83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
25.06.09 р. Справа № 7/120
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара
При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом: Державного підприємства „Сніжнеантрацит” м.Сніжне
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Віват-Пром” м.Донецьк
Предмет спору: стягнення 11 766, 91 грн. боргу, 1 541, 47 грн. інфляційних, 299, 11 грн. 3% річних, 23, 53 грн. штрафу.
За участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
У судовому засіданні 17.06.2009р. оголошено перерву до 25.06.2009р. в порядку ст. 77 ГПК України.
Державне підприємство „Сніжнеантрацит” м.Сніжне звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Віват-Пром” м.Донецьк про стягнення 11 766, 91 грн. боргу, 1 541, 47 грн. інфляційних, 299, 11 грн. 3% річних, 23, 53 грн. штрафу.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №1806-3/07 від 18.06.2007р. з додатковими угодами та додатками до нього; рахунки №000071 від 29.02.2008р., №000118 від 31.03.2008р., №000149 від 27.05.2008р. та розрахунки до перелічених рахунків; акти приймання-передачі від 29.02.2008р., від 31.03.2008р., від 27.05.2008р.; додатки до виписки по системі „Клієнт-банк”.
В ході розгляду справи позивач надав заяву №10/3-039-08-2988 від 02.06.2009р., якою просить стягнути з відповідача 11 767, 54 грн. боргу, 1 541, 55 грн. інфляційних, 291, 13 грн. 3% річних, 23, 54 грн. штрафу. Дана заява не містить підпису позивача, тому вона не прийнята судом як належна заява в порядку ст. 22 ГПК України.
У судовому засіданні 03.06.2009р. відповідач повідомив про спалу суми основного боргу у повному обсязі, підтвердив факт отримання рахунків на оплату своєчасно, що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання. Також відповідач надав суду платіжне доручення №5972 від 01.06.209р. на суму 11 767, 55 грн. в підтвердження погашення суми заборгованості.
У відзиві №0506/1 від 05.06.2009р. та у судовому засіданні відповідач суму позову визнав у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №1806-/07 від 18.06.2007р. (далі по тексту договір). Договір укладено з додатковими угодами та додатками.
Відповідно до п.п.7.1-7.2 договору, він набуває чинності з дня його підписання та скріплення його печатками, діє до 31.12.2007р.
Відповідно до додаткової угоди від 28.12.2007р. до договору, підписаної обома сторонами без зауважень та скріпленою печаткою обох підприємств, строк дії договору продовжено до 31.12.2008р.
З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах.
Згідно п.1.1 договору, на умовах цього договору постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію, визначену у п.1.2 договору, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.
Найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є додатком №1 до цього договору (п.1.2 договору).
Розрахунки за цим договором здійснюються шляхом 100% передплати від вартості місячного об'єму поставки, визначений у заяви покупця. Строк оплати продукції, що поставляється за цим договором визначається специфікацію, що є додатком до цього договору (п.п.3.2-3.3 договору).
Відповідно до п.п.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Пунктом 1 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно п.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Позивач відповідно до умов договору поставив відповідачу у лютому, березні та травні 2008р. продукцію загальною масою 1 443 тн, що підтверджено наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі від 29.02.2008р., від 31.03.2008р., від 27.05.2008р., підписаними обома сторонами без зауважень та скріплених печатками обох підприємств, а також визнано відповідачем у судовому засіданні.
Враховуючи часткову передплату відповідача, позивач виставив відповідні рахунки на оплату за поставлене вугілля, отримання яких підтверджено відповідачем у судовому засіданні.
Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
У зв'язку з неповною сплатою отриманого товару, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути суму боргу за поставлений товар у розмірі 11 766, 91 грн. в примусовому порядку.
Шляхом оцінки матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що на час звернення до суду із позовом по справі №7/120, у відповідача перед позивачем була наявна сума боргу у розмірі 11 767, 54 грн., яка доведена матеріалами справи та визнана відповідачем. Позивач заявив до стягнення 11766, 91 грн. боргу, що не суперечить діючому законодавству та не порушує прав відповідача.
В ході розгляду спору судом з'ясовано, що відповідач оплатив суму боргу у повному обсязі, в сумі 11 767, 55 грн, платіжним дорученням №5972 від 01.06.2009р., тобто після подачі позову до суду (12.05.2009р.), що також підтверджено сторонами у судовому засіданні.
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 11 766, 91 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача з 04.06.2008р. по 31.03.2009р. 3% річних у сумі 299, 11 грн. та інфляційні у сумі 1 541, 47 грн.
Відповідач вказані суми визнав у повному обсязі.
Інфляційні та 3% річних перераховані судом відповідно до вимог чинного законодавства, складають: 3% річних - 290,55 грн., інфляційні - 1537,47 грн. та підлягають стягненню саме в цьому розмірі. Вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю заявлення.
Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
У частині 1 статті 218 Господарського кодексу України зазначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Пунктом 4.3 договору передбачено, що за необґрунтовану відмову, ухилення від оплати продукції покупець, виплачує постачальнику за вимогою останнього штраф у розмірі 0,2% суми, від оплати якої покупець відмовився або ухилився.
На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суми штрафу за несвоєчасну оплату отриманої продукції у розмірі 23, 53 грн.
Відповідач визнав заявлену суму штрафу.
Сума штрафу нарахована позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору, визнана відповідачем та підлягає стягненню у повному обсязі.
Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.
У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.
На підставі ст..129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 625, 665, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 216-218 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, п.1-1 ст.80, ст..ст.82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд
В И Р I Ш И В :
Позовні вимоги Державного підприємства „Сніжнеантрацит” м.Сніжне до Товариства з обмеженою відповідальністю „Віват-Пром” м.Донецьк про стягнення 11 766, 91 грн. боргу, 1 541, 47 грн. інфляційних, 299, 11 грн. 3% річних, 23, 53 грн. штрафу задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Віват-Пром” (83048, м.Донецьк, вул.Челюскінцев, 202а, р/р 2600000389 у ТОВ „УНІКОМБАНК” м.Донецьк, МФО 335902, ЄДРПОУ 33913327) на користь Державного підприємства „Сніжнеантрацит” (86500, Донецька область, м.Сніжне, вул.Леніна, 32, р/р 26008200698001 в ВАТ АКБ „Капітал” м.Донецьк, МФО 334237, ЄДРПОУ 31906124) 1 537, 47 грн. інфляційних, 290, 55 грн. 3% річних, 23, 53 грн. штрафу, державне мито у сумі 135, 95 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 311, 67 грн.
Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 11 766, 91 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.
У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.
Суддя Сгара Е.В.