91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
12.06.09 Справа № 15/161
за позовом
дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ
до державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», м. Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 580 301 грн. 95 коп.
Суддя Пономаренко Є.Ю.
Представники сторін:
від позивача - Коваленко Л.М. - юрисконсульт юридичного відділу, довіреність №237/10 від 31.12.08;
від відповідача - Петрук С.І. - в.о. начальника юридичного відділу, довіреність № 24-01- 07/28 від 13.01.09.
До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.
Суть спору: позивачем заявлено вимоги:
- стягнути з відповідача основний борг за поставлений природний газ в сумі 519 860 грн. 68 коп. за договором поставки природного № 06/08-1632 БО-20 від 29.09.08;
- стягнути з відповідача пеню в сумі 32 223 грн. 73 коп.;
- стягнути з відповідача суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 24 189 грн. 57 коп. ;
- стягнути з відповідача три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 4 027 грн. 97 коп.
Представник позивача підтримав позов у повному обсязі.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що у нього перед позивачем існує заборгованість у розмірі 519 860 грн. 68 коп., таким чином визнавши борг. Крім того, відповідач просить максимально зменшити суму штрафних санкцій та розстрочити погашення заборгованості терміном на 5 років.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.
Між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», як постачальником, та відповідачем, як покупцем, 29.09.08 було укладено договір на постачання природного газу №06/08-1632 БО-20, за яким позивач зобов'язався передати у власність покупцю в період з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року природний газ, а відповідач мав прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Відповідно до договору та додаткових угод Постачальник передав Покупцю протягом листопада -грудня 2008 року та січня-березня 2009 року газ на суму 799 870 грн. 68 коп.
Приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці, оформлюється актом приймання - передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу (п.4.4.2 договору). Згідно п. 4.4.3 договору встановлено, що не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, Покупець зобов'язується надати Постачальнику два примірника акту приймання - передачі газу, підписані та скріплені печаткою Покупця та погоджені газотранспортним підприємством. Акти приймання - передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.
Відповідно до п. 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п.6.1 даного договору, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.
Пунктом 7.10 договору передбачено, що неустойка нараховується Постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.
Розмір боргу за договором станом на день подачі позовної заяви до суду та на день прийняття даного судового рішення становить 519 860 грн. 68 коп., що також підтверджується матеріалами справи
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.
Відповідач відзивом на позовну заяву визнав позовні вимоги в частині основного боргу в сумі 519 860 грн. 68 коп.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися у встановлений строк.
Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми.
На підставі вказаної норми позивачем нараховано інфляційні втрати у сумі 24 189 грн. 57 коп. Даний розмір інфляційних нарахувань є обґрунтованим. Тому, вимога по стягненню інфляційних нарахувань підлягає задоволенню у заявленій до стягнення сумі.
Вимоги по стягненню 3 % річних у сумі 4 027 грн. 97 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленій до стягнення сумі.
На підставі п.п. 7.1, 7.2 договору позивачем нараховано пеню в сумі 32 223 грн. 73 коп. Вимога по стягненню пені підлягає задоволенню у повному обсязі.
Заперечень щодо обґрунтованості розрахунків пені, інфляційних втрат та 3% річних відповідач не надав.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.
У зв'язку з визнанням відповідачем позову в частині стягнення основного боргу та враховуючи, що такі його дії не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб суд, керуючись ст. 78 Господарського процесуального кодексу України приймає рішення про задоволення позову.
Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю. З відповідача підлягають стягненню борг у сумі 519 860 грн. 68 коп., пеня у сумі 32 223 грн. 73 коп., інфляційні втрати у сумі 24 189 грн. 57 коп. та 3% річних у сумі 4 027 грн. 97 коп.
Клопотання відповідача, за яким він просить максимально зменшити суму штрафних санкцій та надати розстрочку виконання рішення на 5 років, судом відхиляється з наступних підстав. Слід зазначити, що у вказаному клопотанні відповідач наводить доводи лише щодо розстрочення виконання рішення, тоді як обґрунтування щодо зменшення суми пені в клопотанні не наведено.
Відповідно до ст.45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.
Статтею 115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України «Про виконавче провадження».
В силу ст.121 ГПК України господарському суду надано право при наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, за заявою сторони надавати відстрочку або розстрочку виконання рішення у виняткових випадках.
Тому, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.
При цьому, слід також враховувати, що за змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку.
Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання.
Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.
Окрім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до частини другої статті 617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Тому, відсутність вини відповідача у виникненні боргу та заборгованість населення, бюджетних організацій по сплаті послуг з теплопостачання не є підставою звільнення його від відповідальності за невиконання зобов'язання шляхом зменшення розміру пені та надання розстрочення виконання рішення.
Також, не може бути підставою зменшення розміру пені і проведення відповідачем реструктуризації заборгованості за спожиту теплову енергію, оскільки Закон України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»передбачає право на реструктуризацію заборгованості наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, на термін до 60 місяців. Відповідно до Прикінцевих положень цього Закону він набрав чинності з 01.07.2003р. Отже, в порядку, визначеному названим Законом, підлягає реструктуризації заборгованість, яка виникла у період до 01.07.2003р. Між тим, як вбачається із матеріалів даної справи з відповідача стягується заборгованість за природний газ, поставлений позивачем у продовж листопада -грудня 2008 року та січня-березня 2009 року.
Наявність заборгованості перед відповідачем інших осіб, тяжкий його фінансовий стан також не є підставою для зменшення розміру пені та розстрочення виконання рішення.
Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, про що зазначено зокрема у постанові від 24.03.2009р. по справі №10/1994.
Додатково до наведених підстав відмови у задоволенні клопотання відповідача, які застосовуються як до зменшення розміру пені, так і до відстрочення виконання рішення, слід зазначити наступні підстави відмови у зменшенні пені.
Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У даному випадку розмір пені не перевищує розмір збитків.
Так, розмір пені, за яким здійснено її нарахування позивачем, передбачено договором підписаним обопільно сторонами.
Більше того, саме такий розмір пені, що обчислюється за подвійною обліковою ставкою Національного банку України, обмежено законодавцем.
Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який є чинним на даний час, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Також, згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За наведених підстав у їх сукупності відсутні дійсні об'єктивні обставини для зменшення розміру пені.
Крім того, згідно положень п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання є правом, а не обов'язком судді при прийнятті рішення.
Так, вказана процесуальна норма разом з нормою ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України застосовуються на розсуд суду першої інстанції, який розглядає спір.
Тому, оцінивши наведені відповідачем доводи та надані ним докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про відхилення клопотань щодо зменшення розміру пені та розстрочення виконання рішення.
Суд вважає за необхідне вказати, що сторони не позбавлені можливості укласти мирову угоду на стадії виконавчого провадження (в тому числі щодо зменшення штрафних санкцій).
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати у складі: 5 803 грн. 02 коп. державного мита, а також 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Зайве сплачене державне мито у сумі 0 грн. 98 коп., перераховане платіжним дорученням від 14.05.2009р. № 1764 підлягає поверненню позивачу.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою присутніх у судовому засіданні представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», м. Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 00131050 на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Шолуденка, б. 1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31301827: борг у сумі 519 860 грн. 68 коп., пеню у сумі 32 223 грн. 73 коп., інфляційні втрати у сумі 24 189 грн. 57 коп., 3% річних у сумі 4 027 грн. 97 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 5 803 грн. 02 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 грн. 50 коп. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. Повернути Дочірній компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Шолуденка, б. 1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31301827 зайво сплачене за платіжним дорученням від 14.05.2009р. № 1764 державне мито у сумі 0 грн. 98 коп. Підставою для повернення сплаченого державного мита є дане рішення підписане суддею та скріплене печаткою суду.
В судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 16.06.2009 р.
На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя
Є.Ю. Пономаренко