Головуючий у 1 інстанції - Сидорова М.В.
Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.
17 червня 2014 року справа №248/1636/14-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Сіваченка І.В.
суддів Шишова О.О., Попова В.В.
секретар судового засідання Запорожцева Г.В.
за участі позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харцизького міського суду Донецької області від 07 травня 2014 року у справі № 248/1636/14-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
21.03.2014 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області (далі - Управління) про визнання відмови врахувати винагороду за вислугу років для перерахунку пенсії протиправною, зобов'язання провести перерахунок пенсії з урахуванням винагороди за вислугу років з 01 вересня 2003 року, врахувати стаж роботи померлої дружини ОСОБА_4 35 років 2 місяця та встановити розмір її пенсії в розмірі 90% від заробітку. Також просив забезпечити рівні конституційні права та рівність перед законом з урахуванням інших судових рішень по співробітникам державних податкових інспекцій при однакових правовідносинах щодо врахування винагороди при перерахунках пенсій.
Позов обґрунтовує тим, що він перебуває на обліку в Управлінні та з 26.11.2013 року отримує пенсію в зв'язку з втратою годувальника за померлу дружину ОСОБА_4, яка за життя отримувала пенсію як державний службовець.
25.02.2014 року він звернувся до Управління з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням винагороди за вислугу років в розмірі 40% від посадового окладу та рангу, яка була призначена дружині наказом Державної податкової інспекції в м. Харцизьку від 19.07.1993 року №71 та яку його дружина - ОСОБА_4 одержувала до 01 вересня 2003 року. Також в заяві просив врахувати дружині стаж роботи - 35 років 2 місяці та відповідно встановити розмір її пенсії - 90% від її заробітку.
12.03.2014 р. він одержав відповідь Управління від 05.03.2014 року, в якій йому було відмовлено врахувати винагороду за вислугу років та в перерахунку пенсії було відмовлено.
Вважає таку відмову незаконною, оскільки він звертався до відповідача з вимогою про перерахунок пенсії з урахуванням винагороди за вислугу років на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 року № 1013 «Про Порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам державної податкової служби, які мають спеціальні звання» (далі - Постанова № 1013), а відповідач у своїй відмові посилається на надбавку за вислугу років на підставі Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ). Крім того, в своїй відмові відповідач посилається на судові рішення: рішення Харцизького міського суду від 10.08.2005 року, ухвалу апеляційного суду Донецької області від 04.11.2005 року, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21.11.2006 року, які стосуються питання правомірності встановлення розміру надбавки за вислугу років на підставі Закону № 3723-XII, а не винагороди за вислугу років, як він зазначав в своєму зверненні до відповідача. Таким чином, така відмова є необґрунтованою та недостовірною.
В обґрунтування позовних вимог та необхідності врахувати винагороду за вислугу років для обчислення та перерахунку пенсії, вказує, що його дружині ОСОБА_4 під час роботи в Державній податковій інспекції в м. Харцизьку була призначена винагорода за вислугу років на підставі постанови КМУ від 05.10.1990 року № 559 «Положення державної податкової інспекції в Україні», Розпорядження Прем'єр-міністра України від 30.06.1994 року № 494-р та Постанови № 1013.
Призначення та виплата винагороди за вислугу років в розмірі 40% від посадового окладу та рангу ОСОБА_4 підтверджується: наказом ДПІ в м. Харцизьку від 19.07.1993 року № 71, яким затверджено стаж роботи, який надає право на отримання одноразової винагороди - 35 років 2 місяці; наказом ДПІ в м. Харцизьку від 01.07.1994 року № 63 «Про комісію встановлення стажу роботи»; протоколом засідання комісії ДПІ в м. Харцизьку про встановлення стажу роботи; штатним розписом ДПІ в м. Харцизьку, виданим 22.01.2009р.; витягом з особового рахунку про нараховану та виплачену заробітну плату ОСОБА_4 від 13.01.2009 року №421/05-012-13; довідкою ДПІ в м. Харцизьку від 10.02.2004 року № 739 про заробітну плату ОСОБА_4; довідкою ДПІ в м. Харцизьку від 07.12.2011 року № 23519 про заробітну плату ОСОБА_4; відповіддю ДПІ в м. Харцизьку від 16.01.2009 року.
Вказані документи, крім підтвердження того, що його дружині ОСОБА_4 під час роботи в ДПІ в м. Харцизьку виплачувалась винагорода за вислугу років в розмірі 40% від посадового окладу та рангу, підтверджують ту обставину, що на вказану винагороду нараховувались та сплачувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Таким чином, вказана винагорода за вислугу років є складовими заробітної плати та повинна бути врахована при обчисленні пенсії, однак відповідач при нарахуванні та виплаті пенсії його дружині таку складову заробітної плати не врахував та невірно визначив розмір пенсії.
Крім того, вказані документи підтверджують стаж роботи дружини на державній службі 35 років 2 місяці, в зв'язку з чим розмір її пенсії повинен був становити не 80% від заробітку, а 90%.
Оскільки пенсія його дружині - ОСОБА_4 була призначена з 01 вересня 2003 року, то вважає, що саме з цієї дати повинна бути перерахована пенсія з урахуванням винагороди за вислугу років та стажу роботи 35 років 2 місяці.
Просив визнати відмову врахувати винагороду за вислугу років для перерахунку пенсії протиправною; зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії з урахуванням винагороди за вислугу років з 01 вересня 2003 року та враховуючи стаж роботи дружини 35 років 2 місяця, встановити розмір пенсії 90% від заробітку.
Постановою Харцизького міського суду Донецької області від 07 травня 2014 року у справі № 248/1636/14-а у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, що і в обґрунтування позовних вимог.
В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Окремою письмовою заявою виклав п.1 прохальної частини позову в такій редакції: визнати дії Управління про відмову врахувати складову зарплати винагороду за вислугу років годувальника в розмірі його пенсії при переводі його пенсії з пенсії годувальника - неправомірними.
Представник відповідача до апеляційного суду не прибув.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Частиною десятою статті 37 Закону № 3723-XII передбачено, що у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
Виходячи зі змісту вищенаведеної законодавчої норми, отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника безпосередньо залежить від виду та розміру пенсійного забезпечення, що отримувала померла особа, тобто, обрахування пенсії відбувається з фактичного її розміру (в тому числі, складових).
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні та з 26 листопада 2013 року отримує пенсію по втраті годувальника за померлу дружину ОСОБА_4
25 лютого 2014 року позивач звернувся до Управління з заявою про перерахунок пенсії в якій вказав, що наказом ДПІ в м. Харцизьку від 19.07.1993 року № 71 його дружині - ОСОБА_4 був встановлений стаж роботи 35 років 2 місяці та встановлена винагорода за вислугу років в розмірі 40% від її посадового окладу, яка не врахована при обчисленні її пенсії, додавши довідки ДПІ в м. Харцизьку № 739-05-643-1 та № 23519/05-0426 від 07.12.2011 р. Просив здійснити перерахунок пенсії з 01 вересня 2003 року з урахуванням винагороди за вислугу років в розмірі 40% та встановити розмір пенсії 90%, враховуючи стаж 35 років 2 місяці згідно Закону № 3723-XII та Постанови № 1013 (а.с.8).
Листом Управління від 05.03.2014 року № 21(4)Д-14-01-03 позивачу було відмовлено врахувати винагороду за вислугу років та здійснити перерахунок пенсії (а.с.9).
Судом також встановлено, що померла дружина позивача - ОСОБА_4 перебувала на обліку в Управлінні та отримувала пенсію як державний службовець. При цьому загальний стаж ОСОБА_4 при призначенні їй пенсії відповідачем було враховано станом на 30.12.2002 року та складав 44 роки 6 місяців 18 днів, в тому числі: стаж на державній службі - 10 років 3 місяці 1 день. Заробітну плату годувальника ОСОБА_4 було враховано відповідно до довідки ДПІ в м. Харцизьку від 11.03.2008 р., яка знаходилась в пенсійній справі годувальника та становила 3 184,27 грн.: в тому числі: посадовий оклад 1 151,00 грн., надбавка за ранг - 100 грн., надбавка за вислугу років (20% * (1151,00+100,00)) - 250,20 грн.; надбавка за високі досягнення у праці (50%*(1151,00+100,00+250,20)) - 750,60 грн., премія - 932,47 грн.
Розмір пенсії позивача ОСОБА_2 у зв'язку із втратою годувальника складає 2295,42 грн. та складається з: 70% від середньої заробітної плати ОСОБА_4 3 184,27 грн. - 2 228,99 грн. та підвищення «дітям війни» (7%*949,00) - 66,43 грн.
Пенсійна справа та особовий рахунок ОСОБА_4 закрито у зв'язку зі смертю останньої, що вбачається з пояснень представника пенсійного органу.
Дані обставини не оскаржуються, підтверджуються матеріалами справи, письмовими відзивами та запереченнями сторін.
Спірним питанням даної справи є неврахування відповідачем винагороди за вислугу років в розмірі 40% від посадового окладу при нарахуванні та виплаті пенсії померлій дружині позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 з 01 вересня 2003 року, а також невірне обчислення стажу державної служби померлої дружини позивача та відповідно невірне визначення розміру її пенсії.
Позивач вважає, що право його дружини - ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на виплату їй пенсії у більшому розмірі, є порушеним та невизнаним відповідачем у справі, а саме: його дружині ОСОБА_4 під час роботи в Державній податковій інспекції в м. Харцизьку на підставі постанови КМУ №559 від 05.10.1990 р. «Положення державної податкової інспекції в Україні», Розпорядження Прем'єр-міністра України №494-р від 30.06.1994 р., Порядку виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 1013, була призначена та виплачувалась винагорода за вислугу років в розмірі 40% від посадового окладу. Незважаючи на виплату такої винагороди його дружині, вона не врахована до її заробітної плати при призначенні та виплаті їй пенсії, що також вплинуло й на розмір його пенсії, яку він отримує в зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України кожна особа має право в порядку, встановленому Законом звернутись до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Особи, які беруть участь у справі та звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів повинні мати адміністративну процесуальну правосуб'єктність.
Правосуб'єктність фізичних осіб (індивідуальних суб'єктів правовідносин) - це передбачена нормами права здатність (можливість) бути учасниками правовідносин, яка припиняється зі смертю особи.
Заявлені позивачем вимоги фактично направлені на захист його прав та прав його дружини ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, в частині перерахунку та виплати пенсії з урахуванням винагороди за вислугу років в розмірі 40% від посадового окладу з 1 вересня 2003 року та обчислення її пенсії померлої дружини з урахування стажу 35 років 2 місяці на державній службі в розмірі 90% від її заробітку також з 01 вересня 2003 року.
З огляду на те, що ОСОБА_4 померла, тобто, втратила свою правосуб'єктність - здатність приймати участь у правовідносинах, набувати права та обов'язки, нести відповідальність; правовідносини з приводу призначення, перерахунку пенсії не допускають правонаступництва, є правом, яке нерозривно пов'язане з певною фізичною особою, заявлені ОСОБА_2 вимоги щодо визнання незаконними дії відповідача щодо відмови врахувати при призначенні та визначенні розміру сум пенсії ОСОБА_4 винагороду за вислугу років, яка їй виплачувалась та зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії з урахуванням винагороди за вислугу років, яка виплачувалась ОСОБА_4 починаючи з 01 вересня 2003 року, а також встановити, що розмір пенсії ОСОБА_4 повинен був становити 90% від заробітку з 01 вересня 2003 року - не підлягають задоволенню.
Апеляційний суд враховує, що рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 10 серпня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 04 листопада 2005 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2006 року, ОСОБА_4 було відмовлено в позовних вимогах до Управління, в яких вона просила визнати дії відповідача щодо відмови перерахувати розмір пенсії неправомірними, зобов'язати провести перерахунок розміру її пенсії з 01 вересня 2003 року з врахуванням надбавки за вислугу років в розмірі 40% від посадового окладу та рангу державного службовця, посилаючись на те, що відповідач неправомірно зменшив розмір такої надбавки до 20%. Вказаними судовими рішеннями також було встановлено, що стаж роботи ОСОБА_4, в тому числі як державного службовця - 10 років 03 місяці 01 день.
Суд першої інстанції вірно не прийняв при ухваленні оскаржуваного судового рішення доводи позивача ОСОБА_2, що питання щодо правомірності неврахування винагороди за вислугу років в розмірі 40% від посадового окладу при обчисленні пенсії його дружині ОСОБА_4, не було предметом розгляду під час розгляду справи за позовом його дружини, на які посилається відповідач.
Так, в своїй ухвалі від 21 листопада 2006 року по вищевказаній адміністративній справі Вищий адміністративний суд України зазначив, що доводи позивача щодо необхідності при призначенні пенсії врахувати отриману нею (ОСОБА_4) винагороду за вислугу років, передбачене постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 1013 «Про Порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання», ґрунтуються на невірному тлумаченні норм матеріального права, оскільки при призначенні пенсії враховується надбавка за вислугу років в залежності від стажу державної служби.
Більш того, сама позивачка ОСОБА_4, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилалась саме на положення Постанови № 1013, яка і визначає порядок виплати винагороди за вислугу років. Таким чином, незважаючи на вживання різних термінів («надбавка», «винагорода» за вислугу років) у вказаних судових рішеннях, останніми дано правову оцінку саме тій складовій заробітної плати, про яку в своєму нинішньому позові веде мову позивач ОСОБА_2
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, судом встановлено, що дружина позивача - ОСОБА_4 за життя зверталась до суду з аналогічним позовними вимогами та їй було відмовлено в їх задоволенні.
Посилання позивача ОСОБА_2 на постанову Верховного Суду України від 20.02.2013 року не можуть бути взяті до уваги, оскільки висновки касаційного суду можуть бути враховані в справі за позовом саме ОСОБА_4, однак остання не скористалась своїм правом на звернення до Верховного Суду України.
Окрім того, судом встановлено, що дружина позивача ОСОБА_4 зверталась із аналогічним позовом до суду в 2013 році та відповідно до ухвали Харцизького міського суду Донецької області від 05 листопада 2013 року провадження по адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії було закрито на підставі п.4 ч.1 ст.157 КАС України, а саме через наявність таких, що набрали законної сили, постанови чи ухвали суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
Вказана ухвала суду першої інстанції була оскаржена позивачкою ОСОБА_4 в апеляційну інстанцію, але апеляція була повернута заявникові ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.11.2013 р., тобто, ухвала суду першої інстанції набрала законної сили.
Більш того, відповідно до постанови Донецького окружного адміністративного суду від 8 вересня 2009 року по справі за позовом прокурора м. Харцизька до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_4, на стороні відповідача - ДПІ в м. Харцизьку, про визнання дій неправомірними та скасування розпорядження від 18.02.2004 р. про перерахунок пенсії, судом під час розгляду справи було встановлено, що 18 лютого 2004 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Харцизьку було видано розпорядження №105396, яким ОСОБА_4 призначено пенсію з урахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 20%. Суд прийшов до висновку, що вказане розпорядження відповідає вимогам закону, тому в задоволені позову було відмовлено.
Таким чином, за життя ОСОБА_4 порушувала в суді питання щодо правомірності неврахування відповідачем винагороди за вислугу років в розмірі 40% від її посадового окладу, але в задоволенні її позовних вимог було відмовлено. При цьому судовими рішеннями було встановлено стаж роботи ОСОБА_4 як державного службовця, що спростовує доводи позивача про невірне обчислення такого стажу відповідачем.
Враховуючи вищеописане, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог в частині перерахунку пенсії померлій дружині позивача з огляду на відсутність порушеного права позивача, що виключає можливість судового захисту.
Вимоги позивача щодо захисту безпосередньої його прав, а саме: щодо зобов'язання Управління провести перерахування та виплату йому належних сум пенсії по втраті годувальника згідно документів, які підтверджують виплату його померлій дружині винагороди за вислугу років в розмірі 40% від її посадового окладу, також не підлягають задоволенню, оскільки право позивача ОСОБА_2 на перерахунок пенсії після втрати годувальника ОСОБА_4, є залежним від перерахунку пенсії ОСОБА_4, яку вона отримувала за життя. Вимоги позивача щодо перерахунку пенсії, визнання дій по призначенню пенсії та про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_4 після її смерті, визнані судом такими, що не підлягають задоволенню, як наслідок, вимоги про перерахунок пенсії позивачу не містять під собою законних підстав та задоволенню не підлягають.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
В повному обсязі ухвалу виготовлено 18 червня 2014 року.
Керуючись ст.ст. 195-196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Харцизького міського суду Донецької області від 07 травня 2014 року у справі № 248/1636/14-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.
Головуючий: І.В.Сіваченко
Судді: О.О.Шишов
В.В.Попов