23 червня 2009 р.
№ 5020-13/202-2/555
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка,
судді І.М.Васищака,
судді В.М.Палій,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Югмонолітспецстрой"
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 30.03.2009р.
у справі №5020-13/202-2/555
за позовом Закритого акціонерного товариства "Механізація будівництва"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Югмонолітспецстрой"
про стягнення 794 564,40 грн.,
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
Закрите акціонерне товариство "Механізація будівництва" звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Югмонолітспецстрой" і просило суд стягнути з останнього 594 547,78 грн. основного боргу, 70 628,34 грн. пені, 101 905,59 грн. інфляційних втрат, 27 485,69 грн. 9% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати виконаних робіт та наданих послуг за гарантійним листом №24 від 16.01.2008р. та за умовами договорів №01/11-ЮГ від 01.11.2007р., №09/02-3 від 03.02.2008р., №15/01-БК від 15.01.2008р.
Відповідач, заперечуючи частково заявлений позов, посилається на необґрунтованість вимог щодо стягнення 21 020,57 грн. за договором підряду №01/11-ЮГ від 011.11.2007р. та 37 971,0 грн. за договором №15/01-БК від 15.01.2008р., всього у сумі 58 991,57 грн. (а.с.113 т.1).
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 12.01.2009р. (суддя Шевчук Н.Г.) позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача 742 971,27 грн. заборгованості. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.03.2009р. (головуючий, суддя Борисова Ю.В., судді Гонтарь В.І., Гоголь Ю.М.) рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у стягненні суми вартості простою крану за договором від 01.11.2007р. №01-11/ЮГ у розмірі 18 196,19 грн. та ухвалено в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача 12 419,09 грн. основного боргу, 2015,42 грн. пені, 2983,85 втрат від інфляції та 777,79 грн. 9% річних. В іншій частині судове рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати в частині стягнення з відповідача 18 196,19 грн. вартості простою крану за договором від 01.11.2007р. №01-11/ЮГ. В іншій частині ухвалені судові акти відповідач не оспорює.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі, зокрема, є вимога позивача щодо виконання відповідачем зобов'язання, яке виникло в силу договору від 01.11.2007р. №01-11/ЮГ, оплатити вартість простою крану, а підставою позову - невиконання відповідачем цього зобов'язання.
Судами двох інстанцій встановлено, що між сторонами укладено договір від 01.11.2007р. №01-11/ЮГ за умовами якого субпідрядник (позивач) взяв на себе зобов'язання виконати вантажно-розвантажувальні та будівельно-монтажні роботи своїм краном КС-5363 та своїми навченими та атестованими машиністами на будівництві Корпуса №13 в першій черзі забудови мікрорайону "Омега-2а", а генпідрядник (відповідач) -оплатити вартість виконаних робіт у строки та у сумі згідно умов даного договору.
Пунктом 1.3 цього договору передбачено, що вартість робіт, доручених субпідряднику за цим договором, формується по часу знаходження крана у генпідрядника, згідно змінних рапортів та актів вартості виконаних робіт по роботі крана, складених з врахуванням ціни маш./год., діючої у субпідрядника на момент виконання робіт. Ціна маш./год. 144,41 грн./маш.год. з врахуванням ПДВ, без врахування вартості енергоносія та перебазування.
Згідно пункту 3.3.9 договору, відповідач взяв на себе зобов'язання забезпечувати завантаження крана роботою не менше 224 маш/годин, виходячи із балансу робочого часу протягом місяця, без врахування роботи у вихідні та святкові дні.
Пунктом 4.5. договору передбачено, що у випадку простою крана з вини генпідрядника з інших причин, останній сплачує час простою за ціною маш./години у режимі роботи крана 12 маш./годин на добу.
При цьому, інші причини простою крану, визначені у п.4.4. договору, якими є розкрадання деталей, вузлів, розукомплектування крана, його пошкоджень, викликаних невідповідністю ваги вантажу, що піднімається, незадовільною організацією роботи на об'єкті.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача вартості простою крану, суд першої інстанції виходив з того, що змінні рапорти №№3794, 3732 про роботу крану у листопаді 2007р. підписані повноважною особою ООО "Югмонолитспецбуд", тоді як згідно з витягом ЄДРПОУ, свідоцтвом про державну реєстрацію та Статутом особа відповідача має найменування -ТОВ "Югмонолітспецстрой", у зв'язку з чим зазначені рапорти не можуть бути доказами простою техніки саме з вини відповідача.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в цій частині, та задовольняючи вимогу позивача про стягнення з відповідача вартості простою крана, суд апеляційної інстанції виходив з доведеності матеріалами справи та додатково витребуваними апеляційним судом документами того, що відповідач не забезпечив роботу крану протягом 240 маш./годин у листопаді 2007 року, у зв'язку з чим він має нести відповідальність, передбачену п.4.5 договору у розмірі 12 419,09 грн.
При цьому, судом апеляційної інстанції зазначено, що відмова відповідача оплатити вартість простою крану не може бути визнана обґрунтованою через ненадання ним жодних доказів відсутності його вини у такому простої. Проте саме ця обставина є єдиною підставою для звільнення відповідача від відповідальності, встановленої договором.
У своїй касаційній скарзі скаржник наполягає на тому, що сторони узгодили та підписали акт про вартість виконаних робіт від 30.11.2007р., де погодились з тим, що винного простою крана відповідачем у листопаді не допущено (а.с.49 т.1).
Наведені доводи скаржника спростовуються матеріалами справи.
Так, відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
При цьому, відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно змінних рапортів №№3794 та 3732 за листопад 2007 року робота крану склала 154 маш./год. (а.с.50, 51 т.1), у той час, як загрузка крану у відповідності до балансу робочого часу за листопад 2007 року мала скласти 240 маш./годин.
Листом №12 від 18.03.2008р. та претензією №454 від 02.09.2008р. позивач звертався до відповідача з проханням підписати акт виконаних робіт за листопад, підписати акт звірки та здійснити розрахунки, включаючи суму простою крану. Проте вмотивованої відповіді та обґрунтування відмови щодо оплати вартості простою крану відповідач не надав, акт із зазначенням повної суми не підписав (а.с.61-69 т.2).
Розглянувши та підписавши надісланий позивачем відповідачу акт від 30.11.2007р., в якому зазначено й 18 532,36 грн. за роботу крану та 10 349,24 грн. за простій крану з вини відповідача та ПДВ у сумі 5776,32 грн., відповідач, здійснивши відповідні виправлення, узгодив лише обсяг виконаних робіт на суму 21 621,09 грн., з яких 18 532,36 грн. за роботу крану (154 маш./год.) та ПДВ у сумі 3088,78 грн. (а.с.49 т.1). Неузгодженою та такою, що не була прийнята до оплати відповідачем залишилася сума вартості простою крану у розмірі 12 419,09 грн. При цьому, відповідач не зазначив будь-яких мотивів відмови підписання акта в цій частині.
Відповідно до ч. 4 ст.882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Оцінивши наявні у матеріалах докази, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для застосування до відповідача передбаченої пунктом 4.5. договору відповідальності, оскільки останній забезпечив роботу крану у листопаді 2007 грн. протягом лише 154 маш./годин та не довів відсутність своєї вини у простої крану протягом 86 маш./годин.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч.7 ст.193 ГК України).
В силу ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
В силу ст.ст.525, 610, 611, 623 ЦК України на позивача покладається обов'язок надати докази невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором відповідачем.
Статті 218 ГК України та 614 ЦК України зобов'язують відповідача надати докази відсутності вини у порушенні зобов'язання.
Отже, позивач має довести лише факт порушення відповідачем зобов'язання щодо забезпечення завантаження крана роботою не менше 224 маш/годин, виходячи із балансу робочого часу протягом місяця, без врахування роботи у вихідні та святкові дні (пункт 3.3.9 договору). При цьому, він звільняється від обов'язку доводити вину відповідача. Тягар доказування відсутності вини в порушенні зобов'язання лежить на відповідачеві.
Враховуючи встановлений судом апеляційної інстанції факт невиконання відповідачем умов пункту 3.3.9 договору від 01.11.2007р. №01-11/ЮГ щодо забезпечення завантаження крана роботою не менше 224 маш./годин, а відповідно до балансу робочого часу за листопад 2007 року загрузка крану мала скласти 240 маш./годин, та недоведеності ним відсутності своєї вини у простої крану протягом 86 маш./годин, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на підставі пункту 4.5. цього договору оплати вартості простою крану у розмірі 12 419,09 грн., а також встановлених пунктом 4.3. пені у розмірі 2015,42 грн., інфляційних втрат за прострочення платежу у розмірі 2983,85 грн. та 9% річних у розмірі 777,79 грн.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції під час розгляду даної справи були повно вивчені і досліджені докази, які знаходяться у матеріалах справи, у відповідності до правил оцінки письмових доказів, за наслідками чого суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача вартості простою крану, з врахуванням передбачених договором пені, інфляційних втрат та 9% річних.
Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом апеляційної інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України засвідчують певні обставини виконання ними умов договору, і на яких ґрунтуються висновки суду апеляційної інстанції. Окрім того, вони фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.1115, 1117 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Югмонолітспецстрой" залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.03.2009р. у справі №5020-13/202-2/555 -без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій