Головуючий у 1 інстанції - Фролова Л.Д.
Суддя-доповідач - Шишов О.О.
17 червня 2014 року справа №247/1907/14-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Шишова О.О. суддів Сіваченка І.В., Попова В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області на постанову Торезького міського суду Донецької області від 13 травня 2014 року у справі № 247/1907/14-а за позовом ОСОБА_2 до управління соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області, третя особа: державне підприємство «Торезантрацит», державне підприємство «Донвуглереструктуризація», про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Торезького міського суду Донецької області задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до управління соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області, третя особа: державне підприємство «Торезантрацит», державне підприємство «Донвуглереструктуризація», про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнана протиправною відмова управління соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області щодо надання пільги для придбання побутового палива ОСОБА_2
Зобов'язано управління соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області надати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, пільгу на тверде паливо за 2013 рік з урахуванням вимог ст. 48 Гірничого Закону України та Бюджетного кодексу України.
З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою у якій вказав, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріально та процесуального права. Зазначив, що оскільки останнім вугледобувним підприємством, з яким позивач перебував у трудових відносинах, є шахтоуправління «Волинське». На теперішній час воно є діючим, входить до складу Державного підприємства «Торезантрацит», а відтак, зобов'язане забезпечити позивача безкоштовним вугіллям. Крім того, позивачем до архівної довідки не надані документи, що підтверджують його роботу, що є порушенням законодавства. Вважають свої дії щодо відмови у забезпеченні позивача пільгою, - правомірними. Просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Згідно копії пенсійного посвідчення позивач є пенсіонером за віком з 01 вересня 1999 року (а.с.5).
Право позивача на отримання безкоштовного побутового палива як пенсіонера вугільної галузі визнається відповідачем, однак спірним є питання щодо покладення зобов'язань по його виконанню не на відповідача, а на Державне підприємство «Торезантрацит», у складі якого діє шахтоуправління «Волинське», де раніше працював позивач.
У трудовій книжці позивача зазначено, що він перебував у трудових відносинах з шахтоуправлінням «Волинське» в період з 19 липня 1976 по 21 жовтня 1999 року, коли був звільнений за власним бажанням у зв'язку з переходом на пенсію (а.с.7-9).
При цьому, за даними архівної довідки позивач був прийнятий 19 липня 1976 року підземним електрослюсарем дільниці ГПУ-1 на шахту «Волинська» Торезького виробничого об'єднання з видобутку антрациту «Торезантрацит» (наказ № 86/к від 30 липня 1976 року). З 06 березня 1978 року переведений електрослюсарем на дільницю ЕМО шахтоуправління «Волинське» Торезького виробничого об'єднання з видобутку антрациту «Торезантрацит», з 01 січня 1989 року переведений електрослюсарем АГЗ дільниці ВТБ-2 шахти «Розсипненська № 2» на шахті «Волинська» Торезького виробничого об'єднання з видобутку антрациту «Торезантрацит». На момент призначення пенсії 01 липня 1998 року ОСОБА_2 працював електрослюсарем АГЗ на дільниці ВТБ шахти «Розсипненська № 2» Державного відкритого акціонерного товариства Шахтоуправління «Волинське» дочірнє підприємство Державної холдингової компанії «Торезантрацит» (а.с.10). Архівна довідка видана на підставі книги наказів, особової карки ф. Т-2, табеля обліку спусків та виїздів з шахти, особового рахунку НОМЕР_1.
Як свідчать матеріали справи підприємство, де працював позивач, було неодноразово реорганізоване, а потім ліквідоване (а.с.12,59-68).
Так, наказом № 683 Міністерства палива та енергетики України від 24 грудня 2001 року реорганізовано Державне відкрите акціонерне товариство «Шахтоуправління «Волинське» дочірнє підприємство (ДП) Державна холдингова компанія «Торезантрацит» шляхом виділення його зі складу структурного підрозділу «Шахта «Розсипнянська № 2» та створено на його базі Державне підприємство «Шахта «Розсипнянська № 2», яке є правонаступником прав та обов'язків Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтоуправління «Волинське» (а.с.35).
Наказом № 87 Міністерства палива та енергетики України від 15 лютого 2002 року ліквідовано Державне підприємство «Шахта «Розсипнянська № 2» та створено ліквідаційну комісію (а.с.26).
На підставі п.15.3.5 Проекту ліквідації шахти «Розсипненська № 2» Шахтоуправління «Волинське» Державної холдингової компанії «Торезантрацит» обов'язок по забезпеченню безоплатним побутовим паливом позивача, як пенсіонера шахти, до закінчення повної фізичної ліквідації шахти, до 2012 року включно, було покладено на Державне підприємство «Донвуглереструктуризація» (а.с.37-38).
Згідно з наданою ДП «Донвуглереструктуризація» довідкою (а.с.45), позивач був забезпечений безоплатним побутовим паливом як пенсіонер ліквідованої шахти "Розсипненська № 2" з 2002 року по 2012 рік включно, до закінчення повної фізичної ліквідації шахти, що узгоджується з приписами п. 12.11. Галузевої угоди між Міністерством палива та енергетики України і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості України (з доповненнями і змінами). Обов'язок із забезпечення паливом на побутові потреби осіб, звільнених в зв'язку з ліквідацією Підприємства, виробничої (структурної) одиниці покладається на правонаступника.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частиною 5 ст. 48 Гірничого закону України передбачена категорія осіб, яка після ліквідації чи консервації гірничого підприємства забезпечуються вугіллям на побутові потреби, в межах галузевої угоди, а саме пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах на підземних роботах - не менше ніж 10 років для чоловіків.
Згідно п.12.10.8 Галузевої угоди між Міністерством палива та енергетики України і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості України (з доповненнями і змінами) на підприємствах, що ліквідуються, забезпечення працівників побутовим паливом здійснюється за рахунок бюджетних коштів.
Нормами постанови КМУ № 77 від 31 січня 2007 року «Про затвердження порядку надання пільг на придбання твердого палива за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетом» передбачено, що визначення права на пільги на тверде побутове паливо відповідно до Гірничого закону України покладено на управління праці та соціального захисту населення на підставі відомостей із трудової книжки та пенсійного посвідчення.
За приписами пункту 4 вищевказаної постанови для призначення пільг з придбання твердого палива і скрапленого газу особи звертаються до управлінь праці та соціального захисту населення з відповідною заявою, до якої додають довідку про наявність у житловому приміщенні пічного опалення та/або кухонного вогнища на твердому паливі.
У разі коли на підставі записів у трудовій книжці особи, яка має право на безоплатне забезпечення вугіллям для побутових потреб згідно із статтею 48 Гірничого закону України, неможливо встановити факт виходу на пенсію з ліквідованого гірничого підприємства (ліквідація, реорганізація, перейменування), до уповноваженого органу за його запитом надається архівна довідка або довідка Міненерговугілля про зміни, які відбулися на гірничому підприємстві з моменту виходу на пенсію особи до ліквідації зазначеного підприємства, та копії підтвердних документів (розпорядження, накази).
Таким чином, відповідач у справі є суб'єктом владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обов'язок щодо визначення права на пільги на тверде побутове паливо відповідно до частини 2 статті 102 Бюджетного кодексу України, якою передбачено, що за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг на придбання твердого пічного палива надаються пільги, особам, які мають таке право згідно із статтею 48 Гірничого закону України, - з розрахунку вартості 3,1 тони вугілля на побутові потреби на домогосподарство на рік.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач працював у вугільній галузі, перебував на посадах пов'язаних з підземними умовами більше 20 років, що підтверджується трудовою книжкою та архівною довідкою.
Відповідно до Порядку ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1997 № 939, датою фізичної ліквідації гірничого підприємства вважається дата затвердження Мінвуглепромом актів прийняття відповідних робіт, а також визначення правонаступника щодо соціального захисту осіб відповідно до частини п'ятої статті 48 Гірничого закону України.
Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 11 лютого 2013 року № 52 затверджений Акт комісії з розгляду підсумків фактичного виконання робіт і заходів, передбачених проектом ліквідації шахти «Розсипнянська № 2», завершено списання в установленому порядку з балансу Державного підприємства «Донвуглереструктурізація» основних засобів, прийнятих згідно з розподільчим балансом від шахти «Розсипнянська № 2», роботи з ліквідації шахти визнані закінченими у повному обсязі, відповідно з проектом ліквідації (а.с.39,40-41). Списки вуглеотримувачів передані до УСЗН Торезької міськради згідно з актом від 26 лютого 2013 року (а.с.42,43).
Таким чином, матеріалами справи (архівною довідкою (а.с.10), копіями наказів (а.с.46-49), особовою карткою та табелем обліку (а.с.50-52) достовірно підтверджено, що позивач працював на шахті «Розсипнянська № 2», послідовний процес реорганізації якої як структурного підрозділу, а в подальшому і як самостійної юридичної особи, відбувався на підставі наказів вищого органу управління, з дотриманням прав та гарантій працівників. При цьому, в період фізичної ліквідації шахти соціальний захист колишніх працівників був покладений на державне підприємство «Донвуглереструктуризація». Після її закінчення, у зв'язку з відсутністю правонаступника, цей обов'язок, на думку суду, перейшов до управління соціального захисту відповідно до частини 2 статті 102 Бюджетного кодексу України, та повинен здійснюватися за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.
Суд першої інстанції не погодився з позицією відповідача, що обов'язок забезпечення вугіллям лежить на юридичній особі - Держаному підприємстві «Торезантрацит», до складу якого входить шахтоуправління «Волинське», яке значиться у трудовій книжці позивача як останнє місце його праці у вугледобувній галузі, оскільки, по-перше, законодавством встановлений чіткий порядок забезпечення безкоштовним паливом колишніх працівників ліквідованих підприємств. По-друге, доказами по справі підтверджений перехід прав і обов'язків з ліквідованого підприємства до правонаступників, а в подальшому, до відповідача. За таких обставин, суд першої інстанції вважав протиправною відмову відповідача надати пільгу позивачу на придбання твердого палива.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.
Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області на постанову Торезького міського суду Донецької області від 13 травня 2014 року у справі № 247/1907/14-а - залишити без задоволення.
Постанову Торезького міського суду Донецької області від 13 травня 2014 року у справі № 247/1907/14-а - залишити без змін.
Стягнути з управління соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області судовий збір за подачу апеляційної скарги на постанову Торезького міського суду Донецької області від 13 травня 2014 року у справі № 247/1907/14-а у розмірі 36,54 грн. (тридцять шість грн. 54 коп.) за рахунок місцевого бюджету м. Торезу.
Рішення набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий О.О.Шишов
Судді І.В.Сіваченко
В.В.Попов