Іменем України
30 травня 2014 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Леска В.В. Кондора Р.Ю., при секретарі Марчишаку Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 21 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -
У січні 2014 року ОСОБА_5 звернулася в суд з указаним позовом, посилаючись на те, що 10.08.2010 року за договором купівлі-продажу відповідач купив від неї домоволодіння АДРЕСА_1.
За придбаний будинок відповідач сплатив позивачеві лише частину вартості в розмірі 63800 грн., а залишок суми в розмірі 17000 доларів США зобов'язався сплатити до 10.10.2010 року, про що свідчить його розписка від 10.08.2014 року, складена у присутності двох свідків.
Взяте на себе зобов'язання відповідач дотепер не виконав.
Посилаючись на дані обставини та норми цивільного законодавства, просила стягнути з відповідача 148110 грн., з яких сума боргу складає 135881 грн. (17000 доларів США) та три відсотки річних в розмірі 12229,29 грн. (1530 доларів США).
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 21.03.2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 148110 грн. та судові витрати по справі.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду.
В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
Заслухавши позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до частково задоволення з наступних підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 та ч. 3 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішить справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвалене рішення у справі не відповідає.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача існує невиконане зобов'язання сплати позивачці борг (17000 доларів США), який виник із договору купівлі-продажу будинковолодіння, укладеного сторонами 10.08.2010 року.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов його без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав сторін та з порушенням норм матеріального права.
Відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (зокрема, із договорів та інших правочинів).
Встановлено, що 10.08.2010 року сторони уклали договір купівлі-продажу домоволодіння, щодо якого, згідно ст. 204 ЦК України, діє презумпція правомірності правочину (а.с.8).
Зі змісту цього договору видно, що позивачка ОСОБА_5 продала, а покупець ОСОБА_3 купив домоволодіння АДРЕСА_1.
Договір підписано сторонами, посвідчено нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу п. Кравченко О.І. та зареєстровано в реєстрі за № 2315.
Також встановлено, що в день купівлі будинку відповідач (покупець) написав позивачу (продавцю) письмову розписку, в якій зобов'язався виплатити позивачу до 10.10.2010 року залишок суми за купівлю будинку АДРЕСА_1 в розмірі 17000 (сімнадцять) доларів США.
Стаття 1053 ЦК України закріплює правило, яким передбачено можливість новації у позикове зобов'язання іншого боргу. Новація - це спосіб припинення зобов'язання за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами згідно з вимогами ч. 2 ст. 604 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1053 ЦК за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу може бути замінений позиковим зобов'язанням.
Частина 2 ст. 1053 ЦК України містить вимоги щодо форми правочину про новацію боргу у позикове зобов'язання. Заміна боргу позиковим зобов'язанням має проводитися з додержанням вимог про новацію, встановлених чинним законодавством. Новація припиняє зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором. Заміна боргу позиковим зобов'язанням має здійснюватися у формі, встановленій для договору позики. Зокрема, якщо борг за первісним зобов'язанням не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян або кредитором є юридична особа, угоду про новацію необхідно укладати в письмовій формі.
Зі змісту укладеного між сторонами договору купівлі - продажу домоволодіння від 10.08.2010 року видно, що обумовлену договором суму (ціну) за домоволодіння продавець отримала до підписання договору.
Зокрема, пунктом 2 договору передбачено, що продаж домоволодіння вчинено за 63800 грн., які гроші продавець отримала від покупця, ще до підписання договору. Будь-яких вказівок та застережень щодо боргу покупця перед продавцем та його зобов'язань на майбутнє договір не містить.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
В договорі купівлі-продажу домоволодіння та в законі, який регламентує порядок вчинення таких договорів не передбачено випадків та умов зміни ціни після укладення договору.
Відсутність зобов'язань відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу домоволодіння робить неможливим новацію боргу у позикове зобов'язання.
Умови викладені у розписці відповідача не випливають з умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу домоволодіння та не породжують у сторін цивільні права та обов'язки.
Крім цього, сума коштів зазначених у розписці цифрами (17000) не відповідає сумі написаній прописом (сімнадцять).
Суд першої інстанції на дані обставини та вимоги матеріального права уваги не звернув, а тому постановив незаконне рішення про задоволення позову.
За таких обставин колегія суддів вважає, що, відповідно до пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 307-309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 21 березня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким:
У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення боргу відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: