Справа № 438/1975/13 Головуючий у 1 інстанції: Слиша А.Т.
Провадження № 22-ц/783/3409/14 Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.
Категорія: 5
16 червня 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого Зверхановської Л.Д.
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.
секретаря: Ясиновської Я.М.
з участю: позивача ОСОБА_2, його представника -
ОСОБА_3, представника ОСББ "Гірна, 1" - Фанти Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 21 березня 2014 року,
Оскаржуваним рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 21 березня 2014 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Бориславської міської ради, ОСОБА_5, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гірна, 1", про визнання права власності на нерухоме майно.
Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_2.
В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що посилання міського суду на ч.1 ст.105 ЦК УРСР є безпідставним та необґрунтованим, позаяк дана норма права стосується виключно житлових будинків, а предметом даного спору є гараж, який збудований ОСОБА_6 у 1982 року. Крім того, з того часу ніхто не оспорював законність його будівництва, а тому ОСОБА_7 була його законним власником, хоча і не оформила правовстановлюючі документи на нього. Вказує, що суд першої інстанції також не обґрунтував, чому саме він визнав спірний гараж самочинним будівництвом, адже таке будівництво проводилось відповідно до рішення компетентного органу - виконавчого комітету Бориславської міської ради та на відведеній для цього земельній ділянці. Звертає увагу суду на те, що вирішення даного спору у жодному випадку не стосується інтересів ОСББ «Гірна-1», а тому таке об'єднання відповідно до вимог ст. 36 ЦПК України не мало б залучатись до розгляду справи в якості третьої особи без самостійних вимог. Апелянт також вважає, що оскільки він добросовісно та зі згоди забудовника ОСОБА_7 користується спірним майном з 1982 року та продовжує ним користуватись після її смерті, то він набув на нього право власності за набувальною давністю.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення у повній мірі відповідає даним вимогам.
Відповідно до положень ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
Згідно із ст.ст.3, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.
Перелік можливих способів захисту міститься в ст.16 ЦК України.
Скориставшись своїм правом, ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до відповідачів про визнання права власності на гараж, розташований в дворі будинку АДРЕСА_1 розмірами 6 х 4,05 м загальною площею 18,7 кв.м, на підставі ст.344 ЦК України.
Районним судом встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради від 18.02.82 №58 ОСОБА_7, що проживає по АДРЕСА_1 надано дозвіл на побудову гаражу розміром 4х6 м в дворі будинку АДРЕСА_1 біля існуючих гаражів.
Згідно технічного паспорту площа спірного гаражу становить 18,7 кв.м., розмірами 6х4,05 м. На зворотній стороні технічного паспорта встановлена відмітка Дрогобицького МБТІ, яка свідчить про те, що цей гараж є самовільно побудованим приміщенням.
Згідно з копіями свідоцтв про смерть: ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно до ч.1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває права власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
При цьому пунктом 8 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК встановлено, що норми ст.344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим кодексом.
Ураховуючи, що ЦК набрав чинності з 01.01.2004 року(п.1«Прикінцевих та перехідних положень» ЦК), норми ст.344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 01.01.2001 року, а відтак визнання судом права власності за набувальною давністю не може мати місце раніше 01.01.2011 року. Строк володіння до 01.01.2001 року до набувальної давності не може бути зарахований, незалежно від його тривалості.
Доказами в розумінні ст..57 ЦПК України є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» розглядаючи справи , судам слід неухильно виконувати вимоги статей 58, 59 ЦПК про належність і допустимість доказів. Зокрема статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказом у справі є пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків. Тому пояснення зазначених осіб, отримані не за процедурою допиту свідків (стаття 184 ЦПК), не можуть використовуватись як засіб доказування.
Колегія суддів вважає, що належними та допустимими доказами позивачем не доведено того, що спірний гараж був споруджений та належав ОСОБА_7, що він відкрито і безперешкодно володів даним нерухомим майном з 1982 року, так як це є лише голослівними твердженнями позивача, який судом в якості свідка не був допитаний.
Технічний паспорт на автомобіль ВАЗ - 21063 виданий на ім'я ОСОБА_8, а доказів того, що ОСОБА_2 з 1982 року володів даним автомобілем та для його зберігання використовував спірний гараж, ним не подано.
Крім того, хоча рішенням виконавчого комітету Бориславської міської ради від 18.02.82 №58 ОСОБА_7 надано дозвіл на побудову гаражу розміром 4х6 м в дворі будинку АДРЕСА_1 біля існуючих гаражів, однак у встановленому законом порядку земельна ділянка під це будівництво не відводилась, технічна документація на його будівництво не була виготовлена.
У технічному ж паспорті на спірний гараж Дрогобицьким МБТІ зроблена відмітка про те, що він побудований самовільно, а відтак згідно чинного законодавства визнати право власності на нього не можна.
Також позивачем не доведено, що він мав будь - яке відношення до родини ОСОБА_7, оскільки його твердження про те, що та була матір'ю батька його дружини, жодними доказами не підтверджено.
Твердження апелянта про те, що вирішення даного спору у жодному випадку не стосувалося інтересів ОСББ «Гірна,1», а тому таке об'єднання відповідно до вимог ст. 36 ЦПК України не мало б залучатись до розгляду справи в якості третьої особи без самостійних вимог, є безпідставним, так як спірний гараж розташований на прибудинковій території житлового будинку АДРЕСА_1.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 21 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: