ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
02 червня 2014 року № 6/537
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Берко А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомПублічного акціонерного товариства «Укртранснафта»
до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників
провизнання нечинними податкових повідомлень - рішень №0001944120/0 від 06.11.2007 та № 0000964120/2 від 22.04.2008
за участю:
представника позивача: Якименка Ю.В. (довіреність № 140 від 26.12.2013)
представника відповідача: Маісурадзе З.А. (довіреність № 1009/9/410.1-05 від 29.08.2013)
на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02.06.2014 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Відкрите акціонерне товариство «Укртранснафта» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень №0001944120/0 від 06.11.2007 та № 0000964120/2 від 22.04.2008.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2009 позов задоволено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 у справі №6/537/09 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2009 залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України № К-42481/10 від 05.11.2013 замінено позивача Відкрите акціонерне товариство «Укртранснафта» намйого правонаступника Публічне акціонерне товариство «Укртранснафта».
У судових засіданнях 04.12.2013 та 02.04.2014 замінено первинного відповідача на його правонаступника Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України №К-42481/10 від 02.04.2014 касаційну скаргу задоволено частково, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 в частині задоволення позовних вимог про визнання нечинними рішень від №0001944120/0 від 06.11.2007 та №0000964120/2 від 22.04.2008, якими позивачу визначено платіж з прибутку в сумі 63212000,00 грн. та в зазначеній частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2014 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відсутність у складі учасників позивача держави, в особі уповноваженого органу свідчить про відсутність в статутному фонді акціонерного товариства частки (акції, паїв), що належать державі, незалежно від того, що держава є одноособовим власником всіх акцій НАК "Нафтогаз Україна", яке є засновником і єдиним акціонером позивача. Також позивач посилався на положення статті 61 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 13.10.2008 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що позивач зобов'язаний сплачувати частину чистого прибутку (доходу) передбаченого статтею 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», пунктами 2, 3, 4 постанови Кабінету Міністрів України № 68 від 29.01.2007 "Про затвердження Порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)", наказом Фонду Державного майна України № 249 від 12.02.2007 "Щодо затвердження нормативів відрахування до фонду дивідендів", що призвело до не сплати податкового зобов'язання за 1 квартал 2007 року в розмірі 26035600,00 грн. та за ІІ квартал 2007 р. на суму 37176400,00 грн.
У судових засіданнях представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача суд , -
У період з 30.08.2007 по 29.09.2007 Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків проведена планова документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта» за період з 01.07.2005 по 30.06.2007.
За результатами перевірки складено акт № 894/41-20/31570412 від 24.10.2007, яким, зокрема, встановлено порушення статті 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», пунктів 2, 3, 4 постанови Кабінету Міністрів України № 68 від 29.01.2007 "Про затвердження Порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)", наказу Фонду Державного майна України № 249 від 12.02.2007 "Щодо затвердження нормативів відрахування до фонду дивідендів" в результаті чого не врахована та не сплачена частина чистого прибутку (доходу), за результатами щоквартальної фінансово - господарської діяльності І півріччя 2007 року у сумі 63 212 000,00 грн., у тому числі: за І квартал 2007 року - 26 035 600,00 грн. та за ІІ квартал 2007 року - 37 176 400,00 грн.
До зазначеного висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.
ВАТ «Укртранснафта» в декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2007 року задекларовано частину прибутку у сумі 26035600,00 грн. Відповідно, підприємством надано Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності в 2007 році за І квартал 2007 року, у якому задекларовано частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті за І квартал 2007 року у сумі 26035600,00 грн.
ВАТ «Укртранснафта» було сплачено податкове зобов'язання сумі 26035600,00 грн. 18.05.2007 (платіжне доручення № 6 від 18.05.2007).
В декларації з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2007 року (р. 21) та Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності в 2007 році за І півріччя 2007 року, частина чистого прибутку (доходу) задекларована позивачем у сумі 63212000,00 грн.
ВАТ «Укртранснафта» 20.08.2007 подало до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (вх. №12854 від 20.08.2007) на зменшення суми частини прибутку на суму 63212000,00 грн. Згідно Форми № 2 «Звіт про фінансові результати за І квартал 2007 року» чистий прибуток (рядок 220) склав 65089000,00 грн. Згідно Форми № 2 «Звіт про фінансові результати за І півріччя 2007 року» чистий прибуток (рядок 220) склав 158030000,00 грн.
З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що частина чистого прибутку (доходу), що підлягає нарахуванню сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності І кварталу 2007 року складає 26035600,00 грн.; частина чистого прибутку (доходу), підлягає нарахуванню за результатами щоквартальної фінансово-господарської звітності за І півріччя 2007 року 63212000,00 грн., частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності І півріччя 2007 року 37176400,00 грн.
06.11.2007 на підставі акту перевірки № 894/41-20/31570412 від 24.10.2007 прийнято податкове повідомлення - рішення №0001944120/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: частина прибутку (доходу) на загальну суму 78457960,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 15245960,00 грн.
Відкритим акціонерним товариством «Укртранснафта» податкове повідомлення - рішення №0001944120/0 від 06.11.2007 було оскаржено в адміністративному порядку та відповідно до рішення про внесення змін до рішення ДПА у м. Києві від 14.03.2008 № 955/10/25-114 (№ 3527/7/25-114) № 1521/10/25-114 від 15.04.2008 скарга задоволена частково, а податкове повідомлення - рішення скасовано на суму 2603560,00 грн. та в іншій частині залишено без змін.
22.04.2008 Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення - рішення №0000964120/2 яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: частина прибутку (доходу) на загальну суму 75854400,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 12642400,00 грн.
Відкрите акціонерне товариство «Укртранснафта» не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішення №0001944120/0 від 06.11.2007 та № 0000964120/2 від 22.04.2008 та вважаючи їх нечинними звернулось з відповідним позовом до суду.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2009, яка залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 у справі №6/537/09 позов задоволено та визнано нечиними податкові повідомлення - рішення №0001944120/0 від 06.11.2007 та № 0000964120/2 від 22.04.2008.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України № К-42481/10 від 02.04.2014 касаційну скаргу задоволено частково, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 в частині задоволення позовних вимог про визнання нечинними рішень від №0001944120/0 від 06.11.2007 та №0000964120/2 від 22.04.2008, якими позивачу визначено платіж з прибутку в сумі 63212000,00 грн. та в зазначеній частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановою Кабінету Міністрів України № 256-р від 23.06.2001 "Про утворення ВАТ "Укртранснафта" погоджено пропозицію НАК "Нафтогаз України" щодо утворення на базі державних акціонерних товариств "Магістральні нафтопроводи "Дружба" (м. Львів) та "Придніпровські магістральні нафтопроводи" (м. Кременчук) дочірнього підприємства НАК "Нафтогаз України" - ВАТ "Укртранснафта" із залишенням 100 відсотків акцій цього товариства у державній власності і передачею їх до статутного фонду НАК "Нафтогаз України".
Пунктами 6.1, 6.2 та 6.3 статуту Відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта" (нова редакція) затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ "Укртранснафта" відповідно до протоколу № 8 від 10.08.2007 засновником і єдиним акціонером Товариства є Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України ". Акціонер Товариства має право затверджувати розподіл прибутків Товариства. Акціонер Товариства (Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») зобов'язаний виконувати обов'язки передбачені чинним законодавством України та цим Статутом.
Отже, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є засновником і єдиним акціонером позивача та наділено повноваженнями затверджувати розподіл прибутків позивача.
Частинами першою та третьою статті 126 Господарського кодексу України встановлено, що асоційовані підприємства (господарські організації) - це група суб'єктів господарювання - юридичних осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному капіталі та/або управлінні. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною. Вирішальна залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному капіталі та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Відносини вирішальної залежності можуть встановлюватися за умови отримання згоди відповідних органів Антимонопольного комітету України.
Згідно з частиною восьмою статті 63 Господарського кодексу України у випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених статтею 126 цього Кодексу, підприємство визнається дочірнім.
З огляду на викладене, відповідно до положень частини восьмої статті 63 Господарського кодексу України позивач вважається дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
Відповідно до статті 63 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" установлено, що господарські організації сплачують до Державного бюджету України частину прибутку (доходу): державні (крім Державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів"), в тому числі казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, - у розмірі 15 відсотків; акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать акції (частки, паї), та їх дочірні підприємства, - у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів. Установити, що господарські товариства, більш ніж 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходиться у статутних фондах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, сплачують безпосередньо до Державного бюджету України дивіденди, нараховані за результатами фінансово-господарської діяльності за 2006 рік. Установити, що господарські організації, які належать до комунальної власності або у статутних фондах яких є частка комунальної власності, сплачують до загального фонду місцевих бюджетів частину прибутку (доходу) відповідно до розміру комунальної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах. Частина прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України або місцевих бюджетів за результатами фінансово-господарської діяльності 2006 року (крім частини прибутку (доходу), сплаченої відповідно до статті 67 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2007 році у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств. Для акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніх підприємств, зазначені відрахування провадяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах. Порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюється Кабінетом Міністрів України (крім порядку і нормативу відрахування частини прибутку (доходу) господарських організацій, які належать до комунальної власності або у статутних фондах яких є частка комунальної власності, які встановлюються відповідними радами).
Пунктами 1 та 2 Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році затверджених постановою Кабінету Міністрів України встановлено, що відповідно до цих Порядку і нормативів господарські організації (крім підприємств установ кримінально-виконавчої системи, державних банків та державного підприємства "Енергоринок") здійснюють відрахування до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році (крім частини прибутку (доходу), сплаченої відповідно до статті 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік") та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році. Відрахування частини прибутку (доходу) здійснюється: державними, в тому числі казенними, підприємствами (крім державних сільськогосподарських підприємств, державного підприємства "Укрінвестбуд", суб'єктів природних монополій, підприємств, обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень, та суб'єктів господарювання, засновником яких є Кабінет Міністрів України) та їх об'єднаннями і дочірніми підприємствами, акціонерними, холдинговими компаніями та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніми підприємствами - у розмірі 50 відсотків чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку; державними сільськогосподарськими підприємствами - у розмірі 15 відсотків чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку; державним підприємством "Укрінвестбуд" - у розмірі п'яти відсотків чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку; суб'єктами природних монополій, підприємствами, обсяг чистого прибутку (доходу) яких перевищує 50 млн. гривень, крім НАК "Нафтогаз України", її дочірніх компаній та підприємств, а також державних і відкритих акціонерних товариств, господарських товариств з газопостачання та газифікації, контрольні пакети акцій яких передані до статутного фонду НАК "Нафтогаз України" і показники діяльності яких враховані у консолідованому фінансовому плані Компанії, та суб'єктами господарювання, засновником яких є Кабінет Міністрів України, відповідно до їх фінансових планів, затверджених Кабінетом Міністрів України. Розмір частини прибутку (доходу), що відраховується до загального фонду державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, та коефіцієнта, розрахованого як співвідношення сум частини прибутку (доходу), що відраховується до загального фонду державного бюджету, та чистого прибутку (доходу), що передбачені у фінансовому плані на цей період.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частинами сьомою та восьмою статті 61 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", в редакції станом на 12.12.2008, установлено, що господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходиться у власності господарських товариств, частка держави в яких складає не менше 50 відсотків (крім дочірніх компаній та підприємств Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", у тому числі відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" та закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго", що сплачують дивіденди, нараховані за результатами фінансово-господарської діяльності за 2007 рік, безпосередньо Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" пропорційно розміру частки (акцій, паїв) Компанії у їх статутних фондах), сплачують до 15 грудня 2008 року безпосередньо до Державного бюджету України дивіденди, нараховані за результатами фінансово-господарської діяльності за 2007 рік пропорційно розміру державної частки (акцій, паїв) у статутних фондах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій. Установити, що господарські організації (крім Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" як окремої юридичної особи, її дочірніх компаній та підприємств) за результатом фінансово-господарської діяльності 2007 року сплачують частину чистого прибутку (доходу) до загального фонду державного бюджету відповідно до статті 63 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (крім частини чистого прибутку (доходу) сплаченої у 2007 році відповідно до зазначеної статті).
Отже, станом на момент розгляду справи у суді, у Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та його дочірніх компаній відсутній обов'язок за результатом фінансово-господарської діяльності за 2006 та 2007 роки сплачувати частину чистого прибутку (доходу) до загального фонду державного бюджету відповідно до статті 63 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України № К-42481/10 від 02.04.2014 встановлено протиправність податкових повідомлень - рішень №0001944120/0 від 06.11.2007 та №0000964120/2 від 22.04.2008 в частині визначення позивачу штрафних санкцій у зв'язку з заниженням податкового зобов'язання та в частині оскарження вказаних податкових повідомлень - рішень в частині щодо визначення основного платежу у сумі 63212000,00 грн. передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Таким чином, судом підлягає дослідженню лише питання правомірності податкових повідомлень - рішень №0001944120/0 від 06.11.2007 та №0000964120/2 від 22.04.2008 в частині визначення основного платежу.
З огляду на зазначене, враховуючи те, що на час розгляду справи судом у позивача відсутній обов'язок щодо сплати за результатом фінансово-господарської діяльності за 2006 та 2007 роки частини чистого прибутку (доходу) до загального фонду державного бюджету відповідно до статті 63 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", а в частині визначення позивачу штрафних санкцій у зв'язку з заниженням податкового зобов'язання протиправність податкових повідомлень - рішень №0001944120/0 від 06.11.2007 та №0000964120/2 від 22.04.2008 встановлена ухвалою Вищого адміністративного суду України № К-42481/10 від 02.04.2014, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання вказаних податкових повідомлень - рішень недійсними.
Водночас, суд звертає увагу на те, що позивач у позовній заяві просить визнати податкові повідомлення - рішення №0001944120/0 від 06.11.2007 та №0000964120/2 від 22.04.2008 саме нечинними, з урахуванням чого суд звертає увагу на наступне.
Встановлені ж статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними, разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин, так, зокрема, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним індивідуального акта. При цьому вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.
Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта визнання його нечинним.
Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 17.08.2010 у справі № К-23575/10.
З огляду на викладене податкові повідомлення - рішення №0001944120/0 від 06.11.2007 та №0000964120/2 від 22.04.2008 підлягають визнанню недійсними.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов у межах позовних вимог направлених ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.04.2014 на новий розгляд - задовольнити.
2. Визнати недійними податкові повідомлення - рішення №0001944120/0 від 06.11.2007 та № 0000964120/2 від 22.04.2008 в частині визначення основного платежу у сумі 63212000,00 грн.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Огурцов
Постанова складена в повному обсязі 10.06.2014.