16.06.2009 Справа№ 10/50-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий -суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді -Білецька Л.М., Науменко І.М.,
секретар судового засідання -Прокопець Т.В.,
за участю представників сторін:
від позивача -Смаль С.М., довіреність б/н від 05.01.2009 р.;
від відповідача -Москалець М.В., довіреність б/н від 02.03.2009 р.
від третьої особи -не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні, м.Херсон
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2009 року у справі № 10/50-09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтаком-Плюс”, м.Херсон
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Рубітекс”, м.Дніпропетровськ
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Державна податкова інспекція у м.Херсоні
про стягнення 6609392,24 грн. та зобов'язання , -
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2009 р. по справі № 10/50-09 (суддя Кощеєв І.М.) в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтаком-Плюс” відмовлено.
При прийнятті рішення господарський суд виходив із належного виконання сторонами умов договорів купівлі-продажу та відсутності підстав для визнання цих правочинів нікчемними.
Не погодившись з рішенням, третя особа -ДПІ у м.Херсоні, звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального права, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В апеляційній скарзі третя особа, з посиланням на акт перевірки ТОВ “Рубітекс” від 04 листопада 2008 року № 3328/23-5/33590645, зазначає про порушення сторонами вимог ст.ст.ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України та нікчемність укладених між сторонами правочинів.
Позивач -ТОВ “Нафтаком-Плюс” апеляційну скаргу підтримав за викладеними в ній обставинами.
Відповідач -ТОВ “Рубітекс”, у поданому відзиві проти апеляційної скарги заперечує, вважає її необґрунтованою, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення господарського суду -без змін.
Третя особа -ДПІ у м.Херсоні, про час і місце судового засідання повідомлена належним чином /а.с.43/, своїм правом участі в судовому засіданні не скористалася, явку представника в судове засідання не забезпечила. Враховуючи те, що наявні в справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю третьої особи.
В порядку ст.77 ГПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника третьої особи, розгляд справи відкладався з 28 травня 2009 року до 16 червня 2009 року.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, 29 лютого 2008 року між позивачем -ТОВ “Нафтаком-Плюс” (продавець) та відповідачем -ТОВ “Рубітекс” (покупець) укладений договір купівлі-продажу 29/02-08/НП, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти: бензини А-76, А-80, А-92, А-95, паливо дизельне (надалі товар) за кількістю, номенклатурою, за цінами, встановленими згідно додаткових угод, які є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1 договору).
Як встановлено в п.1.3 договору, право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання відповідної видаткової накладної.
Відповідно до п.2.2 договору товар вважається переданим в користування з моменту підписання відповідної видаткової накладної.
Пунктом 2.3 договору визначені умови поставки згідно з вимогами Міжнародних правил відносно тлумачень термінів “Інкотермс” (2000 року) -EXW -АЗС продавця.
Покупець зобов'язаний здійснити оплату товару протягом 45 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної (п.3.1 договору).
На виконання умов вказаного договору, за видатковою накладною від 01 березня 2008 року № РН-0000170 позивач ТОВ “Нафтоком-Плюс” передав відповідачу ТОВ “Рубітекс”: бензин А-76/80 у кількості 239,561 т, бензин А-92 у кількості 233,903 т, бензин А-95 у кількості 254,271 т, дизельне паливо у кількості 253,677 т. -на загальну суму 5988615,29 грн., а останній прийняв вказані нафтопродукти та платіжним дорученням від 28 березня 2008 року № 597 оплатив їх.
14 травня 2008 року між ТОВ “Рубітекс” (продавець) та ТОВ “Нафтаком-Плюс” (покупець) укладений договір купівлі-продажу № 14/05-08/НП. Згідно п.1.1 цього договору продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов'язався прийняти та оплатити нафтопродукти: бензини А-76, А-80, А-92, А-95, паливо дизельне (надалі товар) за кількістю, номенклатурою, за цінами, встановленими згідно додаткових угод, які є невід'ємною частиною цього договору.
Як встановлено п.п.1.3, 2.2 договору, право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент підписання відповідної видаткової накладної. Товар вважається переданим в розпорядження покупця з моменту
Пунктом 2.3 договору визначені умови поставки згідно з вимогами Міжнародних правил відносно тлумачень термінів “Інкотермс” (2000 року) -EXW -АЗС продавця.
Покупець зобов'язаний здійснити оплату товару протягом 45 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної (п.3.1 договору).
На виконання умов договору за видатковою накладною від 14 травня 2008 року № 080514000000015 ТОВ “Рубітекс” передало ТОВ “Нафтаком-Плюс” бензин А-80 у кількості 229,513 т, бензин А-92 у кількості 214,006 т, бензин А-95 у кількості 232,687 т, дизельне паливо 3-0,20 (-25) у кількості 14,866 т, дизельне паливо 3-0,50(-25) у кількості 240,195 т. -на загальну суму 6609392,29 грн., вартість яких оплачена позивачем ТОВ “Нафтаком-Плюс” платіжним дорученням від 28 березня 2008 року № 597.
В лютому 2009 року позивач -ТОВ “Нафтаком-Плюс” звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ “Рубітекс” та просив суд стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 6609392,24 грн., перераховані за договором від 14 травня 2008 року № 14/05-08/НП, а також зобов'язати відповідача повернути нафтопродукти, передані на підставі договору від 29 лютого 2-8 року № 29/02-08/НП, а саме: бензин А-76/80 у кількості 239,561 т, бензин А-92 у кількості 233,903 т, бензин А-95 у кількості 254,271 т, дизельне паливо у кількості 253,677 т.
В обґрунтування своїх вимог позивач, з посиланням на акт ДПІ у м.Херсоні від 04 листопада 2008 року № 3328/23-5/33590645 “Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ “Нафтаком-Плюс” щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ “Рубітекс” за період з 01 серпня 2007 року по 31 липня 2008 року”, зазначає про визнання податковою інспекцією нікчемними в силу закону договору поставки нафтопродуктів від 29 лютого 2008 року № 29/02-08/НП, договору поставки нафтопродуктів від 14 травня 2008 року № 14/05-08/НП та договору комісії від 01 березня 2008 року № 01/03-08/НП та обов'язок відповідача згідно ст.208 ГК України повернути йому все одержане за зобов'язанням.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вказаного акту від 04 листопада 2008 року № 3328/23-5/33590645 податковою інспекцією було встановлено відсутність поставок товару за договором поставки нафтопродуктів № 04/2008-1 від 01 квітня 2008 року, укладеним між ПП “Демол-Сервіс” та ТОВ “Рубітекс”, що, за висновком податкової інспекції, свідчить про укладення цього договору без мети настання реальних наслідків, а тому договір № 04/2008-1 від 01 квітня 2008 року, згідно п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203, ст.228 ЦК України має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу приписів закону, оскільки порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинений удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.
В акті вказано, що ПП “Демол-Сервіс” здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, використовуючи при цьому фінансово-грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань. У перевіряє мий період з 01 серпня 2007 року по 31 липня 2008 року ПП “Демол-Сервіс”, незважаючи на проходження фінансових потоків по розрахункових рахунках, господарською діяльністю не займалось, оскільки у нього були відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, а також основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. З урахуванням викладеного, податковою інспекцією зроблений висновок, що ПП “Демол-Сервіс” здійснювало перерахування коштів стосовно продажу та придбання товарів по нікчемним правочинам (договорах, що суперечать інтересам держави і суспільства).
На думку податкової інспекції, ТОВ “Рубітекс” діяло без належної обачності, йому мало бути відомо про фактичний та адміністративно-майновий стан ПП “Демол-Сервіс”, а також умови ведення цим підприємством господарської діяльності та порушення, які ним допускались.
В акті перевірки зазначено, що в результаті порушення контрагентом ПП “Демол-Сервіс” своїх податкових зобов'язань, угоди, укладені з ТОВ “Рубітекс” на реалізацію товару на адресу останнього та в свою чергу, угоди, укладені ТОВ “Рубітекс” на подальшу реалізацію товару, в тому числі і ТОВ “Нафтаком-Плюс”, мають протиправний характер. На думку податкової інспекції, правочин ТОВ “Рубітекс”, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту та валових витрат, суперечить інтересам держави та суспільства, по суті спрямований не незаконне заволодіння майном держави, визнається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно ч.2 ст.228 ЦК України є нікчемним.
Податковою інспекцією також вказано на низку недоліків, допущених підприємствами при оформленні документів, що стосуються правочинів, укладених між ТОВ “Рубітекс” та ТОВ “Нафтаком-Плюс”, оскільки підписання договорів купівлі-продажу № 14/05-08/НП від 14 травня 2008 року, № 29/02-08/НП від 29 лютого 2008 року від імені ТОВ “Рубітекс” неуповноваженою особою, а саме заступником директора, що діяв на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ “Рубітекс” № 27/02-08 від 27 лютого 2008 року, суперечить вимогам ст.ст.145, 207 ЦК України, ч.5 ст.65 ГК України. Крім того, видаткові накладні, виписані ТОВ “Рубітекс”, не відповідають вимогам первинних документів, які фіксують факти здійснення господарської операції у відповідності до вимог ст.ст.2, 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п.п.1.2, п.1, п.п.2.1.,2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, а саме не містять обов'язкових реквізитів.
Державна податкова інспекція вважає, що з урахуванням вищезгаданих недоліків, а також ненадання при здійснені передачі нафтопродуктів від ТОВ “Рубітекс” та ТОВ “Нафтаком-Плюс” документів, передбачених Законом України “Про підтвердження відповідності” відсутні підстави, що підтверджують перехід права власності на товар від ТОВ “Рубітекс” до ТОВ “Нафтаком-Плюс” на підставі п.1.3 договору купівлі-продажу.
З посиланням на вказані обставини податковою інспекцією зроблений висновок про те, що єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством податкової вигоди; несплата до бюджету необхідних податкових платежів, є заволодінням державним майном; підприємством порушено ст.228 ЦК України щодо укладання правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Проте, як вірно зазначено господарським судом, зазначені в акті обставини не свідчать про нікчемність договорів поставки нафтопродуктів та не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін.
Як встановлено ч.1 ст.662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
Частиною 1 ст.689 ЦК України встановлений обов'язок покупця прийняти товар.
Згідно ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Сторонами фактично виконано умови договорів купівлі-продажу нафтопродуктів від 29 лютого 2008 року № 29/02-08/НП та від 14 травня 2008 року № 14/05-08/НП, що, як вірно зазначено господарським судом, спростовує твердження ДПІ у м.Херсоні про те, що угоди не мали реального товарного характеру.
З огляду на вищенаведені приписи ст.ст.662, 664, 689 ЦК України, а також фактичні обставини щодо повного виконання сторонами умов договорів купівлі-продажу, судова колегія визнає передчасними та неспроможними висновки податкової інспекції щодо відсутності реального товарного характеру за цими угодами та вважає твердження скаржника такими, що не відповідають фактичним взаємовідносинам сторін за цими договорами.
За правилами ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно вказаних положень ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;, право чин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За змістом ч.2 ст.215 ЦК України нікчемним право чином вважається правочин, недійсність якого встановлена законом.
В акті перевірки від 04 листопада 2008 року № 3328/23-5/33590645 податкова інспекція, посилаючись на порушення приписів ст.ст.203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України, дійшла висновку, що договори купівлі-продажу від 29 лютого 2008 року № 29/02-08/НП та від 14 травня 2008 року № 14/05-08/НП укладені з метою приховування сплати податків, та є нікчемними в силу приписів ст.228 ЦК України, як такі, що суперечать інтересам держави та суспільства.
Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Актом перевірки, на який посилається позивач в обґрунтування своїх доводів щодо нікчемності укладених між сторонами договорів купівлі-продажу, фактично не доведено, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення зазначених правочинів, а також не підтверджено наявність вини сторін (сторони) у формі умислу на укладення протиправних угод та прагнення настання протиправних наслідків.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вірно зазначено господарським судом, в порушення вимог ст.ст.32,33 ГПК України, позивачем не доведено, що договори купівлі-продажу № 14/05-08/НП від 14 травня 2008 року та № 29/02-08/НП від 29 лютого 2008 року були укладені відповідачем з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не доведено належними та допустимими доказами існування обставин, які б безперечно свідчили про те, що договори купівлі-продажу порушують публічний порядок, та як наслідок є нікчемними в силу приписів ч.2 ст.228 ЦК України, а отже зазначені правочини, відповідно до частини 3 ст.215 ЦК України, є лише оспорюваними. В матеріалах справи відсутні докази існування судового рішення про визнання вказаних правочинів недійсними або застосування наслідків визнання них нікчемними.
Враховуючи викладене, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Господарським судом з'ясовані всі фактичні обставини справи та надана їм належна правова оцінка, рішення господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства і підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2009 року у справі № 10/50-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні -без задоволення.
Головуючий суддя О.В.Голяшкін
Суддя Л.М.Білецька
Суддя І.М.Науменко