18 червня 2009 р.
№ 1/253-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О., - головуючого,
Мамонтової О.М.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги
ПП "Трек-Рівне"
на постанову
та
на рішення
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.03.2009 року
господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2008 року
у справі господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом
ПП "Трек-Рівне"
до
про
ТОВ "Дніпровська продовольча компанія"
стягнення 3 316,72 грн.,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:
не з"явився,
- відповідача:
не з"явився,
У липні 2008 року ПП "Трек-Рівне" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Дніпровська продовольча компанія" про стягнення 3000,00 грн. заборгованості за надані послуги перевезення, 278,86 грн. пені та 37,86 грн. -3% річних.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2008 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.03.2008 року рішення місцевого господарського суду від 14.10.2008 року залишено без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПП "Трек-Рівне" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.03.2008 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2008 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов"язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов"язки.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 17.01.2008 року товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровська продовольча компанія" (замовник) факсимільним зв'язком було надіслано заявку б/н приватному підприємству "Трек-Рівне" (виконавець) з пропозицією (оферти) виділити автомобіль для перевезення вантажу по маршруту: м. Павлоград -с. Межиріч -м. Рівне. Вантажовідправник ТОВ "ДПК", дата завантаження 17.01.2008 року, дата розвантаження -18.01.2008 року, пункт розвантаження -м. Рівне.
Умовами заявки від 17.01.2008 року передбачено, що вартість наданих послуг становить 3000,00 грн. Оплата здійснюється на протязі 10 днів.
Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Як доказ надання позивачем відповідачу послуг перевезення вантажу на підставі заявки від 17.01.2008 року, позивачем надано товарно-транспортну накладну серії 01АААП №302618 від 18.01.2008 року.
Враховуючи, що відповідно до товарно-транспортної накладної серії 01АААП №302618 від 18.01.2008 року відправником є Криворізька філія ТОВ "ГРААЛЬ", а пунктом завантаження - м. Кривий Ріг, тому судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій, що в даному випадку зазначена товарно-транспортна накладна не може бути належним та допустимим доказом, яка підтверджує факт надання позивачем відповідачу на підставі заявки від 17.01.2008 року транспортних послуг.
Оскільки, позивачем всупереч ст. 36 ГПК України не було надано інших належних та допустимих доказів (транспортної накладної, підписаний обома сторонами акт виконаних робіт по заявці від 17.01.2008 року), які б підтверджували факт надання позивачем послуг відповідачу саме по заявці від 17.01.2008 року, тому судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про відсутність в даному випадку правових підстав для задоволення позову.
На підставі вищевикладеного, оскаржувані судові рішення прийняті на підставі повного, всебічного розгляду справи, з дослідженням всіх фактичних обставин справи, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування. Доводи скаржника також не спростовують висновків суду, які покладені в основу прийнятих судових рішень.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.03.2009 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2008 року у справі № 1/253-08 залишити без змін.
Головуючий, суддя Н.О.Кочерова
Судді О.М.Мамонтова
М.М.Черкащенко