25.06.2009 року Справа№ 22/5-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)
суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження від 15.06.2009р. № 314)
при секретарі: Ковзиков В.Ю.
за участю представників сторін:
позивача -Носенко Тетяна Григорівна, начальник комерційно-претензійного відділу, довіреність № б/н від 26.12.08;
позивача - Мележик Олена Олександрівна, юрисконсульт, довіреність № б/н від 26.12.08;
відповідача -Кучерук Антон Володимирович, начальник юридичного сектору, довіреність № 23 від 01.01.09;
відповідача -Трусова Олена Геннадіївна, начальник сектору, дов. № 354 від 01.01.2009р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Павлоградвугілля” м.Павлоград
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2009 року
у справі № 22/5-09
за позовом відкритого акціонерного товариства “Павлоградвугілля”, м.Павлоград
до державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ
про стягнення 60 000 грн. 00 коп.
В судовому засіданні 16.06.2009р. була оголошена перерва до 25.06.2009р. (ст.77 ГПК України) в зв'язку з витребуванням додаткових доказів від відповідача.
За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2009р. (суддя Пуппо Л.Д.) по справі № 22/5-09 за позовом відкритого акціонерного товариства “Павлоградвугілля”, м.Павлоград (далі -ВАТ “Павлоградвугілля”) до державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ (далі -ДП “Придніпровська залізниця”) про стягнення 60 000 грн. в задоволенні позову було відмовлено.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позову; правомірним нарахуванням та списанням залізницею плати за користування вагонами з рахунку позивача.
Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його оскаржує в апеляційному порядку позивач по справі -ВАТ “Павлоградвугілля” м.Павлоград, посилається на порушення господарським судом при його прийнятті норм матеріального та процесуального права, посилається на невідповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, матеріалам та обставинам справи, зокрема:
- господарським судом неправомірно застосована ст.119 Статуту залізниць України, оскільки вказаною статтею не передбачене нарахування на вантажоотримувача плати за затримку вантажу, що прямує на його адресу; також, всупереч ст.119 Статуту залізниць України затримані вагони надходили на адресу ВАТ “Павлоградвугілля” не для вивантаження або перевантаження, а були порожніми;
- в рішенні господарський суд, як на правову підставу списання коштів, посилається на складений акт загальної форми № 281, згідно якого, представники ВАТ “Павлоградвугілля” не з'явились для підпису накопичувальної картки; дане твердження, на думку скаржника, не відповідає дійсності, оскільки скаржник мав намір підписати накопичувальну картку з зауваженнями; отже, відповідачем списання коштів (плати за користування вагонами) відбулось без згоди скаржника;
- також господарський суд не звернув уваги на те, що відповідачем в порушення Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. № 334 акти загальної форми не складались;
- отже, відповідно до ст.33 ГПК України відповідачем не було належним чином доведена правильність нарахування та списання суми плати за користування вагонами.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач -ДП “Придніпровська залізниця” м.Дніпропетровськ -проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам закону, матеріалам, обставинам справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
31.01.2007р. між ВАТ “Павлоградвугілля” м.Павлоград (“експедитор” за договором, позивач по справі, скаржник) та ДП “Придніпровська залізниця” м.Дніпропетровськ (“залізниця” за договором, відповідач по справі) було укладено договір № ПР/М-/Нюп/07-12/388-У, відповідно до предмету якого сторони домовились про організацію перевезень вантажів шахт та підприємства “Павлоградвугілля” та надання залізницею додаткових послуг по узгодженим тарифам та ставкам (розділ 1 договору (а.с.6-7)). Зазначений договір підписано та завірено печатками обох підприємств, сторін по справі.
Докази розірвання зазначеного вище договору або визнання його недійсним в встановленому законом порядку повністю або частково відсутні в матеріалах справи, не надавались жодною із сторін в ході розгляду справи відповідно до ст.33 ГПК України.
Згідно з п.п.2.1.4 р.2 договору сторони визначили обов'язок залізниці по забезпеченню подачі рухомого складу для перевезення вантажів встановленим порядком.
Пунктом 2.2.3 р.2 договору сторони передбачили обов'язок експедитора забезпечувати передоплату тарифу, а також додаткових платежів (збір за подачу-забирання, плату за користування вагонами) і додаткових зборів, що виникають при здійсненні перевезень запланованого обсягу вантажів, згідно Тарифного керівництва та калькуляцій в розмірі 100 відсотків не менше, ніж за 4 доби до його відправлення або прибуття.
З матеріалів справи, пояснень представників сторін в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції вбачається, що у жовтні 2008 року на адресу позивача надходили порожні вагони власності ТОВ “Лемтранс”, “Міжрегіональних промисловий союз”, орендовані ТОВ “Лемтранс” власності позивача, призначення на станції Ароматна та Богуславська, що підтверджується накладними на маршрути вагонів (а.с.101-122) та договором № 06-/554-у (а.с.98-100).
Листами, направленими на адресу відповідача в період з 21.10.2008р. по 29.10.2008р. філією ВАТ “Павлоградвугілля” вантажно-транспортним підприємством “Павлоградвантажтранс” позивач неодноразово направляв прохання про затримку зазначених порожніх вагонів в зв'язку з їх надмірною кількістю надходження (а.с.25-33) по договору з ТОВ “Лемтранс” (ав.с.98-100) під завантаження продукцією позивача. Затримка вагонів по ходу слідування, на підходах до станцій здійснювалась залізницею з причини неприйняття їх вантажоодержувачем на станціях призначення -Богуславська та Ароматна, що підтверджується двома актами про затримку (а.с.40, 39, на звороті), повідомленням (а.с.41).
Облік часу перебування вагонів на коліях залізниці здійснювався станціями за відомостями плати за користування вагонами, накопичувальної картки (а.с.38-39), актами загальної форми № 280, № 281 (а.с.36), наданими до матеріалів справи.
Зазначені додаткові докази (акт № 280, відомості) надані позивачем в якості додаткових доказів та колегія суддів вважає за можливе їх прийняти відповідно до ст.101 ГПК України, оскільки: по-перше, додаткові докази, подані на обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу та на вимогу суду (ст.38 ГПК України), залучаються без обмежень встановлених ст.101 ГПК України (п.9 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002р. № 04-5/366 (зі змінами та доповненнями); по-друге, незалучення всіх додаткових доказів призведе до неповноти дослідження всіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
З наданих відомостей плати за користування вагонами вбачається, що їх не було підписано відповідачем (відмова), про що позивачем було складено акти загальної форми від 15.11.2008р. № 280, 281 (форма ГУ-23) (а.с.36) про відмову від підпису.
В листопаді 2008 року відповідачем було списано з особистого рахунку відповідача, відкритого у відповідності до договору № ПР/М/НЮП/07-12/388-у від 31.01.2007р., 60 000 грн., що підтверджується переліком № 1511 до накопичувальної картки (а.с.9, 38, 39), не спростовується будь-якими доказами в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України жодною із сторін.
Факт затримки вагонів також підтверджується актом про затримку від 25.10.2008р., повідомленням (а.с.40-41).
Згідно з ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Статут залізниць України визначає права і обов'язки, відповідальність залізниць та підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту). На підставі Статуту залізниць затверджені Правила перевезення вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту).
Відповідно до ст.119 Статуту залізниць України та п.2, 15 Правил користування вагонами і контейнерами, за користування вагонами та контейнерами вантажовідправниками та вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх вантажовласнику. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Позивачем ніяким чином не оспорюється сума списаних коштів щодо їх можливого нарахування з порушенням вищезазначених норм матеріального права. Контррозрахунок суми списаної відповідачем суми не надавався судам обох інстанцій, відсутній в матеріалах справи.
Згідно п.8 Правил зберігання вантажів (зареєстрованих в МЮ України 24.11.2000р. за № 866/5087) збір за зберігання вантажів у вагонах в разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станціях призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях, тощо).
Чинним законодавством не визначено поняття порожніх вагонів, як “вантажу на колесах”, але, на думку колегії суддів, зазначене поняття охоплюється поняттям “вантаж”.
Отже, згідно ст.119 Статуту залізниць України, п.2, 15 Правил користування вагонами і контейнерами та на підставі п.8 Правил зберігання вантажів, § 2 розділу 2 Тарифного керівництва № 1 залізницею було нараховано плату за користування вагонами та контейнерами та збір за зберігання вагонів затриманих на підходах до станції Ароматна та Богуславська Придніпровської залізниці в жовтні 2008 року в сумі 60 000 грн.
Відповідно до п.2.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів (зареєстрованих в МЮ України 24.11.2000р. за № 864/5085) безготівкові розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і відправником (одержувачем, експедитором) здійснюється на підставі договору. Згідно з договором залізниця відкриває особовий рахунок кожному відправнику (одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.
Згідно п.2.6 вищевказаних Правил, отримані кошти ТехПД заносить на особовий рахунок платника та списує їх з рахунку в міру надходження розрахункових документів за здійснені перевезення та надані послуги. Списання коштів з рахунку проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, а всі залізничні платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи й у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки.
Згідно з п.4 Правил користування вагонами і контейнерами та п.2.6 Правил розрахунків за перевезення відомості плати за користування вагонами та контейнерами накопичувальні картки підписуються представниками залізниці та представниками платника. Пунктом 3 Правил складання актів (зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за № 567/6855) передбачено, що у разі відмови вантажовласника від підписання накопичувальної картки та відомості плати за користування вагонами (контейнерами) залізницею складаються акти загальної форми для засвідчення даних обставин, що і було зроблено відповідачем.
Матеріали справи свідчать про те, що залізницею на обґрунтування нарахування та списання спірної суми було оформлено всі докази, передбачені Статутом залізниць України та вищезазначеними Правилами у відповідності до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.
Отже, залізницею був обґрунтовано нарахований платіж за затримку вищенаведених вагонів, про що було складено накопичувальну картку, відомості подачі та уборки вагонів, акти загальної форми про відмову від їх підписання (п.19 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007р. № 01-8/917).
Таким чином, затримка вагонів відбулась з підстав, що не залежали від залізниці, факт затримки вагонів оформлено у відповідності до вимог Закону, тобто, нарахування та списання в якості плати спірної суми є правомірним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті в силу вищевикладеного.
Доводи скаржника про необхідність залучення до участі у справі ТОВ “Лемтранс” в якості третьої особи або відповідача не приймаються, оскільки: по-перше, таке клопотання не заявлялось в господарському суді при розгляді справи, то такі вимоги не були предметом розгляду відповідно до ч.3 ст.101 ГПК України; по-друге, скаржником ніяким чином не обґрунтовано в який спосіб зазначеним судовим рішенням порушуються права та охоронювані законом інтереси ТОВ “Лемтранс”.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2009р. по справі № 22/5-09 -залишити без змін; апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Павлоградвугілля” м.Павлоград -залишити без задоволення.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд в місячний строк.
Головуючий О.М. Виноградник
Судді О.В. Джихур
О.М.Лисенко