01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.06.2009 № 05-5-45/20448
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів: Калатай Н.Ф.
Коротун О.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з'явився
відповідача не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мануфактура"
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 21.04.2009
у справі № 05-5-45/20448 (суддя Балац С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мануфактура"
до ТОВ "Нью текстиль лайн"
Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"
про стягнення 17119,94 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.09р. № 05-5-45/20448, на підставі пунктів 3, 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Мануфактура” повернуто без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції ґрунтується на тому, що відповідно до статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги до відповідача.
Суд в ухвалі вказує на те, що позивач просить стягнути з відповідача-2 суму заборгованості та нараховані санкції за порушення зобов'язань, а з відповідача-1 просить стягнути суму в межах якої відповідач-1 поручився солідарно відповідати за зобов'язаннями відповідача-2 перед позивачем. Тобто позивач просить стягнути з відповідача-2 повну суму заборгованості останнього разом з сумою нарахованих санкцій та додатково стягнути з відповідача суму в розмірі поруки відповідача 2 за відповідача 1 перед позивачем.
Суд зазначає, що позивачем не вказано обставин, на яких ґрунтуються вимоги про стягнення з відповідачів суми більше ніж сума зобов'язання, оскільки такі вимоги можуть заявлятися солідарно до обох відповідачів одночасно, а не окремо до кожного з відповідачів та на суму що перевищує розмір зобов'язання. Тобто позивачем не вказано обставин на яких ґрунтується вимога про стягнення суми більшої ніж розмір зобов'язання та розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій.
Крім того, ухвала суду першої інстанції ґрунтується на тому, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі. Судом не прийнято платіжне доручення № 999 від 02.04.09р. про сплату державного мита, як належний доказ, оскільки дане платіжне доручення не відповідає вимогам пункту 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.09р. № 05-5-45/20448 та передати матеріали позовної заяви до Господарського суду для розгляду.
В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що відповідно до пункту 4.1 Договору поруки № 01/12/08-01Ю від 01.12.08р. у разі порушення Боржником зобов'язання Поручитель зобов'язується відповідати за збитки понесені Кредитором та шкоду нанесену його діяльності, але тільки у розмірі передбаченому пунктом 3.1 Договору, тобто в сумі, що не перевищує 500 грн.
Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що на платіжному дорученні № 999 від 02.04.09р., доданому до позовної заяви, міститься напис кредитної установи скріплений підписами директора та заступника головного бухгалтера та печаткою із зазначенням дати та суми перерахованого до бюджету державного мита. Товариства з обмеженою відповідальністю „Нью текстиль лайн” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Південний гірничо-збагачувальний комбінат” про стягнення 17 119,94 грн.
Розгляд апеляційної скарги призначено на 22.06.09р.
В судове засідання 22.06.09р. апеляційної інстанції не з'явилися представники сторін заяв, клопотань про неможливість прийняти участь в судовому засіданні не надали.
Матеріали справи містять докази належного повідомлення учасників судового процесу про дату та час розгляду справи, ухвала про призначення розгляду апеляційної скарги на правлена сторонам по справі 10.06.09р., про що свідчить відповідний штамп відділу діловодства Київського апеляційного господарського суду на звороті ухвали з відміткою про відправку документа згідно із вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.02р. № 75.
Дана відмітка, відповідно до пункту 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.08р. № 01-8/482 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року”, є підтвердженням належного надіслання копій процесуального документа сторонам судового процесу.
Крім того, в матеріалах справи містяться поштові повідомлення про вручення поштовою установою позивачу та відповідачу-2 ухвали про призначення справи до розгляду.
Враховуючи, що явка представників сторін не визнана обов'язковою, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу позивача за наявними у справі матеріалами у відсутності представників сторін.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, колегія суддів встановила наступне:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Мануфактура” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Нью текстиль лайн” і Відкритого акціонерного товариства „Південний гірничо-збагачувальний комбінат” 17 119,94 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.09р. № 05-5-45/20448, на підставі пунктів 3, 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Мануфактура” повернуто без розгляду.
Київський апеляційний господарський суд, розглянувши наявні матеріали, прийшов до висновку, що ухвала Господарського суду м. Києва № 05-5-26/18919 від 27.03.09р. підлягає скасуванню, з огляду на наступне:
Порядок повернення судом позовної заяви без розгляду регламентується статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, яка містить вичерпний перелік підстав, які тягнуть за собою повернення позовної заяви.
Вимоги до форми і змісту позовної заяви визначено статтею 54 ГПК України, а статтею 57 даного Кодексу встановлено, що до позовної заяви повинні додаватися, зокрема, докази сплати державного мита у встановленому порядку і розмірі, документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
В позовній заяві ТОВ „Мануфактура” посилається на договір № 1522д від 30.07.08р, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Мануфактура” і Відкритим акціонерним товариством „Південний гірничо-збагачувальний комбінат”, відповідно до умов якого ВАТ „Південний гірничо-збагачувальний комбінат” зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до умов договору поруки № 01/22/08-01Ю від 01.12.08р., укладений між ТОВ „Мануфактура” і ТОВ „Нью текстиль лайн”, відповідно до якого ТОВ „Нью текстиль лайн” зобов'язався відповідати перед ТОВ „Мануфактура” в розмірі, що не перевищує 500 грн. за своєчасне виконання всіх зобов'язань ВАТ „Південний гірничо-збагачувальний комбінат”. Текс позовної заяви містить посилання на докази, що підтверджують викладені в заяві обставини та надані до позовної заяви, ці докази перелічені в додатку до заяви.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У вирішенні питання про наслідки порушення позивачем вимог статті 57 Господарського процесуального кодексу слід виходити з того, що підставою для повернення позовної заяви є тільки відсутність доказів сплати державного мита у встановленому порядку і розмірі витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Крім того, відповідно до пункту 3.3 роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/289 від 18.09.097р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” із змінами і доповненнями, якщо у позовній заяви є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.
Стаття 38 Господарського процесуального кодексу України передбачає, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Відповідно до пункту 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Згідно з частиною першою статті 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України, зокрема, Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито” та Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженого наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 № 15.
В пункті 5 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.98 (зі змінами і доповненнями) „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що платіжне доручення на безготівкове перерахування державного мита, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява) оплачується державним митом. Згідно з пунктом 14 Інструкції Про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 14.02.06 № 53 у разі безготівкового перерахування державного мита з рахунка платника відповідальний виконавець установи банку зобов'язаний на лицевій чи зворотній стороні останнього примірника платіжного доручення, який видається платнику, зробити відповідний напис (помітку) про зарахування державного мита до державного бюджету. Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском круглої печатки кредитної установи з зазначенням дати виконання платіжного доручення.
До матеріалів позовної заяви додано платіжне доручення № 999 від 02.04.09р., акцептоване ВАТ „ВТБ Банк” відділенням „Київська регіональна дирекція”, в якому отримувачем державного мита вказано Управління державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва із зазначенням рахунку отримувача № 31110095700011, коду 26077968 та коду банку отримувача 820019, що підтверджує перерахування державного мита до державного бюджету за подачу позовної заяви до Господарського суду міста Києва.
Згідно з пунктом 14 Інструкції відповідальні працівники установи банку на зворотній стороні платіжних доручень зробили напис про зарахування державного мита до державного бюджету.
Пункт 3.3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.97р. (зі змінами і доповненнями) „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” передбачає право суду згідно з пунктом 4 статті 65 Господарського процесуального кодексу України витребувати від позивача чи кредитора підтвердження територіального органу державного казначейства України у разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до державного бюджету України.
Оскільки однією з основних умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження державного мита до державного бюджету України, господарський суд у разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до державного бюджету може і повинен витребувати від позивача або особи, що подала позовну заяву, відповідне підтвердження територіального органу казначейства, якому державне мито перераховано, про що зазначається в ухвалі про порушення провадження у справі.
За таких обставин у суду першої інстанції не було правових підстав для повернення без розгляду позовної заяви згідно пунктів 3, 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що ухвала ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2009р. № 05-5-45/20448 підлягає скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу, суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Мануфактура” задовольнити.
2. Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.09р. № 05-5-45/20448.
3. Матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Мануфактура” повернути до Господарського суду міста Києва для розгляду.
Головуючий суддя Пашкіна С.А.
Судді Калатай Н.Ф.
Коротун О.М.
26.06.09 (відправлено)