79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
10.06.09 Справа № 02-4/1-13-8
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Бойко С.М.,
суддів: Марко Р.І.,
Бонк Т.Б.
при секретарі Чаплик І.,
з участю представників:
від скаржника - не з”явився,
відповідача-1 - не з”явився,
відповідача-2 - з”явився,
розглянув апеляційну скаргу концерну радіомовлення, радіозв»язку та телебачення в особі Львівської філії КРРТ, м.Львів
на ухвалу господарського суду Львівської області від 16.04.2009 року про відмову в прийнятті позовної заяви, суддя Станько Л.Л,, у справі № 02-4/1-13-8
за позовом: концерну радіомовлення, радіозв»язку та телебачення в особі Львівської філії КРРТ, м.Львів
до відповідачів:
1. Львівської обласної державної Телерадіокомпанії, м.Львів
2. Львівської міської ради, м.Львів
про визнання незаконними ухвал Львівської міської ради та визнання недійсним договору оренди,
ухвалою господарського суду Львівської області від 16.04.2009 року відмовлено в прийнятті позовної заяви концерну радіомовлення, радіозв»язку та телебачення в особі Львівської філії КРРТ до Львівської обласної державної Телерадіокомпанії та Львівської міської ради про визнання незаконними ухвал Львівської міської ради №1384 від 18.12.2007 року «Про надання у довгострокову оренду нежитлових приміщень по вул.Князя Романа,6»та №1944 від 10.07.2008 року «Про внесення змін до ухвали міської ради №1384 від 18.12.2007 року»в частині визначення площ та визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №Г-6453-8 від 04.08.2008 року в частині визначення площ, на підставі п.1 ст.62 ГПК України в зв»язку з непідвідомчістю даного спору господарському суду.
В апеляційній скарзі скаржник (позивач) просить ухвалу суду скасувати та направити справу в місцевий суд для розгляду її по суті, з підстав порушення норм процесуального права, апелюючи тим, що відсутні підстави встановлені п.1 ст.62 ГПК України для відмови в прийнятті позовної заяви. При цьому, скаржник покликається на те, що предметом позовних вимог є спір про право, а саме право користування позивачем нежитловими приміщеннями по вул.Князя Романа,6, а тому Львівська міська рада в даних правовідносинах не виступає суб»єктом владних повноважень, а даний спір не підвідомчий адімінстративному суду.
В судове засідання представники скаржника та відповідача-1 не з"явилися, хоча належним чином повідомлені про дату та місце судового засідання, що підтверджено повідомленням, а тому їх неявку суд розцінює як без поважних причин і вважає за можливе розгляд справи провести без їх участі за наявними в справі доказами.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача-2 та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно п.1 ст.62 ГПК України суд відмовляє в прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України, тобто спір непідвідомчий господарському суду.
Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (стаття 12 ГПК України).
З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, в тому числі спори, що виникають з господарських договорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади і місцевого самоврядування, включаючи угоди, які укладаються шляхом проведення конкурсу, біржових торгів, аукціонів тощо. До таких договорів відносяться, зокрема, угоди: про відчуження об'єктів приватизації (крім приватизації державного житлового фонду); передачу державного або комунального майна в оренду; закупівлю товарів (робіт, послуг) для державних потреб.
Предметом даного позову є визнання незаконними ухвал Львівської міської ради №1384 від 18.12.2007 року «Про надання у довгострокову оренду нежитлових приміщень по вул.Князя Романа,6»та №1944 від 10.07.2008 року «Про внесення змін до ухвали міської ради №1384 від 18.12.2007 року»в частині визначення площ та визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №Г-6453-8 від 04.08.2008 року в частині визначення площ.
Таким чином, в спірному випадку предметом позовних вимог є спір про право, а саме право користування позивачем нежитловими приміщеннями по вул.Князя Романа,6, а тому Львівська міська рада в даних правовідносинах не виступає суб»єктом владних повноважень.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. Якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій (щодо іншої особи, яка є учасником спору), то такий суб'єкт не перебуває "при здійсненні управлінських функцій" і не має встановлених нормами КАС України ознак суб'єкта владних повноважень і, отже, спір за участю останнього повинен вирішуватися господарським судом.
Таким чином, не всі угоди, укладені суб'єктами владних повноважень, їх посадовими чи службовими особами на реалізацію своїх повноважень, відносяться до адміністративних договорів. Згідно зі статтею 3 КАС України адміністративний договір - це дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди. Тобто, зі змісту адміністративного договору вбачається наявність відносин влади і підпорядкування, що відрізняє його від цивільних угод. У разі ж укладання цивільної угоди між суб'єктом владних повноважень і суб'єктом господарської діяльності, що наявне в спірному випадку, договірні відносини між сторонами грунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності. Тому до адміністративних договорів не відносяться угоди, укладені за правилами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного або господарського законодавства.
Враховуючи наведене, судом першої інстанції зроблено помилковий висновок щодо наявності в спірному випадку встановлених п.1 ст.62 ГПК України підстав для відмови в прийнятті позовної заяви, а відтак безпідставно відмовлено в прийнятті позовної заяви в зв»язку з непідвідомчістю даного спору господарському суду.
З вищенаведеного ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, в зв”язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, а справа направленню до місцевого суду для її розгляду по суті.
Керуючись ст.ст.99,101,105,106 ГПК України, суд,
ухвалу господарського суду Львівської області від 16.04.2009 року в справі за номером 02-4/1-13-8 про відмову в прийнятті позовної заяви скасувати, а апеляційну скаргу концерну радіомовлення, радіозв»язку та телебачення в особі Львівської філії КРРТ -задоволити.
Справу за номером 02-4/1-13-8 направити до місцевого суду для розгляду її по суті.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий-суддя: С.М.Бойко
Судді: Р.І.Марко
Т.Б.Бонк