83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
18.06.09 р. Справа № 2/183пд
Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.
при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Комунального виробничого підприємства “Краматорський водоканал” м. Краматорськ
до відповідача: Закритого акціонерного товариства “Новокраматорський машинобудівний завод” м. Краматорськ
про прийняття пунктів 3.5. та 5.2. договору № 9028 від 01.02.2009р. в редакції позивача
За участю
представників сторін
від позивача: Душенко А.А. - за довір.
від відповідача: Савченко Н.М. - за довір.
Позивач, Комунальне виробниче підприємство “Краматорський водоканал” м. Краматорськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства “Новокраматорський машинобудівний завод” м. Краматорськ про прийняття пунктів 3.5. та 5.2. договору № 9028 від 01.02.2009р. в редакції Комунального виробничого підприємства “Краматорський водоканал”.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обов'язковість, в силу закону, укладення договору на приймання стоків до комунальної каналізації, направлення проекту договору на приймання стоків до комунальної каналізації № 9028 від 01.02.2009р. відповідачеві для підписання та виникнення розбіжностей між сторонами під час укладання даного договору, які викладені у протоколі розбіжностей. Як на правову підставу заявленого позову позивач посилається на Закон України “Про житлово-комунальні послуги”, Закон України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибуденкових територій”, ст. 181 ГК України.
Позивачем до прийняття рішення по справі в порядку ст. 22 ГПК України надано заяву про відмову від позовних вимог від 18.06.2009р. № 2/183пд, де останній відмовляється від позовних вимог, щодо п. 3.5. договору № 9028 від 01.02.2009р. у зв'язку з врегулюванням спірного пункту. З приводу зазначеного судом розглядаються остаточні позовні вимоги позивача.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, де вказує, що сторони при укладенні договору прийшли згоди щодо п. 3.5. у зв'язку з чим в цій частині вважає вимоги позивача необґрунтованими. Щодо прийняття п. 5.2. договору в редакції позивач заперечує та просить прийняти вказаний пункт в редакції протоколу розбіжностей. Вважає, що норма ст. 1 Закону України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги” має диспозитивний характер та встановлює варіант поведінки та надає можливість сторонами регулювати відносини самостійно визначаючи права та обов'язки і діє тільки тоді, коли сторони не встановили для себе інші правила, не домовилися по даному питанню.
Заслухавши у судовому засіданні представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд
Позивачем у відповідності до ст. 181 Господарського кодексу України направлено Закритому акціонерному товариству “Новокраматоський машинобудівний завод” проект договору на приймання стоків до комунальної каналізації № 9028 від 01.02.2009р., підписаний з боку позивача.
05.05.2009р. Закрите акціонерне товариство “Новокраматорський машинобудівний завод” направив на адресу позивача спірний договір підписаний з протоколом розбіжностей.
22.05.2009р. між сторонами було підписано протокол погодження розбіжностей до протоколу розбіжностей від 05.05.2009р. до договору № 9028 від 01.02.2009р. на приймання стоків до комунальної каналізації, згідно до якого сторони не прийшли до згоди, щодо п. 5.2. договору.
У зв'язку з тим, що сторони не підписали договір на приймання стоків до комунальної каналізації № 9028 від 01.02.2009р. , оскільки не досягли домовленості по пункту 5.2. договору Комунальне виробниче підприємство “Краматорський водоканал” звернулося до господарського суду із вимогами про прийняття п. 3.5. та п. 5.2. договору в його редакції.
Позивачем до прийняття рішення по справі надано заяву, де останній відмовляється від позовних вимог, щодо прийняття п. 3.5. договору в його редакції у зв'язку з врегулюванням спірного пункту. У зв'язку з чим провадження у справі стосовно п. 3.5. договору підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Щодо п. 5.2. то позивач наполягає на прийнятті вказаного пункту в його редакції, а саме: “За несвоєчасну оплату послуг Водоканалу Абонент сплачує пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100% від загальної суми боргу в відповідності з Законом України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибуденкових територій” № 686-ХІV від 20.05.1999р.”.
Відповідач проти прийняття пункту 5.2. договору в редакції позивача заперечує та просить викласти його в наступній редакції “За несвоєчасну оплату послуг Водоканалу Абонент сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не більше 100% від простроченої суми боргу в відповідності з Законом України від 20.05.99р. № 686-ХІV “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги з утримання прибуденкової території, який вступив в дію з 01.07.99р.”.
Вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на наступні підстави.
Порядок укладання договорів визначений ст.ст. 179-188 Господарського кодексу України.
В силу ч.3 ст.179 Господарського кодексу України укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.4 цієї ж статті при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади.
Особливості укладання господарських договорів на основі примірних і типових договорів передбачені ст.184 ГК України. Так, відповідно до ч.3 ст.184 ГК України укладенні господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Згідно ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладання господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Як встановлено під час судового розгляду справи, сторонами повністю дотримано вимоги ст.181 Господарського кодексу України щодо загального порядку укладання господарських договорів.
Предметом договору від 01.02.09р. № 9028, який містить спірний пункт, є зобов'язання Водоканалу прийняти стічні води в об'ємі відповідно заявці, що подається Абонентом на строк дії договору з розбивкою по місяцях.
Відповідно до ст. 19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем.
Наведе свідчить про те, що відносини між сторонами даного спору з приводу надання послуг з приймання господарсько-побутових стоків, згідно договору № 9028 від 01.02.2009 року, регулюються, зокрема, положеннями Господарського кодексу України, а також чинними Правилами користування системами комунального водопостачання і водовідведення, зі змісту яких вбачається, що Комунальне виробниче підприємство “Краматорський водоканал” - виробник (постачальник) послуг, а Закрите акціонерне товариство “Новокраматорський машинобудівний завод” є споживачем (абонентом) у розумінні Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення, якими передбачений єдиний та обов'язковий порядок відпускання води та приймання стічних вод лише шляхом укладання договору.
Розглянувши редакцію спірного п 5.2. договору суд виходить з наступного, приписами ст. 26 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” визначені всі умови договорів про надання житлово-комунальних послуг, у тому числі, й відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору та є істотні умовами договору, обов'язкові для включення в договори на житлово-комунальні послуги.
У відповідності з приписами ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підстав і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ст. 216 ГК України).
Згідно ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються таки види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
У відповідності з приписами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язань або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товару (робіт, послуг), ст. 231 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони вільні в укладанні договору та визначені умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Із змісту статті 1 Закону України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за споживані комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” вбачається, що законом визначено обов'язковість в умовах договорів про надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій забезпечення виконання зобов'язань відповідно до чинного законодавства, а сама, цією нормою встановлено, що такі договори, що укладаються із суб'єкти підприємницької діяльності повинні містити їх зобов'язання щодо сплати комунальних послуг за тарифами, які у встановленому законом порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території та щодо сплати пені в розмірі одного відсотку від суми простроченого платежу за кожний день прострочення за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги, якщо інший розмір не встановлений угодою сторін.
Відповідач посилається на можливість зменшення розміру пені за згодою сторін, що не суперечить вимогам ЗУ „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій від 20.05.1999 р. №686-ХІV” та пропонує викласти пункт 5.2. Договору у наступній редакції: „за несвоєчасну оплати послуг Водоканалу Абонент сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу”
Згідно з ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Згідно з ст. 1 Закону України від 20.05.1999 р. „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Отже, п. 5.2. Договору слід прийняти у редакції позивача, бо його зміст узгоджується з приписами ст. 1 Закону України від 20.05.1999 р. „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”, ч. 1 ст. 231 ГК України.
Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним та не приймаються судом.
На підставі вищевикладеного, суд вважає позов обґрунтованим, та підлягаючим задоволенню.
Згідно до ст. 187 ГК України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Судові витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 179-188 Господарського кодексу України, Законом України “Про житлово-комунальні послуги”, Законом України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги”, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 - 85 ГПК України, господарський суд
Позов Комунального виробничого підприємства “Краматорський водоканал” м. Краматорськ до Закритого акціонерного товариства “Новокраматорський машинобудівний завод” м. Краматорськ про врегулювання розбіжностей, що виникли при укладанні договору задовольнити частково.
Пункт 5.2. договору на відпуск води із комунального водопроводу № 9028 від 01.02.2009р. прийняти в редакції позивача.
Провадження у справі стосовно пункту 3.5. договору на відпуск води із комунального водопроводу № 028 від 01.02.2009р. припинити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Новокрматорський машинобудівний завод” (84305, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Оржоникидзе, 5, ЄДРПОУ 05763599) на користь Комунального виробничого підприємства “Краматорський водоканал” (84313, м. Краматорськ, вул. Южна, 6, ЄДРПОУ 05524251) судові витрати: державне мито у розмірі 42,50грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 156,25грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Мартюхіна Н.О.