Справа № 323/376/14-а
2-а/323/15/14
іменем України
11.03.2014 м. Оріхів
11 березня 2014 року м. Оріхів
Оріхівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Галчанського С.В.,
при секретарі судового засідання Катречко А.О.,
за участю:
представника позивача Здоренка Ю.І.,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, адміністративну справу за адміністративним позовом Управління соціального захисту населення Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області до ОСОБА_3 про повернення надміру нарахованих коштів як тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме,
встановив:
Управління соціального захисту населення Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області (надалі - позивач) звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом, в обґрунтування якого вказав на те, що Оріхівським районним судом Запорізької області на користь ОСОБА_3 (надалі - відповідач) стягнуто з ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 у розмірі ? частини всіх видів заробітку щомісяця, про був виданий виконавчий лист № 2-289 від 15.03.2000 р. У зв'язку неотриманням від боржника аліментів відповідач 30.05.2011 року звернулась у встановленому порядку до позивача із заявою про призначення та виплату тимчасової державної допомоги дитині. Відповідно до Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 р. № 189 (надалі - Порядок № 189), позивач призначив відповідачу таку допомогу, та виплачував її в період з червня 2011 року по грудень 2013 року, на підставі заяв відповідача про продовження таких виплат. У листопаді 2013 року відповідач звернулась до позивача із черговою заявою про призначення тимчасової державної допомоги дитині, не повідомивши позивача про обставин, що впливають на такі виплати, а саме про сплату боржником на користь відповідача у розмірі 200,00 грн. у серпні 2013 року, внаслідок чого в період з 01.09.2013 р. по 31.12.2013 р. позивач надміру сплатив на користь відповідача кошти на суму 1474,80 грн. Посилаючись на п. 10 Порядку № 189, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 1474,80 грн. надміру сплаченої тимчасової державної допомоги дитині.
У судовому засідання представник позивача позовну заяву підтримав повністю та дав суду пояснення, які повністю відповідають позову.
В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, посилаючись на його безпідставність.
Суд, дослідивши пояснення учасників, адміністративний позов, письмові заперечення представника відповідача, наявні письмові докази, приходить до наступних висновків.
Особисті немайнові і майнові права та обов'язки батьків і дітей регулюються нормами Сімейного кодексу України, ст. 180 якого передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
З матеріалів справи вбачається, що Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 14.2000 р. з ОСОБА_4 на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 у розмірі ? частини всіх видів заробітку щомісяця, починаючи із грудня 1999 року і до досягнення повноліття, про був виданий виконавчий лист № 2-289 від 15.03.2000 р.
Згідно довідки № 137 від 30.05.2011 р., виданої відповідачу ВДВС Оріхівського районного управління юстиції, відповідач в період з 01.10.2011 р. по 01.05.2011 р. не отримувала від боржника аліменти.
Частиною восьмою статті 181 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога, яка не може бути меншою ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Частиною дев'ятою цієї ж статті Сімейного кодексу України передбачено, що порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 року № 189 затверджено Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, який визначає механізм надання тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме.
Відповідно до п. 2 Порядку № 189 тимчасова допомога призначається коли, зокрема, рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується у зв'язку з ухиленням від сплати аліментів або відсутністю у боржника коштів та іншого майна, на які за законом може бути звернено стягнення.
Згідно з п. 3 Порядку № 189 тимчасова допомога призначається дитині віком до 18 років.
Відповідно до п. 5 Порядку № 189 тимчасова допомога призначається і виплачується за місцем проживання (перебування) одного з батьків, який утримує дитину, управлінням праці та соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, структурним підрозділом з питань праці та соціального захисту населення виконавчого органу міської, районної у місті ради.
На виконання цього Порядку та на підставі поданих відповідачем документів позивач з червня 2011 року призначив тимчасову державну допомогу дитині ОСОБА_5, безпосереднім одержувачем якої була відповідач, у розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до абз. 2 п. 7 Порядку № 189 тимчасова допомога призначається кожні шість місяців починаючи з місяця, в якому подані усі необхідні документи. Для призначення допомоги на наступний шестимісячний строк одержувач подає лише заяву, в якій повідомляє про обставини, що можуть бути підставою для продовження виплати допомоги.
На підставі заяв відповідача від 23.11.2011 р., 03.05.2012 р., 06.11.2012 р., 13.05.2012 р. відповідачу кожні шість місяців призначалась зазначена допомога.
08.08.2013 р. боржник ОСОБА_4 сплатив на виконання виконавчого листа № 2-289 від 15.03.2000 р. на користь відповідача аліменти в сумі 200,00 грн., що підтверджується листом-відповіддю ВДВС Оріхівського РУЮ від 06.12.2013 р. № 17991, наданим на запит позивача в порядку перевірки достовірності поданих відповідачем відомостей.
Відповідно до пп. 2 п. 10 Порядку № 189 у разі виявлення обставин, що свідчать про можливість одного з батьків утримувати свою дитину, виплата тимчасової допомоги припиняється. Відповідно до абз. 2 п. 10 Порядку № 189 про виникнення зазначених у цьому пункті обставин одержувач зобов'язаний повідомити у десятиденний строк орган праці та соціального захисту населення.
Разом з цим, одноразова сплата батьком дитини боржником на виконання виконавчого листа № 2-289 від 15.03.2000 р. на користь відповідача аліментів в сумі 200,00 грн. за майже два роки, не є підтвердженням обставин, що свідчать про можливість одного з батьків утримувати свою дитину. А навпаки є підтвердженням обставини, що свідчить про неможливість батька дитини боржника утримувати свою дитину.
Таким чином, з урахуванням обставин справи, виплата тимчасової допомоги відповідачу не мала припинитись з 01.09.2013 р., виплата правильно продовжувались до грудня 2013 року.
Суд зауважує, що інтереси дитини повинні мати вирішальне значення. А тому, при одноразовій на протязі майже двох років та такій малозначній, як 200 гривень, сплаті аліментів, розглядати цю подію як обставину, яка свідчать про можливість одного з батьків утримувати свою дитину - є занадто самовпевнено.
Сплата батьком майже за два роки заборгованості з аліментів у суму 200 грн. не може позбавити дитину та матір соціального захисту держави.
Враховуючи вищенаведене, на підставі п. 10 Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 р. № 189, керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Постановив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Складання повного рішення відкладено до 15 год. 30 хв. 14 березня 2014 року.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Оріхівський районний суд Запорізької області протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Оріхівського районного суду
Запорізької області С.В.Галчанський