13 червня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого - судді : Оніпко О.В., суддів : .Собіни І.М., Шимківа С.С.,
секретар судового засідання - Демчук Ю.Ю.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Державної санітарно-епідеміологічної служби України на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 лютого 2014 року в справі за позовом ОСОБА_3 до голови ліквідаційної комісії Державного закладу "Рівненська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Львівській залізниці" Дудки В.Ф., Державної санітарно-епідеміологічної служби України Міністерства охорони здоров'я про виплату вихідної допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
Рішенням Рівненського міського суду від 11 лютого 2014 р. позов ОСОБА_3 задоволено частково: стягнуто з Державного закладу «Рівненська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Львівській залізниці» на користь позивачки компенсаційну вихідну допомогу при звільненні у сумі 1457 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 1200 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 16 027 грн. Вирішено питання про судові витрати.
В поданій на рішенні апеляційній скарзі Державна санітарно-епідеміологічна служба України вважає його незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суд, в порушення вимог закону, розглянув справу без участі відповідача. Держсанепідслужба не є правонаступником бюджетних установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України. Позивачу у зв'язку зі звільненням підлягали до виплати вихідна допомога та допомога на оздоровлення у строки, встановлені ст. 116 КЗпП України. Згідно зі ст. 5 Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати" та п. 5 Постанови КМУ від 21.02.2001 р. № 159 „Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати", своєчасно не отриманий з вини громадянина дохід компенсації не підлягає. Рішення не відповідає вимогам ст.215 ЦПК України. У мотивувальній його частині вказано, що позов підлягає задоволенню повністю, а у резолютивній - частково.
Звернення працівника з вимогою про виплату такої компенсації передбачено статтями 225, 228, 233 КЗпП України. Просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Справа № 569/22595/13-ц Головуючий суддя 1 інстанції: Харечко С.П.
Провадження № 22-ц787/1074/2014 Суддя-доповідач : Оніпко О.В.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.1992 р. ОСОБА_3 була прийнята на посаду санітарки баклабораторії санепідемстанції Рівненського відділення Львівської залізниці. 01.09.2005 р. змінено назву посади «санітарка» на «молодша медична сестра» , згідно з класифікатором ДК 009-95.
Наказом МОЗ № 108 від 05.03.2007 р. Рівненська лінійна санепідемстанція на Львівській залізниці перейменована в Державний заклад „Рівненська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Львівській залізниці" Міністерства охорони здоров'я України.
Наказом Міністерства охорони здоров'я від 21.09.2012 №176-О „Про ліквідацію бюджетних закладів, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України" ліквідовано ДЗ „Рівненська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Львівській залізниці".
Цим же наказом, з метою виконання нормативних актів щодо ліквідації бюджетних закладів, установ і організацій МОЗ України, зокрема, п. 3.6 зобов»язано голів ліквідаційних комісій забезпечити додержання прав та інтересів працівників юридичних осіб при ліквідації відповідно до вимог законодавства України ( а.с. 12-14).
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.10.2012р. за № 744-р „Про передачу цілісних майнових комплексів державних закладів, підприємств, установ та організацій до сфери управління Державної санітарно-епідеміологічної служби" Рівненську лінійну санітарно-епідеміологічну станцію на Львівській залізниці» було передано із сфери управління Міністерства охорони здоров'я України до сфери управління Державної санітарно-епідеміологічної служби України.
11.12.2013 р. ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до голови ліквідаційної комісії Державного закладу «Рівненська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Львівській залізниці» Дудки В.Ф., Міністерства охорони здоров»я України Держсанепідсужби України. Наказом від 28.12.2012 р. її звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України. При звільненні з нею не проведено повний розрахунок, зокрема, не сплачено вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку 1456 грн. та одноразову допомогу на оздоровлення у сумі 1200 грн, тому просила стягнути з відповідачів на її користь вказані належні суми та середній заробіток згідно зі ст.ст.116, 117 КЗпП України за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 16 047 грн.
Судом встановлено, що наказом № 132 від 28.12.2012 р. на виконання наказу МОЗ України від 21.09.2012 р. « Про ліквідацію бюджетних закладів, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров»я України», наказу ДЗ «Рівненська лінійна СЕС на Львівській залізниці» від 12.10.2012 р.за № 156 «Про ліквідацію Державного закладу ««Рівненська лінійна СЕС на Львівській залізниці» МОЗ України, ОСОБА_3 звільнено за п.1 ст. 40 КЗпП України із виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку, компенсації за невикористану відпустку терміном 26 календарних днів та одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу (а.с. 9).
Також, згідно з п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 11.09.2013 р. № 681 «Деякі питання діяльності Міністерства охорони здоров»я та Державної санітарно-епідеміологічної служби» зобов»язано голів ліквідаційних комісій забезпечити визначення потреби в обсягах коштів, необхідних для завершення їх ліквідації, та надання відповідної інформації Державній санітарно-епідеміологічній службі для проведення необхідних розрахунків ( а.с. 11).
Відповідно до довідки про невиплачені кошти, виданої головою ліквідаційної комісії ДЗ „Рівненська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Львівській залізниці" МОЗ України Дудкою В.Ф. 21.02.2013 р. за № 28/01-10-Л, ОСОБА_3 не виплачена сума компенсаційної вихідної допомоги у розмірі середньої заробітної плати - 1457 грн. та матеріальна допомога на оздоровлення 1200 грн. (а.с. 10).
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення зазначених коштів, місцевий суд із врахуванням обставин справи, наданих сторонами доказів, вимог закону та виходячи з фактично заявлених ОСОБА_3 позовних вимог, дійшов обгрунтованого висновку про їх підставність та обов»язок відповідача - ДЗ «Рівненська лінійна СЕС на Львівській залізниці», а не фізичної особи - голови ліквідаційної комісії Дудки В.Ф., в порядку вимог ст. 44 КЗпП України, сплатити належні позивачці кошти.
Доводи відповідача про відсутність вказаних коштів у зв»язку із їх ненадходженням, не заслуговують на увагу, оскільки сама по собі відсутність коштів не звільняє відповідача від їх виплати та не є підставою для відмови у позові про їх стягнення.
Разом з тим, суд 1-ї інстанції не взяв до уваги вимоги ст.ст. 233, 234 КЗпП України та у їх порушення, не дослідив питання щодо пропуску ОСОБА_3 тримісячного строку, встановленого для звернення до суду із вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в порядку ст..ст. 116, 117 КЗпП України, щодо причин пропуску такого строку, хоча у відповідності до вимог закону, строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін і суд зобов»язаний обговорити причини пропуску цього строку, а також навести у рішенні, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.
Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.
Як зазначено вище, позивачка звернулась із даною позовною вимогою до суду 11.12.2013 р., тобто, майже через рік після її звільнення та непроведення з нею роботодавцем повного розрахунку. Про поважність причин пропуску нею строку, встановленого ст. 233 КЗпП України, ОСОБА_3 не зазначала, не встановлено таких причин і колегією суддів.
За наведених обставин рішення місцевого суду в частині стягнення з ДЗ «Рівненська лінійна СЕС на Львівській залізниці» на користь ОСОБА_3 16027 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі - про відмову ОСОБА_3 у позові.
Що стосується доводів апеляційної скарги про незазначення судом у резолютивній частині про відмову ОСОБА_3 у позові до Державної санітарно-епідеміологічної служби України, то вказана обставина будь-яким чином не порушує права останньої та не є підставою для скасування рішення, оскільки як з мотивувальної, так і з резолютивної частини рішення чітко вбачається що позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково і лише - до ДЗ «Рівненська лінійна СЕС на Львівській залізниці».
У зв»язку з наведеним, керуючись ст..ст. 303, 307, 310, 313-314, 316 ЦПК України, ст..ст. 116, 117, 233, 234 КЗпП України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу Державної санітарно-епідеміологічної служби України - задовольнити частково: рішення Рівненського міського суду від 11 лютого 2014 р. в частині стягнення з ДЗ «Рівненська лінійна СЕС на Львівській залізниці» на корись ОСОБА_3 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 16 027 грн. - скасувати та у позові ОСОБА_3 в цій частині - відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.
Головуючий судді :