23 червня 2014 р. Справа № 804/4979/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конєвої С.О., розглянувши в порядку скороченого провадження у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовною заявою Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпровська будівельно-монтажна фірма "Партнер" про стягнення 18100,59 грн., -
09 квітня 2014 року Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпровська будівельно-монтажна фірма "Партнер" та просить стягнути податкову заборгованість з платника податків ТОВ ДБМФ "Партнер" у сумі 18100,59 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач перебуває на обліку у Дніпродзержинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та є платником земельного податку з юридичних осіб. Відповідач станом на 01.04.2014 року внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань має податковий борг у загальній сумі 18100,59 грн., який виник з 25.10.2001 року. У відповідності до положень п.п.6.2.3. п.6.2. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонлами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (який діяв на момент виникнення податкового боргу) позивачем було направлено відповідачу податкові вимоги : від 25.10.2001 року №1-38 на суму 156,08 грн. та від 24.11.2001 року №2/121 на суму 312,16 грн., які були вручені особисто посадовим особам підприємства. Вказані податкові вимоги не відкликані та відповідно до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України в разі, коли у платника податку, якому надіслано податкову вимогу сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання податкової вимоги. У зв'язку з непогашенням податкового боргу у добровільному порядку відповідачем, позивач просить стягнути його в судовому порядку.
Ухвалою суду від 14.04.2014р. було відкрито скорочене провадження у справі та запропоновано відповідачу у строк до 29.04.2014 року надати письмові заперечення на позов або заяву про визнання позову; документи, що посвідчують статус підприємства (а.с.1).
Відповідач у встновлений судом строк не надав ні заперечень на позов, ні заяви про визнання позову, про відкриття справи у скороченому провадженні був повідомлений належним чином відповідно до вимог ч.11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи (а.с.22).
У відповідності до вимог ч. 11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адресу повістки надсилається їм за останньою адресою і вважається вручено.
Відповідно до ч.4 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне судове рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимог такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Частиною 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.
Відповідно до п.п.20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника на суму податкового боргу або його частини.
Тобто, позивач - орган державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.
Статтею 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановленим цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суми такого грошового зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпровська будівельно-монтажна фірма "Партнер" зареєстровано як юридична особа за адресою: 51900, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, вул.Басейна, буд.1А та з 03.03.1994 року перебуває на обліку у Дніпродзержинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області за № 73, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи (а.с.10-12, 13-14,21).
Судом встановлено, що 04.02.2013 року відповідачем до органу державної податкової служби була подана податкова декларація з плати за землю за 2013 р. на загальну суму 16694,17грн. з розбивкою помісячної сплати з січня по грудень 2013 р. в розмірі 1391,18 грн. та 17.02.2014 року відповідачем до ДПІ була подана податкова декларація з плати за землю за 2014 рік на загальну суму 16694,17 грн. з розбивкою помісячної сплати з січня по грудень 2014 року в розмірі 1391,18 грн. (а.с. 10-12, 13-14).
Згідно до вимог п. 287.3 ст.287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік сплачується рівними частинами власниками та землекористувачами земельних ділянок за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового звітного періоду.
Таким чином, з урахуванням вказаної норми відповідач повинен був сплатити суму грошового зобов'язання за податковою декларацією за 2013 рік : за лютий 2013 року - у строк до 30.03.2013 року, отже податковий борг виник 31.03.2014 року; за березень 2013 року - у строк до 30.04.2013 року, отже податковий борг виник з 01.05.2013 року; за квітень 2013 р. - у строк до 30.05.2013 р., отже, податковий борг виник з 31.05.2013р.; за травень 2013р. - у строк до 30.06.2013р., отже, податковий борг виник з 02.06.2013р.; за червень 2013р. - у строк до 30.07.2013р., отже, податковий борг виник з 31.07.2013р.; за липень 2013 року - у строк до 30.08.2013р., отже, податковий борг виник з 31.08.2013р., серпень 2013 року - у строк до 30.09.2013р., отже, податковий борг виник з 01.10.2013 р.; за вересень 2013 року - у строк до 30.10.2013р., отже, податковий борг виник з 31.10.2013р., за жовтень 2013 року - у строк до 30.11.2013р., отже, податковий борг виник з 01.12.2013р., а також за податковою декларацією за 2014 рік: за січень 2014 року - до 02.03.2014 року, отже податковий борг виник з 03.03.2014 року, за лютий - у строк до 30.03.2014 року, отже податковий борг виник - 31.03.2014 року.
Згідно наявної в матеріалах справи довідки про час виникнення заборгованості згідно карток особових рахунків відповідача станом на 01.04.2014 року - Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпровська будівельно-монтажна фірма "Партнер" має податковий борг по земельному податку за період з лютого 2013 року по лютий 2014 року в загальній сумі 18100,59 грн., в тому числі штрафні санкції за податковим повідомленням-рішенням (форма «Ш») №0014311504 від 17.12.2013 року в сумі 15,23грн. (а.с.4).
З метою вжиття заходів погашення податкового боргу, податковою інспекцією згідно до вимог ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000 року (чинного на момент виникнення податкового боргу) було сформовано дві податкові вимоги, а саме:
- №1/38 від 25.10.2001 року на суму 156,08 грн.;
- №2/121 від 24.11.2001 року на суму 312, 16 грн (а.с. 7, 8).
Зазначені вимоги були вручені відповідачеві 25.10.2001 року та 27.11.2001 року відповідно, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с. 7, 8).
Вказані податкові вимоги відповідачем залишилася не виконані у встановлені законодавством строки.
У відповідності до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
Згідно п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України у разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у інформаційному листі від 23.04.2012р. № 1044/11/13а.
У відповідності до ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком і збором.
П. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу, така сума грошового зобов'язання є узгодженою.
Згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а за змістом ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідач не надав суду доказів погашення узгодженого податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб за період з лютого 2013 року по лютий 2014 року у встановлені строки згідно до вимог п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб за період з лютого 2013 року по лютий 2014 року в сумі 18100,59 грн. є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2-10, 71, 86, 160-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпровська будівельно-монтажна фірма "Партнер" про стягнення 18100,59 грн - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпровська будівельно-монтажна фірма "Партнер" (51900, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, вул.Басейна, буд.1А, код ЄДРПОУ 13465870) - на користь держави (код 13050100, р/р №33218811700013, одержувач: УДКСУ у м.Дніпродзержинську, податковий код ЄДРПОУ 38028588, назва банку :ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012) - податковий борг по земельному податку з юридичних осіб за період з лютого 2013 року по лютий 2014 року у сумі 18100грн. 59 коп. (вісімнадцять тисяч сто гривень 59 коп.)
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги у порядку та у строки, встановлені ст.183-2 та ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва