Чернігівської області
14000 , м. Чернігів тел. 698166
просп. Миру , 20
?23? червня 2014 року справа № 927/803/14
Позивач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1,
АДРЕСА_1
Відповідач : Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванівка АГ», вул. Шевченка, 2Б, смт. Михайло-Коцюбинське, Чернігівський район, Чернігівська область, 15552
Предмет спору: про стягнення заборгованості в сумі 234214,62 грн.
Суддя І.Г.Мурашко
Представники сторін:
від позивача : ОСОБА_2 договір № б/н від 27.04.2014 р., адвокат
від відповідача : не з'явився
Суть спору:
Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванівка АГ» про стягнення 234214,62 грн. заборгованості, з якої 207927,60 грн. сума основного боргу, 12806,95 грн. пені за період з 07.12.2013 р. по 28.05.2014 р., включно, 13492,38 грн. інфляційних втрат за той же період. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов договору від 19.11.2013 року № 19/11-2013 перевезення вантажу.
Відповідач відзив на позов не надав, проти позовних вимог не заперечив, у судове засідання не з'явився, уповноваженого представника не направив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с.34, 56-57).
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Зважаючи на те, що згідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, неявка представника відповідача у судове засідання, неподання ним відзиву на позов не є перешкодами для розгляду справи за наявними доказами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд , -
Між сторонами 19.11.2013 р. укладено договір № 19/11-2013 перевезення вантажу, відповідно до умов якого перевізник (позивач) виділяє технічно-справні автомобілі-самоскиди для перевезення вантажів замовника (відповідача) в кількості 1000 тонн, а замовник (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити послуги по перевезенню вантажу у відповідності до умов даного договору (п. 1.1 договору).
За умовами п. 1.2 договору сторони визначили, що перевізник здійснює перевезення власним автотранспортом; залучення інших перевізників здійснюється у разі, коли перевізник не має можливості здійснити перевезення власним автотранспортом. Перевізник самостійно укладає договори з такими перевізниками і оплачує їх послуги грошовими коштами, які надійшли від замовника.
У відповідності до п. 1.3 договору перевізник зобов'язується доставити довірений йому замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачу), а замовник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату в розмірі:
- 50,00 грн. без ПДВ за одну тонну перевезеного вантажу по маршруту Михайло-Коцюбинське Чернігівський район Чернігівська область - с. Довжик Чернігівський район, Чернігівська область;
- 100,00 грн. без ПДВ за одну тонну перевезеного вантажу по маршруту смт. Михайло-Коцюбинське Чернігівський район Чернігівська область - м. Бобровиця Чернігівська область;
- 120,00 грн. без ПДВ за одну тонну перевезеного вантажу по маршруту с. Довжик Чернігівський район Чернігівська область - м. Бобровиця Чернігівська область.
Вартість послуг по перевезенню вантажу є вільною та звичайною і визначається по взаємній згоді сторін виходячи з офіційно затверджених перевізником цін, вказаних в рахунку та акті прийому-передачі виконаних робіт (п. 1.4 договору).
За приписами частини 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічна норма закріплена в ст. 307 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На виконання умов договору позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги по перевезенню вантажу на загальну суму 237927,60 грн., що підтверджується актами виконаних робіт № 22-11-2 від 22.11.2013 р. на суму 3604,80 грн., № 25-11-3 від 25.11.2013 р. на суму 4041,60 грн., № 29-11-2 від 29.11.2013 р. на суму 3466,00 грн., № 29-11-1 від 29.11.2013 р. на суму 7100,00 грн., № 02-12-1 від 02.12.2013 р. на суму 7384,00 грн., № 03-12-1 від 03.12.2013 р. на суму 10552,00 грн., № 05-12-1 від 05.12.2013 р. на суму 21412,00 грн., № 11-12-1 від 11.12.2013 р. на суму 7322,00 грн., № 12-12-1 від 12.12.2013 р. на суму 6454,00 грн., № 12-12-2 від 12.12.2013 р. на суму 3494,00 грн., № 14-12-1 від 14.12.2013 р. на суму 9874,00 грн., № 13-12-1 від 13.12.2013 р. на суму 6936,00 грн., № 15-12-1 від 15.12.2013 р. на суму 28594,00 грн., № 16-12-1 від 16.12.2013 р. на суму 16874,00 грн., № 17-12-1 від 17.12.2013 р. на суму 13828,00 грн., № 24-12-1 від 24.12.2013 р. на суму 7120,00 грн., № 25-12-1 від 25.12.2013 р. на суму 7402,00 грн., № 26-12-2 від 26.12.2013 р. на суму 6676,00 грн., № 26-12-3 від 26.12.2013 р. на суму 5621,20 грн., № 27-12-1 від 27.12.2013 р. на суму 6452,00 грн., № 28-12-1 від 28.12.2013 р. на суму 6538,00 грн., № 28-12-2 від 28.12.2013 р. на суму 3390,00 грн., № 03-01-1 від 03.01.2014 р. на суму 6794,00 грн., № 04-01-1 від 04.01.2014 р. на суму 13426,00 грн., № 09-01-1 від 09.01.2014 р. на суму 16752,00 грн., № 10-01-2 від 10.01.2014 р. на суму 3328,00 грн., № 10-01-3 від 10.01.2014 р. на суму 3492,00 грн. (а.с. 15-28), що підписані сторонами та скріплені печаткою відповідача.
Згідно п. 3.9 договору замовник зобов'язаний здійснити оплату за надані послуги по перевезенню вантажу протягом 3-х календарних днів з моменту отримання замовником рахунку та підписання акту прийому-передачі виконаних робіт.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач у встановлений п. 3.9 договору строк за надані послуги не розрахувався, чим порушив умови договору, за вартість поставленого товару розрахувався частково на суму 30000,00 грн.(а.с. 38).
23.04.2014 року позивачем направлена претензія № 4 з вимогою про сплату заборгованості відповідачем на суму 207927,60 грн., що отримана останнім 26.04.2014 р.(а.с.29-30). Відповідач відповідь на претензію не надав, наявну заборгованість не погасив.
Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати вартості наданих послуг. Сума заборгованості відповідача за надані послуги з перевезення вантажу згідно договору № 19/11-2013 від 19.11.2013 р. складає 207927,60 грн., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків сторін за період з 01.11.2013 р. по 24.02.2014 р., що підписаний сторонами та завірений печаткою відповідача (а.с. 14).
На день винесення рішення по справі відповідач доказів сплати заборгованості в сумі 207927,60 грн. не надав.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 207927,60 грн. є обґрунтованими, правомірними та підтверджується матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.
За визначенням статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до п. 3.10 договору при несвоєчасній оплаті послуг по перевезенню вантажу замовник сплачує пеню в розмірі 0,05 %, але не більше подвійної обліковою ставки НБУ, від суми боргу за кожний день затримки платежу. Сплата пені не звільняє замовника від виконання обов'язків, передбачених даним договором.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 12806,95 грн. пені за період з 07.12.2013 р. по 28.05.2014 р., включно, 13480,07 грн. інфляційних втрат за той же період.
Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши розрахунок позивача, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині інфляційних втрат в межах заявлених вимог, а в частині пені - частково на суму 12798,35 грн., оскільки позивачем не враховано вимоги ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, згідно якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Виходячи з вищезазначеного, прострочка виконання зобов'язання щодо сплати 21412,00 грн. настала 10.12.2013 р., замість 09.12.2013 р., 7322,00 грн. - 17.12.2013 р., замість 15.12.2013 р., 6454,00 грн. - 17.12.2013 р., замість 16.12.2013 р., 3494,00 грн. - 17.12.2013 р., замість 16.12.2013 р., 7402,00 грн. - 31.12.2013 р., замість 29.12.2013 р., 6676,00 грн. - 31.12.2013 р., замість 30.12.2013 р., 5621,20 грн. - 31.12.2013 р., замість 30.12.2013 р., 16752,00 грн. - 14.01.2014 р., замість 13.01.2014 р.
Позивачем пред'явлено до стягнення 4000,00 грн. судових витрат на правову допомогу.
В обґрунтування даних витрат позивачем наданий договір від 27 квітня 2014 року про надання юридичних послуг (а.с. 44), який укладений між адвокатом ОСОБА_2, що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 313 (а.с. 45), та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (клієнт), та ордер серія АА № 022280 на представлення інтересів ФОП ОСОБА_1 адвокатом ОСОБА_2 по справі № 927/803/14 (а.с. 46).
Згідно розділу 2 договору від 27.04.2014 р. юрист зобов'язується представляти інтереси клієнта у господарському суді Черінігвської області по господарській справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванівка АГ» про стягнення боргу; надавити усні та письмові консультації з питань, що стосуються даного позову; готувати позовну заяву до суду; готувати заяви, скарги, клопотання для досягнення позитивного результату по даній справі; подавати позовну заяву до суду, апеляційні, касаційні скарги. У відповідності до п. 2.3 даного договору клієнт зобов'язується здійснювати оплату наданих юристом послуг в сумі 4000,00 грн.
Згідно наданої квитанції серія УНК 049558 ФОП ОСОБА_1 перерахував адвокату ОСОБА_2 за юридичні послуги 4000,00 грн. (а.с. 43).
Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 р. відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України, судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахувань обставин конкретної справи.
Згідно п. 6.3 вищевказаної Постанови витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У відповідності до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що позовна заява підготована та подана до суду іншою особою, а саме ОСОБА_3.( представник позивача за нотаріально посвідченою довіреністю від 29.05.2014р., а.с.33), розрахунок суми заборгованості згідно спірного договору також проведений ОСОБА_3, а також з урахуванням ступеня складності справи, кількості судових засідань, дійшов до висновку про неспіврозмірність суми судових витрат на оплату послуг адвоката ОСОБА_2 до обсягу наданих ним юридичних послуг.
Таким чином, судові витрати на правову допомогу по даній справі підлягають частковому задоволенню в сумі 2000,00 грн.
У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, з відповідача стягується на користь позивача судовий збір в сумі 4684,29 грн.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75 ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванівка АГ» (15552, Чернігівська область, Чернігівський район, смт. Михайло - Коцюбинське, вул. Шевченка, буд. 2-Б, р/р 26000045901001 Чернігівське відділення ПАТ КБ «Південкомбанк» м. Чернігів, МФО 335946, код ЄДРПОУ 36131192) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (15562, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в АККІБ «УкрСіббанк, МФО 351005, код НОМЕР_1) - 207927,60 грн. основного боргу, 12798,35 грн. пені, 13480,07 грн. інфляційних втрат, 2000,00 витрат на правову допомогу, 4684,29 грн. судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя І.Г.Мурашко