23 червня 2009 р.
№ 1/276-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка,
судді І.М.Васищака,
судді В.М.Палій,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Дніпровськпромбуд"
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2008р. та
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 30.03.2009р.
у справі №1/276-08
за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації
"Дніпрогаз"
до Відкритого акціонерного товариства "Дніпровськпромбуд"
про спонукання укласти договір,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явися,
від відповідача: не з'явився,
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Дніпровськпромбуд" і просило суд спонукати останнього укласти договір №2843/24/78218 з 01.07.2008р. на транспортування та постачання природного газу до гуртожитків в м.Дніпропетровську по вул.Гомельська, 59 та вул.Коксова, 24.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні гуртожитки знаходяться на балансі відповідача, а надання послуг з газопостачання гуртожиткам відбувається на підставі окремих договорів, які укладаються між газопостачальною організацією та балансоутримувачем. Переведення мешканців гуртожитку на прямі договори з постачальником газу можливе лише за умови набуття гуртожитком статусу житлового будинку.
Відповідач, заперечуючи заявлений позов, посилається на те, що спірні гуртожитки є сімейними і всі мешканці повинні оплачувати комунальні послуги безпосередньо виконавцю (позивачу). Зазначає, що усі гуртожитки знаходяться у державній власності, а відповідач є тільки балансоутримувачем. Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 27.04.2006р. №1873 затверджений типовий перелік послуг з утримання будинків і споруд для ВАТ "Дніпровськпромбуд", в якому відсутні послуги з газопостачання.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2008р. (суддя Рудь І.А.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.03.2009р. (головуючий, суддя Тищик І.В., судді Чоха Л.В., Дмитренко А.К.), позов задоволено: зобов'язано відповідача укласти з позивачем договір №28/43/24/78218 відповідно до проекту договору від 01.07.2008р. Дату укладення договору вважати дату набрання чинності рішенням суду.
Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що відповідно до приписів Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою КМУ від 09.12.1999р. №2246, Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986р. №208, Правил безпеки системи газопостачання України, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці №254 від 01.10.97р., відповідач здійснює експлуатацію гуртожитків, несе відповідальність за технічних стан і безпечну експлуатацію систем газопостачання, газових приладів та пристроїв у вказаних гуртожитках, являється отримувачем послуг з газопостачання від газотранспортної організації та отримувачем відповідної плати від мешканців гуртожитку.
В силу приписів ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач є особливим учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг і в залежності від цивільно-правових угод може бути споживачем, виконавцем або виробником. У даному випадку, за висновком судів, по відношенню до газотранспортної організації відповідач являється споживачем і на нього покладений обов'язок щодо забезпечення мешканців гуртожитку побутовими послугами належної якості; при цьому отримання останнім відповідної ліцензії не вимагається.
Разом з тим, такий висновок судів зроблений з неправильним застосуванням норм матеріального права, які визначають порядок укладання господарських договорів.
Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача підписати договір №2843/24/78218 з 01.07.2008р. на транспортування та постачання природного газу до гуртожитків в м.Дніпропетровську по вул.Гомельська, 59 та вул.Коксова, 24.
Так, порядок укладання договорів визначений ст.ст.179-188 Господарського кодексу України.
В силу ч.3 ст.179 Господарського кодексу України укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Разом з тим, відповідач не є суб'єктом господарювання, на який покладено обов'язок щодо укладання спірного договору.
Згідно ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником. При цьому, стаття 1 цього Закону визначає, що споживачем є фізична або юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальні послуги.
Названий Закон не встановлює обов'язку балансоутримувача, у даному випадку відповідача, укладати договір на газопостачання, за відсутності у нього наміру його отримувати. Так само відсутність договору, який є підставою для виникнення у позивача обов'язку здійснювати транспортування та постачання природного газу, надає позивачу право його не поставляти відповідній особі.
В силу ст.20 Закону, саме споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. При цьому, Закон визначає, що виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Згідно ст.24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", балансоутримувач має право укладати договори на надання житлово-комунальних послуг.
Статтею ст.181 ГК України встановлено, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. При цьому, відповідно до частин 3, 4 названої статті, сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору; за наявності заперечень щодо окремих умов договору, сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірника протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
В силу ч.5 ст.181 ГК України, сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, у цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. За змістом ч.7 цієї норми, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладання якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона -виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Отже, частини 3, 4, 5, 7 статті 181 ГК України застосовуються у випадку, коли сторони мають намір укласти відповідний договір, але не можуть дійти згоди щодо окремих його умов. При цьому, розбіжності до суду передаються лише якщо на це є згода обох сторін, за виключенням випадку, коли договір заснований на державному замовленні або укладання якого, є обов'язковим для сторін на підставі закону або виконавцем є монополіст, на якого покладається обов'язок передати відповідний спір на вирішення суду, у разі отримання ним договору з протоколом розбіжностей, з якими він не згоден.
Відповідно до ст.187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Проте, укладання спірного договору не є обов'язковим для відповідача, оскільки відсутня пряма вказівка Закону України "Про житлово-комунальні послуги" про це, і останній взагалі не має наміру укладати такий договір.
Застосування судами двох інстанцій до спірних правовідносин Правил надання населенню послуг з газопостачання є помилковим, оскільки згідно пункту 1 названих Правил, вони регулюють відносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами -споживачами газу. При цьому, пунктом 2 Правил визначено, що виконавцем є підприємство, що виконує роботи та/або надає послуги з газопостачання, а споживачем - фізична особа, якій надаються послуги з газопостачання відповідно до договору.
Відповідно до пункту 4 Правил, послуги з газопостачання надаються споживачеві на підставі договору, що укладається ним відповідно до типового договору, затвердженого у встановленому порядку. Газопостачальні підприємства, що здійснюють постачання природного газу на закріпленій території, не мають права відмовити споживачеві, об'єкти якого розташовані на цій території, в укладенні договору.
Названі Правила, зокрема, абзац 4 частини 5 пункту 10, пункти 12, 19, 20 встановлюють, що річні обсяги споживання природного газу (крім обсягів, використаних для опалення) у попередньому році для споживачів, зареєстрованих у гуртожитку, що перебуває на балансі підприємства або організації, визначаються за 12 місяців згідно з нормами споживання залежно від виду споживання однією особою, зареєстрованою у гуртожитку, шляхом підсумування даних про обсяг газу; розрахунки за надані послуги з газопостачання можуть проводитися: за розрахунковими книжками, за платіжними документами, які виписуються газопостачальним підприємством; якщо споживач не оплатив надані послуги з газопостачання протягом 10 днів після строку, зазначеного в договорі чи платіжному документі, а газопостачальне підприємство протягом наступних п'яти днів не отримало повідомлення про оплату, споживачеві надсилається письмове попередження про припинення газопостачання; у разі неоплати наданих послуг з газопостачання протягом 10 днів після отримання споживачем письмового попередження (з позначкою про його вручення) газопостачальне підприємство має право відключити споживача від газопостачання; припинення газопостачання не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість за фактично отримані послуги з газопостачання; за несвоєчасну оплату послуг з газопостачання споживач сплачує неустойку (пеню) згідно із законом або договором.
Наведені положення Правил також спростовують висновок судів про те, що оскільки відповідач є балансоутримувачем гуртожитків, то він по відношенню до газотранспортної організації (позивача) являється споживачем, а відтак зобов'язаний укласти спірний договір.
За таких обставин, рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального права з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Дніпровськпромбуд" задовольнити.
2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2008р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.03.2009р. у справі №1/276-08 скасувати.
3. У позові відмовити.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій