує положення ЦК УРСР в редакції 1963 року, який діяв на час відкриття спадщини.
У відповідності до вимог ч.1 ст.524 ЦК УРСР в редакції 1963 року, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Згідно ст. 525 ЦК УРСР в редакції 1963 року, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
У відповідності до вимог ст.527 ЦК УРСР в редакції 1963 року, спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народжені після його смерті.
У відповідності до вимог ч.1 ст.529 ЦК УРСР в редакції 1963 року, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (в тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно ст.549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Передбачений ст. 549 ЦК УРСР шестимісячний строк для прийняття спадщини може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. У разі продовження зазначеного строку суд одночасно вирішує питання про визнання за позивачем права на належне йому майно, що збереглося в натурі, або на грошові суми, коли воно реалізоване. Така практика узгоджується із роз'ясненнями, що містяться в пунктах 3, 4 ППВСУ від 24 червня 1983 року № 4 "Про практику розгляду судами України справ про спадкування".
Як вбачається з матеріалів справи, право власності на належний їй та чоловікові будинок в КП «ХМ БТІ» зареєстроване не було.
Згідно відповіді Другої Харківської державної нотаріальної контори будинок за адресою АДРЕСА_1 не зареєстрований.
Право власності у ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 не має, у зв"язку з чим, вказаний будинок не входить до складу спадщини.
Лише 22.09.1997 року по книзі обліку та реєстрації спадкових справ № 792 зареєстровано заяву від імені дружини померлого ОСОБА_1 , яка на день звернення була зареєстрована в АДРЕСА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину.
Отже, умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.
Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.
Окрім загального кола обставин, які встановлюються судом при вирішенні всіх спорів про право на спадкування, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно судам необхідно з'ясовувати:
1) правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно (будинок, споруда);
2) чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект на спорудження будинку;
3) коли спадкодавцем було завершено спорудження будинку;
4) чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку, вимог державних протипожежних, санітарних норм;
5) чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності.
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Якщо відсутні документи про відведення земельних ділянок під забудову, таке будівництво слід визнавати самочинним та відмовляти у визнанні права власності на нього в порядку спадкування.
Суд вважає, що за позивачкою ОСОБА_1 без зазначених документів і встановлення вартості спадкового майна, необхідної для визначення розміру судового збору, з підстав, передбачених ст.331, 376 ЦПК України; ст.ст.1258, 1261, 1268, 1269, 1270, 1273, 1274 ЦК України не можна визнати право власності.
Таким чином, з'ясувавши всі обставини справи, суд вважає відсутньою наявність підстав, якими ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги, встановленими, позовні вимоги не підтверджені документально в повному обсязі, а тому вказаний позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України, ст.ст.524 ч.1, 525-527,529,548,549 ЦК УРСР 1963 року, п.4 Прикінцевих та Перехідних положень до ЦК України 2004 року, суд , -
вирішив :
В позові ОСОБА_1 до Харківської міської ради, треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, Друга Харківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції про визнання права власності - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.Г. Пашнєв