ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
19 червня 2009 р.
Справа № 20/68
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Кобецької Світлани Миколаївни
при секретарі Колісник Оксані Михайлівні
Розглянувши матеріали справи:
за позовом: Приватного підприємства "Інвертін", вул.Бельведерська, 8/1,
м.Івано-Франківськ, 76018;
до відповідача: Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул.Грушевського,21,
м.Івано-Франківськ, 76018;
про визнання правочину недійсним
Представники:
Від позивача: Ружицький В.М.-представник, (довіреність №1471 від 12.05.09р.);
Від відповідача: Кедик Н.С.-заступник начальника юридичного відділу,
(довіреність 776/01-17/07-в до 14.05.09р.)
Представникам сторін роз"яснено права та обов"язки на підставі ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
СУТЬ СПОРУ: заявлено позов про визнання недійсним договору № 175 про пайову участь
замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста від
11 грудня 2007 року, який укладено між приватним підприємством
“Інвертін” та виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради.
В судових засідання оголошувались перерви: з 02.06.2009р. по 16.06.2009р. та з 16.06.2009р. по 19.06.2009р.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, вказуючи при цьому на:
- укладення між сторонами договору № 175 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста від 11 грудня 2007 року;
- виконання відповідачем п.2.2. Договору, який вказує на те, що виконком зобов'язується затвердити акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (у разі відсутності порушень норм чинного законодавства у сфері містобудування, будівельних нормативів, інших норм та правил при здійсненні будівництва), ще до його укладення, про що свідчить п.1.12 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 29 листопада 2007 року № 579;
- неможливість виконання умов спірного Договору в обсязі визначеному даним договором, що свідчить про те, що він не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Дану обставину вважає підставою для визнання спірного договору недійсним в силу ст. ст. 203, 215, 234 Цивільного кодексу України;
- те, що ПП “Інвертін” провело відселення мешканців вказаного будинку до інших житлових приміщень в новозбудованому будинку значно більшої площі. Про вищевказані дії позивач неодноразово повідомляв відповідача та просив врахувати вказану суму коштів при визначені розміру пайової участі в соціально-економічному розвитку міста, про що свідчать листи від 15 та 29 листопада 2007 року.А тому, укладаючи спірний правочин ПП “Інвертін” вважало, що відповідач розраховуючи суму пайового внеску врахував грошові кошти в розмірі 455364,00 грн. які витратило підприємство на відселення мешканців, та відніс її до розміру компенсації. Однак, як з'ясувалось вже пізніше, незрозуміло з яких підстав виконавчий комітет здійснив розрахунок розміру компенсації в розмірі по 1422 грн. за 1 кв.м., а не 2520 грн. за 1 кв.м.
- положення ст. 229 Цивільного кодексу України, які вказують: якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову. Свою правову позицію стосовно даного спору виклав у відзиві на позовну заяву № 820 від 01.06.2009р., вказуючи при цьому на:
- на те, що порядок участі замовників будівництва у формуванні цільового фонду соціально-економічного розвитку міста Івано-Франківська врегульовано рішеннями Івано-Франківської міської ради від 29 серпня 2006 року та від 07 грудня 2006 року, якими створено цільовий фонд та затверджено положення про пайову участь замовників будівництва у формуванні цільового фонду соціально-економічного розвитку міста. Оскільки дія цього Положення поширююється на всіх замовників будівництва, які здійснюють на території Івано-Франківської міської ради діяльність зі створення об'єктів будівництва, то незважаючи на те, що об'єкт будівництва зданий вже в експлуатацію, сторони зобов'язанні були укласти оспорюваний договір, оскільки даний обов'язок передбачений , а типовий договір про пайову участь замовника будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська затверджений Положенням про пайову участь замовників будівництва у формуванні цільового фонду соціально-економічного розвитку міста;
- спірний правочин укладений між сторонами є таким, що не суперечить ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки він є спрямований на реальне настання правових наслідків, а саме, на участь замовника будівництва у соціально-економічному розвитку міста Івано-Франківська.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд
Між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та приватним підприємством "Інвертін" 11 грудня 2007 року укладено договір № 175 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста.
Заявлена позивачем вимога про визнання названого договору недійсним з підстав ч.5 ст.203 Цивільного кодексу /правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним/, ст.215 Цивільного кодексу /недійсність правочину/ , ст. 234 Цивільного кодексу /правові наслідки фіктивного правочину/ визнається судом обгрунтованою.
Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Частина 5 ст. 203 Цивільного кодексу України вказує на те, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ним.
В силу ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Відповідно до ст.180 Господарського кодексу - зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованого на встановлення, зміну або припинення господарського зобов"язання, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов"язкові умови договору відповідно до законодавства.
В спірному випаду пунктом 2.1. Договору передбачено, що замовник зобов'язується сплатити пайовий внесок у розмірі та у терміни визначені Договором. В свою чергу, п. 2.2. Договору передбачено, що виконком зобов'язується затвердити акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (у разі відсутності порушень норм чинного законодавства у сфері містобудування, будівельних нормативів, інших норм та правил при здійсненні будівництва). Інших зобов"язань умови спірного договору не передбачають.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, до укладення спірного договору, підпунктом 1.12 пункту 1 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 29 листопада 2007 року № 579 затверджено акт державної комісії приймання в експлуатацію об'єкта, а згідно п.3.2 договору замовник, тобто позивач, зобов"язувався сплатити пайовий внесок до моменту подання акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об"екта. Таким чином, на момент підписання договору - зобов"язання відповідача /затвердити акт державної приймальної комісії/ не могло мати статусу зобов"язання в силу того, що воно вже відбулося, а зобов"язання замовника, тобто позивача / сплатити внесок в порядку п.3.2 договору/ реально неможливо було виконати. Отже, умови договору є такими , які не спрямовані на встановлення, зміну або припинення господарського зобов"язання, що не відповідає вимогам ст.180 Господарського кодексу. Доведення даного є доказом того, що правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, і що відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу є підставою для визнання договору недійсним.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, підписуючи договір, знав про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкту -першої черги групи висотних багатоквартирних житлових будинків з комплексом розширеної інфраструктури торгівлі та побутового обслуговування населення на розі вул. Галицької -Витвицького і що фактично в діях сторін мала місце імітація правочину, тобто правочин має ознаки фіктивного.
Наявність рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 29 листопада 2007 року № 579 про затвердження акту державної комісії приймання в експлуатацію об'єкта свідчить про те, що на момент укладення спірного договору обом сторонам було відомо, що визначені спірним Договором зобов'язання не зможуть бути виконані сторонами. Відповідач не зможе ввести об'єкт в експлуатацію, оскільки об'єкт вже був введений, а позивач не зможе сплатити кошти на виконання п. 2.3. спірного Договору (до моменту подачі акту державної приймальної комісії на підпис голові), оскільки наявність рішення відповідача про введення в об'єкта в експлуатацію свідчить про те, що акт головою вже був підписаний ще задовго до укладення спірного договору, оскільки необхідною умовою для введення об'єкта містобудування в експлуатацію органом місцевого самоврядування є факт наявності підписів всіх членів державної приймальної комісії включаючи і голову цієї комісії.
Вище викладеним спростовується позиція відповідача з приводу того, що виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, укладаючи спірний Договір намагався досягти правового результату.
Стосовно позиції відповідача про те, що сторони зобов'язані були укласти спірний договір виключно на умовах, що викладені в типовому договорі про пайову участь замовника будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська, який затверджений Положенням про пайову участь замовників будівництва у формуванні цільового фонду соціально-економічного розвитку міста, то в даній ситуації суд зазначає таке : відповідно до ст.19 Конституції України - органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, дії та нормативні документи виконкому, які спричиняють порушення діючого законодавства - не можуть бути взяті судом до уваги.
Більше того, відповідно до ст.179 ГК України сторони не можуть відступати від змісту типового договору , але мають право конкретизувати його умови . При цьому слід врахувати, що укладення договору має бути спрямоване на набуття, зміну або припинення прав та обов"язків . Тому викладення умов договору у спосіб, відмінний від застосованого у типовому договорі не є відступом від змісту типового договору (Інформаційний лист ВГС України від 07.04.08р. № 01-8/211 ).
Слід зазначити , що позивач не довів існування обставин, які б могли слугувати підставою для визнання спірного Договору як такого, що укладений в результаті істотної помилки (ст. 229 Цивільного кодексу України).
На підставі викладеного вище суд приходить до висновку , що позовні вимоги в цілому є обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають до задоволення. Заперечення відповідача визнаються судом такими, що не грунтуються на законі.
Враховуючи положення ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.203, 215, 234 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 180 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задоволити.
Визнати недійсним договір № 175 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста від 11 грудня 2007 року, укладеного між приватним підприємством "Інвертін” та Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради .
Стягнути з Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул.Грушевського,21,
м.Івано-Франківськ, 76018 на користь Приватного підприємства "Інвертін", вул.Бельведерська, 8/1, м.Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 25596365) - 85,00грн. - державного мита та 312,50грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.Кобецька
Рішення підписано 25.06.2009р.
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
помічник судді І.В.Григорчук
25.06.09р.