справа № 361/3176/14-ц
провадження № 2/361/1512/14
17.06.2014
17 червня 2014 року м. Бровари
Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Телепенько А.Д., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,
У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (далі - ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз») про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення в займаній посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
У червні 2014 року позивач подав до суду заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування заяви позивач посилався на те, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Йому відомо, що у відповідача є декілька банківських рахунків, кошти з яких він витрачає.
Вважає, що наявність банківських рахунків у відповідача, є підставою для застосування одного з видів забезпечення позову шляхом накладення арешту на ці розрахункові рахунки ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»: ЄДРПОУ 00153117 р/р 26009300053122 і р/р 260323001150 у АТ «Ощадбанк» МФО 300465 та ЄДРПОУ 00153117 р/р 260020014162 у АТ «Укрексімбанк» МФО 322313.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно із ч. 3 ст. 152 ЦПК види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
У ч. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи підставу та предмет позову, вважаю, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки заявником на підтвердження своїх вимог не надано доказів та не обґрунтовано в чому існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Крім того, накладення арешту на розрахункові рахунки відповідача буде перешкоджати здійсненню господарської діяльності даного підприємства та може спричинити незворотні наслідки для його діяльності та вплине на порушення інтересів інших осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151 - 153 ЦПК України,
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя А. Д. Телепенько