01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.06.2009 № 2/26
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Пашкіної С.А.
Коротун О.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Конта М.П. (довір. від 10.06.09р.)
відповідача Гордієнко М.А. - директор
Терещук О.О. (довір. від 19.01.09р.)
прокуратури Бондарєва А.М. (посв. № 284 від 12.11.08р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.04.2009
у справі № 2/26 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Салон моди "Майстер-7"
за участю Прокуратури м. Києва
про вважати укладеним додатковий договір
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.09р. у справі № 2/26 відмовлено в позові Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Салон моди „Майстер-7” з вимогою: вважати укладеним додатковий договір № 2 до договору оренди нерухомого майна № 421 від 19 липня 2002 року на умовах Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву в проекті додаткового договору, направленого з пропозицією № 30-04/7560.
Вимога Позивача про зміну умов договору оренди відповідно до пропозиції № 30-04/7560 від 23.09.08р. містить нічим не обґрунтовану зміну предмета оренди та значне збільшення орендної плати. Господарський суд міста Києва не вбачає правових підстав для укладення додаткового договору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.09р. по даній справі, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву.
В апеляційний скарзі позивач вказує на те, що за договором оренди № 421 від 19.07.02р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву передало в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю „Салон моди „Майстер-7” терміном на 10 років нежитлове приміщення загальною площею 486 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 49/2, ч. 3 ст. 762 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, п.3.4 договору оренди № 421 від 19.07.02 передбачають, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, зміни централізованих цін і тарифів.
Позивач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.06 № 1846 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 „Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна”, у зв'язку з чим змінено орендні ставки за використання нерухомого державного майна, п. 29 додатку 2 до Методики передбачає орендну ставку 15 відсотків від вартості орендованого майна для інших користувачів орендованого нерухомого майна.
Розгляд апеляційної скарги призначено на 15.06.09р. З метою витребування додаткових документів і дослідження обставин справи в судовому засіданні оголошено перерву до 17.06.09р.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін і прокурора, колегія суддів встановила наступне:
19 липня 2002 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Майстер-7” (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 421, згідно з яким відповідачеві передано в оренду державне нерухоме майно площею 486 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, пр.-т Перемоги, 49/2, що знаходиться на балансі Казенного підприємства „Науково-технічний центр артилерійсько-стрілецького озброєння” вартістю (за експертною оцінкою станом на 31.03.02р.) 621 518 грн., з врахуванням додаткової угоди № 1 від 29.11.02р. термін договору оренди складає 10 років (з 19.07.02р. до 19.07. 2012).
Пунктом 3.1. договору оренди сторони визначили базовий місяць оренди червень 2002року та розмір орендної плати 1 028,36 грн. на місяць, що складає 2 % вартості переданого в оренду майна.
Листом № 30-04/7560 від 23.09.08р. Позивач надіслав Відповідачеві, заяву - пропозицію про внесення змін до договору оренди № 421 від 19.07.02р. шляхом підписання додаткового договору з урахуванням орендної ставки у розмірі 15% у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.06 р. № 1846 „Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна”.
Частина 1 статті 651 Цивільного кодексу України встановлює, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором, а в частині 4 статті 188 Господарського кодексу України вказується на те, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або в разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відповідно до статті 21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін, розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.
Матеріали справи не містять доказів згоди Відповідача на зміну орендної ставки за договором № 421 від 19.07.02р., Позивачем не доведено, а судом не встановлено обставин, за яких істотно змінився стан об'єкта оренди, а тому суд першої інстанції обґрунтовано залишив без задоволення позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву щодо зобов'язання ТОВ „Салон моди „Майстер-7” укласти додаткову угоду до договору оренди № 421 від 19.07.02р., яка, зокрема, передбачає збільшення орендної плати за цим договором.
Апеляційним господарським судом не приймаються до уваги доводи Позивача, викладені в апеляційній скарзі з огляду на наступне:
Згідно з частиною 3 статті 762 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.
Для зміни орендної плати відсутні правові підстави, встановлені спеціальним законом, а саме: Законом України „Про оренду державного та комунального майна”, як цього вимагає стаття 21 Закону.
В пункті 3.4 договору № 421 від 19.07.02р. встановлено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів.
В обґрунтування позовних вимог Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву посилається на внесення постановою Кабінету Міністрів України № 1846 від 27.12.06р. змін до постанови Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.95р., і якою затверджено зміни до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна.
В додатку № 2 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.06р. № 1846) ставки орендної плати встановлені у відсотках і в залежності від цільового використання орендованого майна.
Договір оренди № 421 укладено між Позивачем і Відповідачем 19.07.02р. Пункт 1.1 цього договору передбачав, що майно передається в оренду під надання послуг населенню по виготовленню швейних виробів.
На час укладення договору діяла Методика розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 75 від 19.01.2000р.), яка передбачала розмір орендної ставки 2% за використання нерухомого майна з метою проведення підприємницької діяльності у сфері надання комунальних, побутових послуг (крім послуг автосервісу).
Додаток № 2 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.06р. № 1846) не містить вказівки щодо розміру орендної ставки за використання приміщення з метою надання послуг населенню по виготовленню швейних виробів, а тому відсутні правові підстави вважати, що розмір орендної плати змінено законодавчими актами України. Позивач також не надав доказів, що Відповідачем змінено цільове використання орендованого майна.
Відповідачем надано апеляційному суду Статут Товариства з обмеженою відповідальністю „Салон моди „Майстер-7”, в пункті 4.2 якого предметом діяльності Товариства зазначено, зокрема, надання побутових послуг населенню, організація та робота ательє по пошиттю одягу, взуття, головних уборів та виробництва аксесуарів, розробка та пошиття форменого одягу.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що за договором № 421 від 19.07.02р. має застосовуватися орендна ставка в розмірі 15%, яка закріплена в пункті 29 додатку № 2 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.06р. № 1846), який передбачає інше використання нерухомого майна, але в силу статті 21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, пункту 3.4 договору оренди зміни орендної плати допускаються, якщо це прямо закріплено в законодавчих актах і Методиці розрахунків орендної плати та безпосередньо відноситься до Відповідача.
В листах № 5460 від 25.07.07р., № 5056 від 13.06.08р. Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва зазначив, що згідно частини 4 статті 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря, якщо в результаті перегляду договорів оренди державного і комунального майна орендодавець пропонує змінити умови цих договорів, то такі зміни повинні оформлятися двосторонньою додатковою угодою, а у разі якщо орендар відмовиться укласти додаткову угоду, договір оренди буде діяти на попередніх умовах до закінчення його строку.
Крім того, в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу, яка передбачає, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, Господарський суд міста Києва обґрунтовано, при вирішенні даного спору застосував факти, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.07р. у справі № 30/380, залишеним в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.08р. та постановою Вищого господарського суду України від 10.06.08р.
Предметом спору у справі № 30/380 було розірвання договору оренди № 421 від 19.07.02р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю „Салон моди „Майстер-7” і виселення ТОВ „Салон моди „Майстер-7” з тих підстав, що останнє відмовилося підписати додатковий договір до договору оренди № 421 від 19.07.02р. про збільшення орендної ставки.
В постанові Київського апеляційного господарського суду від 26.02.08р. у справі № 30/380, зокрема, вказується на те, що відповідно до примітки до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1846 від 27.12.06р.) орендні ставки для орендарів - вітчизняних юридичних і фізичних осіб, що є суб'єктами малого підприємництва, які проводять виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах (крім офісів) застосовуються з коефіцієнтом 0,7.
Далі апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України „Про державну підтримку малого підприємництва” суб'єктами малого підприємництва є юридичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в якої середньо облікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500 000 грн. євро, матеріалами справи встановлено, що ТОВ „Салон моди „Майстер-7” є суб'єктом малого підприємництва, про що свідчить фінансовий звіт відповідача як суб'єкта малого підприємництва на 31 грудня 2007 року, скріплений печаткою Головного управління статистики у м. Києві Держкомстату України від 30.01.08р. та звіт про фінансові результати за 2007 рік форми № 2-м, а тому до відповідача для розрахунку орендної плати не може застосовуватися орендна ставка з коефіцієнтом 15.
Позивачем не доведено доцільності і не надано правового обґрунтування щодо внесення зміг до пункту 1.1 договору оренди № 421 від 19.07.02р. та викладення його в редакції: „майно передається в оренду з метою надання послуг населенню по виготовленню швейних виробів: цех швейного виробництва - 256 кв.м., адміністративно-побутові приміщення - 230 кв.м.” Законом і договором № 421 від 19.07.02р. не встановлені особливості використання орендованого відповідачем майна (приміщення).
За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.09р. по даній справі відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.09р. у справі № 2/26 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 2/26 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Калатай Н.Ф.
Судді Пашкіна С.А.
Коротун О.М.
26.06.09 (відправлено)