ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/6497/14 10.06.14
За позовом Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут»
До Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку
Про стягнення 16 676,45 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача: Маруженко Д.М. представник за довіреністю № 488 від 18.03.14.
Від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» (далі - позивач) до Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - відповідач) про стягнення 16 676,45 грн., а саме: 14 491,86 грн. - основного боргу, 1 787,39 грн. - пені, 397,20 грн. - 3% річних.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем не виконано умови Договору № 6/231 від 17.07.12. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю, що зумовило нарахування пені, 3% річних та звернення з даним позовом до суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.14. порушено провадження у справі № 910/6497/14 та призначено її до розгляду на 13.05.14.
В судовому засіданні 13.05.14. представником відповідача подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого він проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.
В судових засіданнях 13.05.14. та 27.05.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувались перерви до 27.05.14. та 10.06.14., про що сторони повідомлені під розписку.
В судовому засіданні 10.06.14. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 10.06.14. не з'явився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/6497/14.
В судовому засіданні 10.06.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
17.07.12. між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Чернігівській області (Орендодавцем) та відповідачем (Орендарем) було укладено Договір оренди № 147-12, відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно: нежитлові приміщення (кімн. № 65, № 67) на шостому поверсі дев'ятиповерхової будівлі камерально-лабораторного корпусу загальною площею 97,66 кв.м (Майно, Приміщення), розміщене за адресою: м. Чернігів, вул. Щорса, 12, що перебуває на балансі Чернігівського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту (Балансоутримувач).
Відповідно до п. 5.10 Договору оренди № 147-12 від 17.07.12. на відповідача покладено обов'язок укласти з Балансоутримувачем Майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю.
При цьому, відповідно до угоди від 01.11.12. Балансоутримувачем є Український державний геологорозвідувальний інститут.
На підставі вказаного 17.07.12.. між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 6/231 на відшкодування витрат Баласоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт дев'ятиповер хової будівлі камерально-лабораторного корпусу, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Щорса, 12 (далі - Будівля), загальною площею 4548,86 кв.м, а також утримання прибудинкової території, а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій Будівлі. Вартість спожитої електричної енергії обчислюється за встановленими тарифами та за показаннями лічильника Орендаря для нежитлових приміщень, а для приміщень загального користування - пропорційно до займаної площі із застосуванням коефіцієнта витрат електроенергії в залежності від поверху. У разі відсутності лічильника обчислення вартості спожитої електроенергії буде здійснюватися пропорційно до займаної Орендарем площі в Будівлі. Орендар користується нежитловими приміщеннями (кімн. № 65, № 67), перелік і вид елементів якого зазначено в акті обстеження та перевірки об'єкта оренди, що належить до державної власності від 17.07.12. (додаток до акту приймання - передавання від 17.07.12.), загальною площею 97,66 кв.м, розміщене на шостому поверсі Будівлі.
Відповідно до п. 2.1 Договору розмір плати за обслуговування і ремонт Будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень Будівлі залежить від складу робіт і послуг, які надаються Балансоутримувачу житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб'єктами господарювання, і визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт Будівлі, комунальні послуги та інші послуги Балансоутримувача.
Згідно з п. 2.2.3 Договору Орендар зобов'язаний не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним, на рахунок Балансоутримувача Будівлі вносити плату за фактично виконані роботи, комунальні та інші послуги згідно рахунку та акту виконаних робіт.
Положеннями п. 5.1 Договору сторонами погоджено, що Договір є чинним за умови дії Договору оренди № 147-12 від 17.07.12.
Угодою від 15.11.13. про розірвання Договору оренди від 17.07.12. № 147-12, вказаний договір було розірвано за взаємною згодою сторін з 16.11.13.
Чинність Договору припиняється внаслідок припинення або розірвання Договору оренди від 17.07.12. № 147-12 (п. 5.5 Договору).
Таким чином, Договір припинив свою дію 16.11.13.
Спір у справі виник в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором по оплаті відшкодування позивачу витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг за період з січня 2013 року по жовтень 2013 року включно.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Приписами п. 1 ч. 3 ст. 20 та п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" на споживачів та на виконавців житлово-комунальних послуг покладено зобов'язання по укладенню договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Матеріали справи № 910/6497/14 на підтвердження наданого позивачем розрахунку заборгованості за Договором за спірний період містять: рахунки-фактури на компенсацію наданих послуг, виконаних робіт, розрахунки з відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю за Договором, акти прийому-постачання наданих послуг, рахунки за активну та реактивну електроенергію, акти по показанням водолічильників, акти-рахунки на додаткову кількість стічних вод, рахунки на вивіз твердих побутових відходів, акти виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів, акти на послуги з дератизації, докази сплати позивачем відповідним організаціям податку за землю.
Таким чином, судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем надано відповідачу послуг з утримання орендованого нерухомого майна та комунальних послуг за період з січня 2013 року по жовтень 2013 року включно на загальну суму 37 625,62 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як відзначалось судом, відповідно до п. 2.2.3 Договору Орендар зобов'язаний не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним, на рахунок Балансоутримувача Будівлі вносити плату за фактично виконані роботи, комунальні та інші послуги згідно рахунку та акту виконаних робіт.
Позивачем надано розрахунки, що виставлялись відповідачу за Договором за спірний період.
Жодних зауважень до вказаних рахунків відповідача матеріали справи не містять. Вказаного відповідачем не спростовано.
За вказаних обставин, оскільки відповідач повинен оплачувати надані за Договором послуги з розрахунку за їх фактичний розмір, судом не приймається до уваги посилання відповідача на Додаток № 2/6 від 04.02.13. до Договору, оскільки такий розрахунок є орієнтовним. Окрім того, у вказаному орієнтовному розрахунку зазначено, що остаточна сума за обслуговування приміщень будівлі і комунальні послуги буде визначатися розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) Балансоутримувача.
В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до доданих до матеріалів даної справи платіжних доручень, відповідачем було сплачено позивачу за Договром за спірний період 23 133,76 грн.
При цьому, суд зауважує, що за контррозрахунком відповідача ним було сплачено 23 132,76 грн., що є сумою меншою, ніж зазначено позивачем а встановлено судом.
Разом з тим, належних та допустимих доказів на підтвердження повної відсутності боргу перед позивачем, відповідачем до матеріалів справи надано суду не було.
Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача за період з січня 2013 року по жовтень 2013 року становить 14 491,86 грн., яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення.
Стосовно посилань відповідача на скрутне матеріальне становище, суд відзначає, що відповідно до приписів статті 617 ЦК України та частини другої статті 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів. Така правова позиція відповідає статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод та рішенням Європейського суду з прав людини зі справи "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та зі справи "Бакалов проти України" від 30.11.04.
Аналогічної правової позиції Вищий господарський суд України висловлює у своєму інформаційному листі від 13.07.12. № 01-06/908/2012.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що в цій частині позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 14 491,86 грн. основного боргу.
Позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 397,20 грн. - 3% річних.
Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).
Суд відзначає, що прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних є правомірним.
За перерахунком суду, розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 296,95 грн., в іншій частині в розмірі 100,25 грн. 3% річних нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежам позивач на підставі п. 2.2.3 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 787,39 грн. - пені.
Пунктом 2.2.3 Договору сторони передбачили, що при несвоєчасному або не в повному обсязі перерахування плати Орендар зобов'язується сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Щодо тверджень позивача про те, що умовами Договору передбачено нарахування пені за весь час прострочення, суд відзначає, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не можу розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
За перерахунком суду, розмір пені становить 907,34 грн. В іншій частині в розмірі 880,05 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Відповідачем не оспорено розрахунку пені та 3% річних.
Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (03680, м. Київ, вул. Горького, б. 51; ідентифікаційний код 38039715) на користь Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, б. 78-А; ідентифікаційний код 01432032) 14 491 (чотирнадцять тисяч чотириста дев'яносто одну) грн. 86 коп. - основного боргу, 296 (двісті дев'яносто шість) грн. 95 коп. - 3% річних, 907 (дев'ятсот сім) грн. 34 коп. - пені, 1 719 (одну тисячу сімсот дев'ятнадцять) грн. 59 коп. - витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 16.06.14.
Суддя Т.М. Ващенко