донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
16.06.2009 р. справа №36/66
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Скакуна О.А.
суддів
Акулової Н.В. , Колядко Т.М.
при секретарі
Григоренко О.Г.
за участю представників сторін:
від позивача:
Горобцов Р.М. -директор, паспорт серія МВ №268310 від 25.04.2005року
від відповідача:
Кобилецька О.С. -по дов. №234/ЮРО-39 від 15.09.2008р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш" м. Маріуполь, Донецької області
на рішення господарського суду
Донецької області
від
16.04.2009 року
по справі
№ 36/66 ( суддя Будко Н.В.)
за позовом
Дочірнього підприємства "Промзіз-Донбас" товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" м. Донецьк
до
Відкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш" м. Маріуполь, Донецької області
про
стягнення заборгованості в сумі 22087грн.17коп.
Рішенням господарського суду Донецької області від 16.04.2009 року позовні вимоги Дочірнього підприємства "Промзіз-Донбас" товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" м. Донецьк ( далі по тексту -ДП "Промзіз-Донбас" ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту" ) до Відкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш" м. Маріуполь, Донецької області ( далі по тексту -ВАТ "Азовзагальмаш") про стягнення заборгованості в сумі 22087грн.17коп. задоволені частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 20 934грн.52коп.., суму інфляції 1 045грн.97коп., 3% річних в сумі 106грн.61коп., витрати по оплаті держмита в сумі 220грн. 87коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117грн. 99коп. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням від 16.04.2009 року у справі №36/66, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначений судовий акт повністю та прийняти нове рішення по суті справи.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог, заявник скарги посилається на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.
В судовому засіданні повноважні представники сторін висловилися на підтримку своїх доводів викладених в апеляційній скарзі та запереченнях до неї.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд, -
ДП "Промзіз-Донбас" ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту" передало ВАТ "Азовзагальмаш" продукцію на суму 26 751грн. 12коп., про що свідчать видаткові накладні №3176 від 10.07.08р. на суму 8 416,80грн., №3674 від 04.08.08р. на суму 6 462,72грн., №4374 від 11.09.08р. на суму 11 871,60грн., та довіреність серії ЯПГ №130518 від 04.08.2008р.
В позові позивач вказав, що ВАТ "Азовзагальмаш" частково здійснило оплату за поставлену продукцію в сумі 2816грн.60коп. 31.07.2008 року та в сумі 3000грн.00коп 12.08.2008 року. Неоплаченим залишився товар на суму 20934грн.52коп.
Так як, відповідач вказаний борг не погасив, це надало право позивачу звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за поставлену продукцію.
Звертаючись з позовом до суду, позивач у підтвердження позовних вимог посилався на поставку відповідачу продукції згідно видаткових накладних, довіреність, письмову вимогу №267 від 08.12.08р., та розрахунок.
Рішенням господарського суду Донецької області від 16.04.2009 року по справі №36/66 ці позовні вимоги були задоволені частково.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України).
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності з врахуванням пояснення представників позивача та відповідача, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Цивільно-правові зобов'язання можуть бути і без визначеного строку виконання, або цей строк визначається моментом пред'явлення вимоги.
ДП "Промзіз-Донбас" ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту" на адресу відповідача направлена 8 грудня 2008 року вимога за №267 про оплату боргу за поставлену продукцію ( а.с.10), яка залишена відповідачем без відповіді.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк; зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Як вбачається з наданих до справи документів, остання одержана відповідачем 09.12.2008 року.
Таким чином, з урахуванням строків, встановлених ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був оплатити суму боргу до 17.12.2008 року. Однак, відповідачем заборгованість у розмірі 20934грн.52коп.. оплачена не була. З такого, боржник вважається таким, що порушив умову про строк виконання зобов'язання, а кредитор відповідно отримав право звернутися за захистом свого порушеного права до суду.
Не приймаються до уваги судовою колегією апеляційної інстанції посилання відповідача і на те, що ним оплачено товар на суму 8000грн.00коп. платіжним дорученням №269830, так як ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції жодних доказів надано не було.
Суд першої інстанції при прийнятті рішення правомірно прийшов до висновку, що оскільки відповідач на час звернення до суду не розрахувався повністю за поставлену продукцію, вимога позивача щодо стягнення суми заборгованості у розмірі 20934грн.52коп. є доказаною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, з чим погоджується і судова колегія апеляційної інстанції.
Прострочення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням трьох відсотків річних з простроченої суми, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 106грн.68коп., та інфляційних в розмірі 1045грн.97коп.
Господарський суд Донецької області перевірив наданий позивачем розрахунок, правомірно стягнув з відповідача суми інфляції в розмірі 1045грн. 97коп., з чим погоджується судова колегія Донецького апеляційного господарського суду.
Разом з тим, суд першої інстанції вірно зазначив, що стягнення з відповідача 3% річних в сумі 106грн.68коп. є арифметично невірним, а тому вимоги позивача щодо стягнення 3% річних обґрунтовано задоволені частково в сумі 106грн.61коп., з чим погоджується судова колегія.
Висновок першої інстанції щодо відмови в частині позову також апеляційний суд вважає обґрунтованим, і погоджується в цій частині рішення з доводами суду першої інстанції.
Що стосується інших заперечень відповідача, то апеляційний суд їх до уваги не приймає за безпідставністю.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не свідчать про порушення або неправильне застосування судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права.
На підставі викладеного, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 16.04.2009 року по справі № 36/66 є законним та обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.
Керуючись ст.ст.49, 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду,-
Рішення господарського суду Донецької області від 16.04.2009 року по справі № 36/66 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш" м. Маріуполь, Донецької області -без задоволення.
Головуючий О.А. Скакун
Судді: Н.В. Акулова
Т.М. Колядко
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС
5ГСДО