10.06.2014 Справа №607/4904/14-ц
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі :
головуючого Ромазана В.В.
з участю секретаря Борисевич І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди ,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, посилаючись на те, що 04 серпня 2012 року ОСОБА_2, шляхом шахрайства, заволодів його грошима на суму 6 742 грн., чим завдав позивачу значної матеріальної шкоди, яку він просить стягнути в його користь. Крім того, позивач просить стягнути із ОСОБА_2 1 425 грн. 18 коп. за абсолютне подорожчання кредиту з часу його оплати. Отже, ОСОБА_1 просить стягнути із ОСОБА_2 на його користь завдану йому матеріальну шкоду на загальну суму 8 167 грн., а також 244 грн. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні із позовом в суд.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з»явився, однак подав суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та просить суд їх задовольнити.
ОСОБА_2, будучи засудженим за злочин та перебуваючи в Чортківському СІЗО №26, отримавши копію позовної заяви та доданих до неї матеріалів, письмових заперечень відносно позову, або ж письмових пояснень по суті справи не надав, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутності, на підставі наявних у ній даних чи доказів.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив
Згідно вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.03.2014 року, який набрав законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.190 КК України та засуджено на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, до позбавлення волі на строк 03 (три) роки.
Як вбачається із вказаного вироку, «…04 серпня 2012 року ОСОБА_2, використовуючи найманих працівників, яким не було відомо про протиправні наміри останнього, які перебували у с. Слобідка Теребовлянського району Тернопільської області, діючи від імені ФОП ОСОБА_2, уклали із ОСОБА_1 договір індивідуального замовлення, запевнивши його, що ФОП ОСОБА_2 будуть виконані умови договору та буде наданий товар (два металопластикових вікна та одні двері), хоча ОСОБА_2 не мав наміру та можливості виконати покладені на себе обов»язки та про що не було відомо найманим працівникам, а замовник, у свою чергу повинен оплатити кошти у сумі 6 742 грн. ОСОБА_1 оплатив кошти у сумі 6 742 грн., які були перераховані на рахунок ОСОБА_2 В результаті своїх злочинних дій, ОСОБА_2 заволодів грошима ОСОБА_1 в сумі 6 742 грн., чим спричинив останньому матеріальну шкоду на вказану суму...».
Згідно ч.4 ст.61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов»язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Як встановлено в судовому засіданні, позивачем ОСОБА_1 при оформленні договору №1 індивідуального замовлення від 04.08.2012 року на придбання двох металопластикових вікон та одних дверей), внесено кошти в сумі 1 430 грн., що підтверджується, наявним при матеріалах справи, чеком №1 від 04.08.2012 р. Загальна вартість товару склала 6 748 грн.
04 серпня 2012 року між ОСОБА_1, як Позичальником та ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК», як кредитором, укладено договір про надання споживчого строкового кредиту, у відповідності до якого кредит в сумі 4 978,66 грн. надавався йому для оплати товару згідно з переліком, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок ФОП ОСОБА_2 із подальшими банківськими реквізитами (НОМЕР_2 у ПАТ «А-БАНК», МФО 307770, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) терміном на 12 місяців із 04.08.2012 р. по 03.08.2013 р. із відсотковою ставкою в розмірі 0,12% річних. Як ціль кредитування визначено придбання товарів (металопластикові вікна) у ФОП ОСОБА_2 із залученням кредитних коштів. Дані кошти були відразу перераховані банком на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_2 у відповідності до умов Договору.
04 серпня 2012 року між ОСОБА_1 як Замовником та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 як Виконавцем було укладено договір індивідуального замовлення №1. Згідно умов даного договору Виконавець фізична особа - підприємець ОСОБА_2 зобов'язався надати ОСОБА_1 як Замовнику послуги індивідуального замовлення та передати товар згідно Додатку 1 до цього договору (металопластикові вікна та двері) вартістю 6 742 грн. без урахування доставки та монтажу, а ОСОБА_1 як Замовник зобов'язався оплатити вартість товару. Виконавець (ФОП ОСОБА_2 ) зобов'язався в строк 60 діб з моменту підписання Договору індивідуального замовлення, передати товар Замовнику. Проте, Виконавець ФОП ОСОБА_2 зобов'язання за договором не виконав, товар ОСОБА_1, як Замовнику не передав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо відшкодування шкоди підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 6 742 грн. завданої позивачу матеріальної шкоди.
Крім того, на підставі ч.1 ст.88 ЦПК України, слід стягнути із відповідача в користь ОСОБА_1 судові витрати, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 60, ст.88, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6 742 (шість тисяч сімсот сорок дві) грн. 00 коп. завданої останньому матеріальної шкоди, а також 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні із позовом в суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий суддяВ. В. Ромазан