83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
18.06.09 р. Справа № 41/113
Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.
при секретарі судового засідання Говор О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Прокурора Слов'янського району в інтересах держави в особі Слов'янської районної державної адміністрації, м. Слов'янкськ
до відповідача: Селянського (фермерського) господарства „Верес”, с. Торець
про стягнення в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки 11525,42 грн.
При участі представників:
При участі представників:
від позивача: Дика Г.О. - довіреність від 13.05.09 № 01-38-0467
від відповідача: Борозенцев С.В. - довіреність від 03.06.2009р.
в засіданні приймали участь: прокурор Фальченко І.В. - посвідчення №3061
Прокурор Слов'янського району в інтересах держави в особі Слов'янської районної державної адміністрації звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Селянського (фермерського) господарства „Верес”, про стягнення з відповідача в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки 11525,42 грн.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що відповідачем самовільно зайнято та використовуються невитребувані земельні паї, які знаходяться на території Привільської сільської ради в загальному розмірі 13,19 га.
Прокурор стверджує про обв'язковість укладання договорів оренди між позивачем та відповідачем щодо таких не витребуваних паїв, проте, такі договори не укладались, рішення про укладання договорів державною адміністрацією не приймалось, невитребувані земельні паї використовуються відповідачем самовільно чим позивачу спричинено шкоду.
Відповідач проти позовних вимог заперечив стверджуючи, що, по-перше, факт самовільного зайняття конкретних земельних ділянок загальною площею 13,19 га не встановлений, не вказано ні площу окремої земельної ділянки, ні його місцезнаходження, ні позначення згідно даних земельного кадастру.
По-друге, не доведений факт наявності шкоди, оскільки дії відповідача з обробки земельних ділянок, що входять до єдиного масиву спрямовані виключно на запобігання негативних наслідків у вигляді зростання бур'янів, розвитку хвороб. У власній господарській діяльності земельні ділянки на які нема договорів оренди не використовувались.
По-третє, позивачем не надано суду жодного доказу, що діями відповідача позивачу спричинена шкода, яка підлягає відшкодуванню.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:
Відповідач є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, зареєстрований розпорядженням Слов'янської районної державної адміністрації № 451 від 11.07.2001р.
Прокурор у позові стверджує про наявність у відповідача обов'язку відшкодувати на користь позивача, Слов'янської районної державної адміністрації, - шкоди, яка спричинена позивачу самовільним зайняттям та використанням відповідачем не витребуваних земельних часток (паїв), які знаходяться на території Привільської сільської ради.
При цьому, в якості матеріально-правового обґрунтування прокурор посилається на положення Указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” та ст. 13 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)”.
Прокурор стверджує, що відповідачем спричинено саме позивачу шкоду в розмірі 11525,42 грн., яка розрахована на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою КМУ від 25 липня 2007 р. N 963.
Наведені твердження прокурора про обов'язок відповідача сплачувати на користь позивача кошти за користування розпайованим землями колишніх сільськогосподарських підприємств є такими, що не ґрунтуються на законодавстві, а заявлене матеріально-правове обґрунтування є безпідставним з огляду на наступне.
Указом Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”, зокрема, запроваджено:
а) реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом:
забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі - приватні формування). Це право, гарантоване частиною другою статті 14 Конституції України, не може бути обмежено рішеннями загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств або будь-якими іншими рішеннями;
сприяння керівникам і спеціалістам колективних сільськогосподарських підприємств, що реформуються, у реорганізації зазначених підприємств і створенні на їх базі приватних формувань;
запровадження обов'язкового укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток, паїв з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формах;
забезпечення встановлення сторонами договору оренди земельної частки (паю) розміру плати за її оренду на рівні не менше одного відсотка визначеної відповідно до законодавства вартості орендованої земельної частки (паю);
збереження, по можливості, цілісності господарського використання приватними формуваннями землі та майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств на основі оренди земельних часток (паїв) і майнових паїв у групи власників цих часток, паїв;
запровадження спрощеного порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) та майнового паю органами місцевого самоврядування;
виділення єдиним масивом земельних ділянок групі власників земельних часток (паїв), яка звернулася із заявами про відведення земельних ділянок в натурі, з метою спільного використання або надання в оренду цих ділянок;
забезпечення суворого додержання встановленого порядку відведення в натурі земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у разі їх виходу з колективних сільськогосподарських підприємств;
зменшення вартості виготовлення документів, необхідних для одержання державного акта на право приватної власності на землю, для осіб, що виявили бажання одержати такий акт за плату, до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
передачі окремих будівель, споруд, техніки, робочої і продуктивної худоби, птиці, знарядь праці тощо членам колективних сільськогосподарських підприємств - власникам земельних часток (паїв), які подали в установленому порядку заяву про відведення земельної ділянки в натурі, у рахунок погашення належних їм майнових паїв;
б) підтримки розвитку особистих підсобних господарств громадян та селянських (фермерських) господарств шляхом:
надання громадянам, яким у встановленому порядку із земель колективного сільськогосподарського підприємства відведено земельні ділянки в натурі на основі земельної частки (паю), можливості розширювати особисті підсобні господарства без створення юридичної особи за рахунок цих ділянок, а також одержаних при виході з зазначених підприємств майнових паїв;
реалізації громадянами та селянськими (фермерськими) господарствами права вільного викупу земельних ділянок, що надані їм у користування (понад норму, яка приватизується безкоштовно), за ціною не нижче визначеної в установленому порядку грошової оцінки землі;
створення поблизу населених пунктів із земель запасу та резервного фонду громадських пасовищ для випасання худоби;
створення селянами та суб'єктами господарювання обслуговуючих кооперативів як неприбуткових організацій;
в) забезпечення протягом 2000 - 2002 років видачі в установленому порядку державних актів на право приватної власності на землю усім бажаючим власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай);
г) участі на конкурсних засадах сільськогосподарських підприємств, заснованих на приватній власності, у виконанні державних програм, фінансування яких здійснюється за рахунок бюджетних коштів;
д) прискорення у 2000 році формування необхідної інфраструктури аграрного ринку, в тому числі товарних бірж, оптових ринків, агроторгових домів, аукціонів, ярмарків, заготівельних кооперативів, підприємств фірмової торгівлі тощо, яка б забезпечувала заготівлю і реалізацію продукції всіх секторів агропромислового виробництва та постачання їм необхідних матеріально-технічних ресурсів та сировини.
Таким чином, законодавством запроваджено отримання колишніми працівниками сільськогосподарських підприємств земель цих підприємств у приватну власність, при цьому запроваджено, що з моменту проведення розпаювання земель та отримання відповідних сертифікатів договори оренди земельної частки (паю) укладаються виключно з власниками цих часток, паїв з виплатою орендної плати. Укладання будь яких договорів оренди саме земельної частки (паю) безпосередньо з райдержадміністраціями законодавством не передбачено.
Тобто, з моменту проведення розпаювання земель будь які вимоги щодо неправомірного використання цих земель, а тим більше вимоги щодо відшкодування будь-яких збитків можуть пред'являти виключно громадяни, які отримали сертифікати земельних часток (паїв) або мають право на таке отримання і ніяким чином не держава в особі райдержадміністрації.
Сторонами підтверджено, що всі спірні землі Привільської сільради були розпайовані та визначені громадяни-власники сертифікатів земельних часток (паїв). Подальше неотримання такими громадянами сертифікатів ніяким чином не змінює правовий статус таких розпайованих земель, не позбавляє громадян на реалізацію всіх своїх прав щодо таких земель, відповідно до закону.
Таким чином, з огляду на наведені вище приписи законодавства, у прокурора відсутні підстави вимагати будь-яких платежів щодо таких розпайованих земель на користь Слов'янської районної державної адміністрації. Такі підстави можуть бути виключно у громадян, які отримали сертифікати земельних часток (паїв) або мають право на їх отримання.
Щодо посилань прокурора на положення ст. 13 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)”, то відповідно до цієї норми, нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.
Тобто, наведена норма стосується земельних ділянок, які вже виділені в натурі на підставі розподілу земель колишніх сільськогосподарських підприємств між громадянами власниками сертифікатів на земельні частки (паї), але ніяким чином не стосується самих земельних часток (паїв).
У спірних правовідносинах прокурором не надано відомостей, що спір стосується саме земельних ділянок, зокрема, розподілених, однак не витребуваних. Навпаки, прокурор наполягав на тому, що не витребуваними як раз є земельні частки (паї).
Проте, передача державою в оренду або надання в інше користування земельних часток (паїв) розподілених між громадянами, законодавством не передбачено. Суд зазначає про взагалі різний правовий режим земельних часток (паїв) та земельних ділянок.
Щодо визначення прокурором розміру шкоди, яка, на його думку, заподіяна позивачу самовільним зайняттям відповідачем земельних часток (паїв), то до матеріалів справи доданий розрахунок розміру шкоди, здійснений головним спеціалістом Слов'янського міжрайонного відділу Держземінспекції і проведений на підставі Методики, затвердженої постановою КМУ від 25 липня 2007 р. N 963.
Проте, такий розрахунок не доводить належного встановлення розміру шкоди, який вимагається до стягнення.
По-перше, як вбачається з наданого прокурором розрахунку, його складено щодо земельної ділянки, яка розташована у Слов'янському районі, Долинської сільради, с Краснопілля. Проте спірні правовідносини стосуються земельних часток (паїв) членів колишнього КСП “Свердлова” на території Привільської сільської ради с. Привілля.
По-друге, земельне законодавство прямо і чітко встановлює як підстави відшкодування збитків власникам землі або землекористувачам, так і порядок такого відшкодування.
Це є предметом регулювання главою 24 Земельного кодексу України, яка у статті 156 встановлює підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
Зокрема, до таких підстав відносяться збитки заподіяні внаслідок:
а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;
б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;
в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;
г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;
ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;
д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Стаття 157 наведеної глави встановлює порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, частина друга якої передбачає, що такий порядок встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок встановлений, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. N 284 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 року N 21) [8] і ніяким чином не співпадає з Методикою затвердженою Постановою КМУ від 25 липня 2007 р. N 963, на яку посилається прокурор в обґрунтування заявленого до стягнення розміру шкоди.
З огляду на викладене вимоги прокурора є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись Указом Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”, ст. 13 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)”, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
У задоволенні позовних вимог прокурора Слов'янського району в інтересах держави в особі Слов'янської районної державної адміністрації до Селянського (фермерського) господарства „Верес” про стягнення на користь Слов'янської районної державної адміністрації в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки 11525,42 грн. - відмовити.
Суддя