Справа № 447/975/14-к
07.05.2014 року Миколаївський районний суд Львівської області
в складі головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Миколаєві кримінальне провадження, внесене в ЄРДР під № 12014140250000198 від 21.02.2014 р. про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, безпартійного, з професійно-технічною освітою, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , не працюючого, раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 383 ч.1 КК України,-
21.02.2014року о 14год. знаходячись в приміщенні Новороздільського МВМ Миколаївського РВ ГУ МВС України у Львівській області , будучи попереджений про кримінальну відповідальність за ст.383КК України ( за вчинення завідомо неправдивого повідомлення про вчинення злочину органу досудового розслідування), звернувся із письмовою заявою в Новороздільський МВМ Миколаївського РВ ГУМВСУ у Львівській області , в якій повідомив про те, що трьома візуально знайомими чоловіками 21.02.2014року, близько 13.00год. в АДРЕСА_2 , вчинено відкрите викрадення його майна, а саме грошових коштів в сумі 11гривень. В подальшому встановлено, що обставини, які вказував ОСОБА_4 дійсності не відповідають , оскільки відкритого викрадення його майна не було, а відтак ОСОБА_4 завідомо неправдиво повідомив орган досудового розслідування про вчинення злочину.
Таким чином, ОСОБА_4 достовірно знаючи що жодного злочину вчинено не було, умисно завідомо неправдиво повідомив орган досудового розслідування про вчинення злочину, тобто скоїв кримінальне правопорушення , передбачене ч.1 ст.383 КК України.
В ході досудового розслідування між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 було укладено угоду про визнання винуватості від 01.04.2014 року, яка знаходиться в матеріалах кримінального провадження, згідно якої сторони домовилися про те, що ОСОБА_4 беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 383 КК України, обставини якого викладено в оголошеній йому підозрі. Сторони погоджуються на призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 383 КК України у виді 1 року позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
В судовому засіданні прокурор, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченій узгоджену в угоді міру покарання .
Обвинувачий ОСОБА_4 в судовому засіданні також просила вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 383 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання.
Враховуючи викладене, суд, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, приходить до висновку про доцільність затвердження угоди про визнання винуватості, умови якої відповідають вимогам КПК України та КК України.
Вказана угода укладена сторонами добровільно, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 383 КК України, оскільки він умисно завідомо неправдиво повідомив орган досудового розслідування про вчинення злочину. Обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнає повністю.
Сторони розуміють наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості. Обвинувачений розуміє характер обвинувачення та вид покарання, яке йому буде призначене у разі затвердження угоди.
Угода про визнання винуватості відповідає вимогам, встановленим КПК України, та не порушує прав, свобод чи інтересів сторін кримінального провадження або інших осіб.
Покарання у виді позбавлення волі і застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України, визначене в угоді про визнання винуватості відповідає вимогам КК України.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про доцільність затвердження угоди про визнання винуватості.
Керуючись ст.ст. 370, 374, 475 КПК України, -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 01.04.2014 року, укладену між прокурором Миколаївської міжрайонної прокуратури ОСОБА_3 , який призначений процесуальним керівником групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12014140250000198, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.
ОСОБА_4 визнати винним за ч.1 ст.383 КК України та призначити покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі .
У відповідності з ст.ст. 75, 76 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку передбаченому ст. 394 КПК України.
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1