Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів:ОСОБА_2., ОСОБА_3.,
за участю прокуроразасудженого ОСОБА_4., ОСОБА_5,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 червня 2014 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та засудженого ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Херсонської області від 4 лютого 2014 року.
Вироком Суворовського районного суду м. Херсона від 12 листопада 2013 року
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, неодноразово судимого, останній раз 05.12.2011 року вироком Сімферопольського районного суду АР Крим за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі
засуджено за ч. 2 ст. 342 КК України на 1 рік позбавлення волі,
за ч. 2 ст. 345 КК України на 1 рік позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_5 призначено покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Сімферопольського районного суду АР Крим від 05.12.2011 року та остаточно призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі.
Вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за те, що він під час відбування покарання у Північній виправній колонії №90, 10.04.2012 року, близько 23 год. 40 хв., в жилій секції №4, під час проведення заступником чергового помічника начальника установи ОСОБА_6 та молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки ОСОБА_7, які є працівниками правоохоронних органів, його особистого огляду, умисно, фізично перешкоджав його проведенню, розмахував руками і відштовхував працівників колонії від себе, не даючи змоги підійти з метою вилучення мобільного телефону «Соні Еріксон», при цьому підбурював інших засуджених чинити опір представникам правоохоронної системи.
Окрім того, у ході вчинення вищевказаних протиправних дій, ОСОБА_5 умисно спричинив легкі тілесні ушкодження ОСОБА_7
Апеляційним судом Херсонської області 4 лютого 2014 року зазначений вирок в частині призначеного ОСОБА_5 покарання скасовано та постановлено новий вирок, яким ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 342 КК України призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі, за ч. 2 ст. 345 КК України у виді 1 року позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_5 призначено покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Сімферопольського районного суду АР Крим від 05.12.2011 року та остаточно призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Початок строку відбуття покарання постановлено рахувати з 11 квітня 2012 року.
У решті вирок суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку апеляційного суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та направлення справи на новий апеляційний розгляд. Вказує на те, що апеляційний суд не обґрунтував свій висновок щодо призначення ОСОБА_5 покарання у виді 3 років позбавлення волі, не навів у вироку конкретних підстав про несправедливість вироку суду першої інстанції внаслідок м'якості.
У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування вироку апеляційного суду. Зазначає, що суд неповно та однобічно дослідив матеріали справи, в результаті чого помилково прийшов до висновку про доведеність його вини у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342 та 2 ст. 345 КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який вважав вирок апеляційного суду законним та обґрунтованим, а касаційні скарги такими, що не підлягають задоволенню, пояснення засудженого на заперечення скарги прокурора та підтримку своєї касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Висновок суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342 та 2 ст. 345 КК України, за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, є законним та обґрунтованим.
Зокрема, цей висновок суду ґрунтується на показах потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які підтвердили факт здійснення засудженим опору та спричинення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 під час виконання потерпілими службових обов'язків за обставин, викладених у вироку.
Показання потерпілих підтверджені показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18, висновками судової медичної експертизи щодо ОСОБА_7 та іншими письмовими доказами.
Сам засуджений, не заперечуючи фізичного протистояння між ним та потерпілими, за обставин, викладених у вироку, вважав, що злочинів не вчиняв.
Суд належним чином дослідив вищезазначені та інші докази по справі, детально виклав їх зміст у вироку і дав їм правильну оцінку. Докази у справі узгоджуються між собою, не містять суперечностей і не викликають сумнівів щодо їх достовірності, а також не спростовані у касаційній скарзі засудженого, а тому суд правильно обґрунтував ними обвинувачення засудженому та правильно, визнавши його винуватим, кваліфікував дії за ч. 2 ст. 342 та 2 ст. 345 КК України. При цьому суд обґрунтовано відхилив доводи засудженого про те, що злочинів не вчиняв, та показання про це свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 з наведенням ґрунтовних мотивів у вироку.
Отже, підстав вважати ОСОБА_5 незаконно засудженим немає, а тому доводи його касаційної скарги є безпідставними.
З таким рішенням суду фактично погодився засуджений, оскільки вирок в апеляційному порядку не оспорював.
Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про невмотивованість вироку апеляційного суду щодо призначеного покарання засудженому, то вони є безпідставними, оскільки апеляційний суд, правильно скасувавши вирок у частині призначеного покарання, постановив свій вирок, яким покарання ОСОБА_5 призначив у відповідності до вимог статей 50, 65 -67, ч.4 ст.71 КК України.
Колегія суддів вважає, що призначене апеляційним судом покарання засудженому відповідає загальним засадам призначення покарань та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав вважати його таким, що не відповідає ступені тяжкості злочину та особі засудженого як внаслідок м'якості так і суворості немає.
Істотних порушень кримінально-процесуального чи неправильного застосування кримінального законів, які тягнуть за собою скасування чи зміну оскарженого судового рішення, під час перевірки матеріалів справи не встановлено, а тому й підстав для задоволення касаційних скарг та скасування чи зміни рішення суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_5 немає.
Керуючись статтями 394-396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
Вирок Апеляційного суду Херсонської області від 4 лютого 2014 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, касаційні скарги прокурора та засудженого - без задоволення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3