17 червня 2014 р.Справа № 820/6174/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.
Суддів: Старостіна В.В. , Шевцової Н.В.
за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2014р. по справі № 820/6174/14
за позовом приватного акціонерного товариства "Новий Стиль"
до Харківської митниці Міндоходів
про скасування рішень та карток,
Позивач, приватне акціонерне товариство "Новий Стиль", звернувся до суду з позовом до Харківської митниці Міндоходів, в якому просив: скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №807000003/2013/002048/2 від 16.10.2013р., №807000003/2013/002280/2 від 18.11.2013р. та скасувати картки відмови Харківської обласної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2013/01343 від 16.10.2013р., №807100000/2013/01489 від 18.11.2013 р.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2014р. по справі № 820/6174/14 адміністративний позов приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" задоволено у повному обсязі.
Відповідач, Харківська митниця Міндоходів, не погодився з вказаною постановою, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою мотивує тим, що суд першої інстанції при прийнятті постанови порушив норми матеріального та процесуального права, та зазначає, що судом першої інстанції не застосовано положення ст.ст. 53-64 Митного кодексу України. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2014р. по справі № 820/6174/14 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, позивач під час здійснення зовнішньоекономічної імпортної операції в межах укладеного з резидентом КНР компанією CFC SHANGHAI Co LTD контракту № 270513-CFC від 29.05.2013 р. (а.с. 44-49) подав до Харківської митниці Міндоходів вантажну митну декларацію ІМ № 40 807100000/2013/050765 на товар, в якій визначив митну вартість товару за основним методом у розмірі 254648,51 грн. (а.с. 30-31) та вантажну митну декларацію ІМ № 40 807100000/2013/056951 на товар, в якій визначив митну вартість товару за основним методом у розмірі 173645,67 грн. (а.с. 20-21).
Харківська митниця Міндоходів, здійснюючи контроль за правильністю визначення митної вартості товарів, застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, у зв'язку з чим прийнято рішення №807000003/2013/002048/2 від 16.10.2013 р. та №807000003/2013/002280/2 від 18.11.2013 р. "Про коригування митної вартості товарів", яким ПАТ "Новий стиль" скориговано митну вартість товару (а.с. 12-13, 22-23).
Відповідачем також прийнято рішення у формі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2013/01343 від 16.10.2013 р., № 807100000/2013/01489 від 18.11.2013 р. (а.с. 14-15, 24-25).
Не погодившись з прийнятими рішеннями митниці, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведена правомірність рішень про коригування митної вартості товарів №807000003/2013/002048/2 від 16.10.2013р., №807000003/2013/002280/2 від 18.11.2013р., та карток відмови в прийнятті митних декларацій.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, юридичною підставою для прийняття спірних рішень та карток відмови відповідач вважає положення ст.ст. 55, 57, 64 Митного кодексу України, а фактичною підставою для їх прийняття слугувало судження суб'єкта владних повноважень щодо непідтвердження у повній мірі документально використаних декларантом відомостей, а також ненадання декларантом додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МК України.
Так, за твердженням відповідача, не надана декларантом (відсутня) інформація щодо угод на ідентичні товари; не надана декларантом (відсутня) інформація щодо угод на подібні товари; не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані, відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України, відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; не надана декларантом інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрат, понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів, витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України, прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.
Колегія суддів вважає зазначенні обставини такими, що не є підставою для відмови у митному оформленні ввезеного товару за ціною, задекларованою позивачем, з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
У відповідності до ч. 2 ст. 334 Митного кодексу України особи, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, зобов'язані надавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, в усній, письмовій та/або електронній формі.
Однією з форм митного контролю, відповідно до п.1 ч.1 ст.336 Митного кодексу України, є перевірка документів та відомостей, які відповідно до ст. 335 Митного кодексу України надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.
Як зазначено в ст.337 Митного кодексу України, перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосування інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосування системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені Митним кодексом України.
Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За визначенням ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
У розумінні ч.4 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За змістом ч.3 ст.53 Митного кодексу України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.3 ст.53 МК України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли 1) перелічені документи містять розбіжності, 2) перелічені документи містять ознаки підробки, 3) перелічені документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, 4) перелічені документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З матеріалів справи встановлено, що відповідачем було сформовані запити, щодо вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості товару, у зв'язку з недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів у відповідності до вимог п.5 ст.55 та п.4 ст.57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у митному органі.
Декларанту в електронних повідомленнях для підтвердження митної вартості було запропоновано надати на виконання вимог ст.54 МК України та відповідно до вимог статті 53 МК України наступні додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; копію митної декларації країни відправлення; каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Під час консультацій при оформленні вантажної митної декларації ІМ № 40 807100000/2013/050765 листом від 15.10.2013 року ПАТ "Новий стиль" було надано відповідь на запит від 14.10.2013 р., зокрема, було надано пояснення та надано до митного органу копії митних декларацій (а.с. 29).
Під час консультацій при оформленні вантажної митної декларації ІМ № 40 807100000/2013/056951 листом від 18.11.2013 року ПАТ "Новий стиль" було надано відповідь на запит від 15.11.2013 р., зокрема, було надано пояснення та окремі пояснення стосовно того, що у квітні та травні 2013 р. митні оформлення товарів даного асортименту відбувалися з використанням першого методу визначення митної вартості (а.с. 19).
З матеріалів справи встановлено, що вартість товару імпортованого за митною декларацією ІМ № 40 807100000/2013/050765 та за митною декларацією ІМ № 40 807100000/2013/056951 позивачем визначено за першим методом.
Матеріалами справи підтверджено, що разом з митними деклараціями позивачем було надано до Харківської митниці: контракт з фірмою CFC SHANGHAI CO, LTD (Китай) № 270513- CFC від 29.05.2013 p.; специфікацію № 3 від 21.08.2013 р.; № 5 від 25.09.2013 р. до контракту; інвойс № 13CFC06-23-2 від 21.08.2013 р.; № 13CFC07-45&07-70-1 від 25.09.2013 р. до контракту; документи щодо транспортування (перевезення товару): міжнародну товарно-транспортну накладну CMR № б/н від 08.11.2013 р., № LT від 04.10.2013 р.; коносамент № 4351-0177-309.032 від 29.09.2013 р., № SGHH025732 від 06.09.2013 р., які підтверджують факт перевезення товару та інші документи, що підтверджують вартість (договір на здійснення транспортно-експедиторських послуг по міжнародному перевезенню вантажів у змішаному сполученні № 122826 від 20.12.2012 р., договір № 111877 від 05.05.2011 р. на здійснення транспортно-експедиторських послуг, калькуляції транспортних витрат, довідка про вартість перевезення від 04.10.2013 р., довідка про вартість міжнародних транспортно-експедиційних послуг від 08.11.2013 р.).
Крім того, на підставі ч. 6 ст. 53 МК України позивач надав до митниці додаткові документи, а саме: сертифікат походження товару (№13С3100В1268/00125 від 21.08.2013 р., № 13С3100В1268/00134 від 25.09.2013р.); пакувальний лист б/н від 21.08.2013 р.; від 25.09.2013 р.; лист про відсутність взаємозалежності між позивачем та постачальником; лист про не проведення страхування; прайс-лист виробника товарів від 01.08.2013 p.; звіт про оцінку майна № 11/10/2013/01 від 11.10.2013 р.
Подані позивачем до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Колегією суддів встановлено. що іноземний контрагент позивача - резидент КНР компанія CFC SHANGHAI Co LTD згідно з поданими до митного оформлення документами, є виробником імпортованого товару.
Таким чином, за відсутності ознак пов'язаності імпортера з іноземним контрагентом, за відсутності ознак, які б вказували на явну незвичайність умов або суттєву відмінність від звичайних умов господарської операції з поставки, відносно такої складової митної вартості товару як ціна придбання, митний орган не мав фактичних даних вважати подані платником податків документи про ціну придбання неповними чи недостовірними.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що відповідачем не було встановлено обставин, передбачених положеннями ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України щодо наявності підстав для витребування у позивача додаткових документів.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем при винесенні спірних рішень була застосована однакова митна вартість одиниці імпортованої продукції за кілограм до всього товару, хоча згідно із зовнішньоекономічним контрактом та інвойсом номенклатура поставки має суттєві відмінності по позиціям товару в залежності від характеристик. При цьому, кількість товару за вказаним контрактом вимірюється не в кілограмах, а в одиницях продукції (а.с. 29).
Колегія суддів вважає необґрунтованим застосування відповідачем лише з причини спрацювання модуля АСАУР ціни на товар за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, при прийнятті оскаржуваних рішень, відповідачем такого порівняння зроблено не було.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувані рішення Харківської митниці не є законними та обґрунтованими.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Харківською митницею не доведено правомірності своїх рішень, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2014р. по справі № 820/6174/14 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Харківської митниці Міндоходів залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2014р. по справі № 820/6174/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.
Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Шевцова Н.В.
Повний текст ухвали виготовлений 20.06.2014 р.