Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"15" червня 2009 р. Справа № 42/35-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Байбак О.І.
за участю представників сторін:
позивача - Брильов А.Ю.
відповідача - Чумак Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 1328Х/3-7 на рішення господарського суду Харківської області від 27.04.09 по справі № 42/35-09
за позовом ТОВ "Таміра", м. Луцьк
до ТОВ "Спеціум ЛТД", м. Харків
про стягнення 4201,16 грн. -
встановила:
В лютому 2009 р. позивач -ТОВ „Таміра”, м. Луцьк звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача -ТОВ „Спеціум ЛТД”, м. Харків 3000,83 грн. збитків, 1200,33 грн. штрафу та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором № 2/06 від 12.01.06 р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 27.04.09 р. (суддя Прохоров С.А.) по справі № 42/35-09 позов задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто 3000,83 грн. збитків, 1200,33 грн. штрафу, 102 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване з тих підстав, що позивач на виконання умов укладеного між сторонами договору № 2/06 від 12.01.06 р. перерахував на користь відповідача передоплату, однак останній доказів виконання своїх зобов'язання щодо виготовлення робочого проекту та передачі його позивачу в порядку, встановленому умовами договору суду не надав, в зв'язку з чим, вимоги позивача про стягнення збитків (передоплати) суд визнав такими, що підлягають задоволенню; що виконання відповідачем своїх зобов'язань відповідно до умов договору було забезпечено штрафом, який в даному випадку і підлягає стягненню з останнього та ін.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення безпідставно не врахував його доводи стосовно того що роботи були виконані відповідачем з порушенням обумовлених договором строків з вини позивача, який несвоєчасно надав відповідачу всі необхідні вихідні дані. Крім того, суд, на думку відповідача, проігнорував той факт, що робочий проект у 5 примірниках був відповідачем переданий позивачу (тобто зобов'язання за договором були відповідачем виконані), про що свідчить відмітка позивача про отримання, а від підписання відповідних актів прийому-передачі робочих проектів позивач ухилявся та ін.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що відповідач в обґрунтування своїх вимог не надав доказів звернення до позивача з запитом щодо надання йому вихідних даних, а так само доказів передачі проектної документації в спосіб, передбачений умовами укладеного між сторонами договору, тобто шляхом підписання між сторонами акту-прийому передачі документації та ін.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 12.01.2006 року між сторонами укладено договір № 2/06, відповідно до умов якого відповідач (виконавець по договору) прийняв на себе зобов'язання щодо розробки робочого проекту щодо реконструкції вбудованої підстанції КТП 6/0,4 кВ та силових електричних мереж в будівлі адміністративно-побутового корпусу (літ. Т-5), який розташовано за адресою м. Харків, вул. Морозова, 13, а позивач (замовник за договором) зобов'язався сплатити вартість цих робіт.
Відповідно до протоколу про узгодження договірної ціни, загальна вартість робіт за договором складає 6001,66 грн.
Пунктом 2.2. договору передбачено фінансування робіт шляхом перерахування на користь виконавця авансу в розмірі 50% від загальної вартості виконаних робіт на протязі 17-ти (сімнадцяти) днів з моменту підписання сторонами договору, та остаточний розрахунок на протязі 5-ти (п'яти) банківських днів з моменту підписання актів виконаних робіт по даному договору. Розрахунок між сторонами здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.
На підставі вказаного пункту договору, позивач платіжним дорученням № 128 від 06.02.2006р. перерахував на користь відповідача передоплату в розмірі 3000,83 грн.
Строк виконання робіт за договором № 2/06 від 12.01.2006р. згідно з узгодженим сторонами календарним планом становить 33 робочі дні з моменту отримання виконавцем передплати.
Згідно з п. 7.3. договору в разі порушення зобов'язань виконавцем, замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір з відшкодуванням всіх збитків, що пов'язані з неналежним виконанням зобов'язань з боку виконавця, а також останній зобов'язаний повернути замовнику всю суму, яка була отримана в якості передплати та сплатити всі штрафні санкції, що передбачені даним договором.
Як зазначив при зверненні до господарського суду позивач, з моменту перерахування на користь відповідача передоплати, роботи передбачені договором № 2/06 від 12.01.2006 р. відповідачем до теперішнього часу не виконані, внаслідок чого, позивач втратив інтерес до виконання цих робіт.
30.01.2009 р. позивачем відповідачу було направлено лист-вимогу вих. № 82-юр від 30.01.2009 р. в якому позивач повідомив відповідача про одностороннє розірвання договору № 2/06 від 12.01.2006 р. в зв'язку з істотним порушенням з боку відповідача його умов, а саме зобов'язань останнього щодо строків виконання робіт передбачених договором, та просив останнього в 7-денний строк повернути позивачу раніше сплачену передоплату в сумі 3000,83 грн.
Однак відповідач в обґрунтування своїх заперечень вказує на те, що роботи за спірним договором були ним виконані з запізненням через те, що позивачем всупереч умов договору не своєчасно та не в повному обсязі була передана відповідна технічна документація, при цьому після передання останньої позивачем відповідач виконав всі обумовлені договором роботи та в подальшому передав їх позивачу, про що свідчить відмітка секретаря підприємства позивача Заіки І.В. на листі № 588 від 20.09.06 р., відповідно до якого позивачу були передані 5 екземплярів виконаного відповідачем робочого проекту. Разом з тим, відповідач також зазначає, що листом № 956 від 22.11.07 р. він направив на підпис позивачу відповідний акт виконаних робіт, з боку позивача його отримав гр.. Горозиський О.Н., однак позивач в подальшому його не підписав, та на адресу відповідача не повернув.
Позивач в свою чергу заперечує проти отримання від відповідача як робочого проекту, так і відповідних листів, зазначаючи при цьому що ні гр. Заіки І.В. ні гр. Горозиський О.Н. на підприємстві позивача ніколи не працювали, та відповідно отримати вказаних документів з боку позивача не могли.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що позивач на виконання умов укладеного між сторонами договору № 2/06 від 12.01.06 р. перерахував на користь відповідача передоплату, однак останній доказів виконання своїх зобов'язань щодо виготовлення робочого проекту та передачі його позивачу в порядку, встановленому умовами договору суду не надав, в зв'язку з чим, вимоги позивача про стягнення збитків (передоплати) суд визнав такими, що підлягають задоволенню; що виконання відповідачем своїх зобов'язань відповідно до умов договору було забезпечено штрафом, який в даному випадку і підлягає стягненню з останнього та ін.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 3.1 договору, замовник зобов'язаний виконати роботи згідно з даним договором, відповідно до календарного плану робіт (додаток № 3 до договору).
Відповідно до п. 3.2 договору, при завершенні робіт виконавець надає в повному об'ємі документацію в кількості 5 екземплярів, про що складається акт приймання передачі.
Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення правомірно встановив, що відповідач всупереч умовам договору не передав позивачу робочий проект відповідно до акту прийому передачі документації. Зазначене дає суду підстави вважати, що відповідач у встановлений договором строк не виконав взяті на себе за договором № 2/06 зобов'язання.
При цьому, не можуть бути прийняті судом до уваги доводи відповідача про те, що роботи за спірним договором були ним виконані з запізненням через те, що позивачем всупереч умовам договору не своєчасно та не в повному обсязі була передана відповідна технічна документація, при цьому після передання останньої позивачем відповідач виконав всі обумовлені договором роботи та в подальшому передав їх позивачу, про що, як він вважає, свідчить відмітка секретаря підприємства позивача Заіки І.В. на листі № 588 від 20.09.06 р., відповідно до якого позивачу були передані 5 екземплярів виконаного відповідачем робочого проекту, оскільки при цьому відповідач не надав доказів того, що гр.. Заіка І.В. був уповноваженою позивачем особою на отримання відповідних документів. Тим більше, про те, що гр. Заіка І.В. в той час працював на підприємстві відповідача та був уповноважений отримувати відповідні документи заперечує сам позивач.
З тих же підстав суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що листом № 956 від 22.11.07 р. відповідач направив на підпис позивачу відповідний акт прийняття документації і з боку позивача його отримав гр. Горозиський О.Н.
Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Згідно з п. 7.3. договору, в разі порушення зобов'язань виконавцем, замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір з відшкодуванням всіх збитків, що пов'язані з неналежним виконанням зобов'язань з боку виконавця, а також останній зобов'язаний повернути замовнику всю суму, яка була отримана в якості передплати та сплатити всі штрафні санкції, що передбачені даним договором.
Відповідно до ст. вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків.
Відповідно до п. 1 ст. 623 ЦК України, Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Таким чином, позивач в результаті порушення з боку відповідача строків виконання зобов'язань, передбачених договором № 2/06 від 12.01.2006 р., зазнав збитків, що дорівнюють сумі передплати за вказаним вище договором, в розмірі 3000,83 грн., які до цього часу відповідачем залишаються не відшкодованими.
Як вже зазначалося вище, 30.01.2009 р. позивачем було направлено відповідачу лист-вимогу вих. № 82-юр від 30.01.2009 р. в якому позивач повідомив відповідача про одностороннє розірвання договору № 2/06 від 12.01.2006 р. в зв'язку з істотним порушенням з боку відповідача його умов, а саме зобов'язань останнього щодо строків виконання робіт передбачених договором, та просив останнього в 7-денний строк повернути позивачу раніше сплачену передоплату в сумі 3000,83 грн. однак відповідач вказаних вимог не виконав.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 3000,83 грн. збитків.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
П. 4.2. договору № 2/06 встановлено відповідальність відповідача за порушення зобов'язань за договором, яка передбачає обов'язок останнього в разі порушення строків виконання робіт сплатити позивачу штраф в розмірі 20% від суми договору.
Сума договору згідно з п. 2.1. складає - 6001,66 грн., відповідно штраф за порушення відповідачем своїх зобов'язань складає 1200,33 грн., що є 20% від загальної вартості робіт, передбачених договором.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не надав суду доказів належного та своєчасного виконання умов договору, висновки господарського суду про задоволення позову в частині стягнення 1200,33 грн. штрафу є також законними та обґрунтованими.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 27.04.09 р. по справі № 42/35-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Повний текст постанови підписано 19.06.09 р.
Головуючий суддя
Судді