Постанова від 18.06.2009 по справі 05-6-6/246

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2009 № 05-6-6/246

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Вербицької О.В.

Буравльова С.І.

при секретарі: Горголь І.С.

За участю представників:

прокуратури: Суходольський С.М. (посвідчення від 19.02.2007 року № 57);

позивача - Янковець А.М. (дов. від 17.06.2009 року № 07-07/1514);

відповідача - Балєв М.П. (дов. від 06.11.2008 року № Д07/6358);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київського природоохоронного прокурора

на рішення Господарського суду м.Києва від 27.03.2009

у справі № 05-6-6/246 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві

до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"

про стягнення 42398,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.03.2009 року у справі № 05-6-6/246 за позовом Київського природоохоронного прокурора (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві (далі - позивач) до Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (далі - відповідач, АЕК “Київенерго”) про стягнення 42 398,54 грн. відмовлено у прийняті позовної заяви.

Не погоджуючись з ухвалою суду, Київський природоохоронний прокурор звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить скасувати оскаржувану ухвалу повністю та повернути позовну заяву з матеріалами до господарського суду м. Києва для розгляду по суті.

В обґрунтування апеляційних вимог Прокурор зазначає, що при прийнятті спірної ухвали судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, а саме, ст. 17 Кодексу про адміністративне судочинство України, ст.ст. 2, 21 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2009 року апеляційне подання Київського природоохоронного прокурора було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 00 хв. 18.06.2009 року.

18.06.2009 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явились представники прокуратури, позивача та відповідача.

В судовому засіданні представник прокуратури усно підтримав вимоги апеляційного подання та просив його задовольнити: скасувати оскаржувану ухвалу та направити позовну заяву з матеріалами до господарського суду м. Києва для розгляду по суті; представник позивача усно підтримав вимоги апеляційного подання та просив його задовольнити; представник відповідача просив апеляційну скаргу Прокурора залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, розглянувши доводи апеляційного подання, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційне подання Прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно ст. 106 ГПК України, ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". У випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.03.2009 року позовну заяву Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві про стягнення 42 398,54 грн. відмовлено в прийняті позовної заяви та повернуто позивачеві на підставі пункту 1 частини 1 ст. 62 ГПК України.

Відмовляючи в прийняті позовної заяви, господарський суд м. Києва обґрунтував свою ухвалу тим, що позовна заява підлягає розгляду адміністративним судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Судова колегія апеляційної інстанції не погоджується з висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Як визначено ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника.

Стаття 21 ГПК України визначає, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

В даному випадку сторонами у справі є Державна екологічна інспекція в місті Києві та АЕК “Київенерго”, які є юридичними особами. Крім того, Державна екологічна інспекція в місті Києві є суб'єктом владних повноважень.

Згідно ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Предметом спору у справі є стягнення суми збитків, заподіяних державі забрудненням землі. Згідно Положення “Про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі”, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.12.2006 р. № 548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 р. за № 120/13387, Державній екологічній інспекції в місті Києві не надано права накладати стягнення на юридичні особи чи здійснювати будь-які фіскальні функції.

Таким чином, відповідно до ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України, в даному випадку Державна екологічна інспекція в місті Києві не може звертатись з позовом про стягнення збитків до юридичної особи в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, Господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав,

крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство.

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, та спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті.

При цьому, стаття 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; 4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; 5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму. Компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Київський природоохоронний прокурор, звертаючись в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві з позовом про стягнення збитків, завданих державі порушенням природоохоронного законодавства, в обґрунтування позовних вимог посилається на ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст. 56 Закону України “Про охорону земель”, ст. 211 земельного Кодексу України та ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Так, згідно ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що оскільки позов заявлено прокурором в інтересах держави, позивачем та відповідачем є юридичні особи та предметом позову є стягнення збитків, даний спір підлягає вирішенню в господарських судах.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На думку апеляційної інстанції Київським природоохоронним прокурором вимоги апеляційного подання доведено в повному обсязі, а тому вони підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд неправильно застосував норми процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, що є підставою для її скасування.

Відповідно до ст. 106 ГПК України, у випадках скасування апеляційною інстанцією, зокрема, ухвали про відмову у прийняті позовної заяви справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 - 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційне подання Київського природоохоронного прокурора на ухвалу господарського суду м. Києва від 27.03.2009 року по справі № 05-6-6/246 задовольнити повністю.

Ухвалу господарського суду м. Києва від 27.03.2009 року по справі № 05-6-6/246 скасувати повністю.

Справу № 05-6-6/246 передати на розгляд до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Андрієнко В.В.

Судді Вербицька О.В.

Буравльов С.І.

22.06.09 (відправлено)

Попередній документ
3936702
Наступний документ
3936704
Інформація про рішення:
№ рішення: 3936703
№ справи: 05-6-6/246
Дата рішення: 18.06.2009
Дата публікації: 30.06.2009
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Господарське
Суд: Київський апеляційний господарський суд
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Інший майновий спір