13 червня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючий суддя: Хилевич С.В.
судді: Собіна І.М., Оніпко О.В.
секретар судового засідання Демчук Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського національного аграрного університету на рішення Березнівського районного суду від 18 лютого 2014 року у справі за позовом Львівського національного аграрного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати за навчання,
Рішенням Березнівського районного суду від 18 лютого 2014 року відмовлено Львівському національному аграрному університету (далі - Університет) в задоволенні позову до ОСОБА_1 за спливом позовної давності.
У поданій на рішення суду апеляційній скарзі позивач покликався на його незаконність та необґрунтованість, що полягає у неповноті з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На її обґрунтування зазначалось про те, що спірні права та обов'язки не містять остаточно визначеного строку для оплати навчання. Застосування вимог ст.ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України щодо наслідків пропуску позовної давності не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки позов подано в межах матеріально-правового строку для захисту свого права. Усупереч правилам ст.ст. 1, 214 і 160 ЦПК України суд не надав належної оцінки зазначеним фактам, однобічно і необ'єктивно встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини.
З цих підстав просить рішення Березнівського районного суду від 18 лютого 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити, стягнувши на користь позивача із ОСОБА_1 1 980 гривень заборгованості і 351, 20 гривень судового збору, а всього 2 331, 20 гривень.
Заслухавши думку судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Відмовляючи Університету в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості вимог, однак з урахуванням обставин пропуску позивачем позовної давності, відсутності поважних причин для її поновлення та наявності клопотання відповідача про застосування наслідків спливу матеріально-правового строку, встановленого законом для звернення до суду за захистом порушеного права, правильно визнано позов таким, що задоволенню не підлягає.
Матеріалами справи встановлено, що 21 липня 2005 року між сторонами укладено договір №6284, за умовами якого замовник - ОСОБА_1 замовляє і оплачує, а виконавець - Університет забезпечує навчання студента за базовим напрямом "Механізація та електрифікація сільського господарства", заочної форми навчання, з освітньо-кваліфікаційним рівнем "Бакалавр", за спеціальністю 9.09.1900 "Енергетика сільськогосподарського виробництва". Загальна вартість освіти склала 3 100 гривень, обов'язком замовника було своєчасне внесення плати за отриману освітню послугу в розмірах та в строки, що встановлені договором, а виконавець зобов'язувався надати освітню послугу на рівні державних стандартів освіти (п.п. 2.2., 4.1., 5.1.). Пунктом 3 договору передбачено термін навчання з 1 вересня 2005 року по 31 січня 2008 року (а.с 3-4).
Згідно з наказом №250к-с від 31.08.2009 року ОСОБА_1 відраховано з другого курсу факультету заочної освіти в зв'язку з невиконанням навчального плану в 2008-2009 навчальному році (а.с. 5). Ця обставина відповідно до п. 7.1. договору є підставою для припинення зобов'язань сторін за договором (а.с. 4).
Сторони не заперечують проти того, що за навчання на першому курсі відповідач сплатив 1 060 гривень. Спірною є сума у 1 980 гривень, що складає розмір договірної плати за навчання ОСОБА_1 на другому курсі Університету.
За змістом ст.ст. 509, 526, 530, 610, 612 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, на заперечення проти вимог Університету щодо 1 980 гривень заборгованості за навчання відповідач належних і допустимих доказів не надав. Не було їх здобуто й судом, а тому позов є доведеним і обґрунтованим.
Разом з тим, норми ст. 257, ч.ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України передбачають тривалість загальної позовної давності у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
При вирішенні спірних відносин вірно ураховано районним судом і те, що початок перебігу позовної давності слід рахувати з 1 вересня 2009 року, тобто з наступного дня після відрахування зі складу студентів і порушенням відповідачем у зв'язку з цим зобов'язань з оплати за навчання (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Таким чином, позовна давність закінчилася 1 вересня 2012 року (1 вересня 2009 року + 3 роки), через що ОСОБА_1 правильно заявив клопотання про її застосування у спорі, а Університет поважних причин про пропуск матеріально-правового строку не лише не навів, але й не клопотав про його поновлення.
За таких обставин пропуск позовної давності правильно обраний судом як підстава для відмови у позові.
Доводи апеляційної скарги про невизначення присічного строку у спірних відносинах, а тому й неможливість застосування позовної давності, на увагу не заслуговують.
Так, з п. 6.1. договору вбачається, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Умови та строки правовідносин між сторонами визначаються договором, дія якого припинена 31 серпня 2009 року, що й вказує про виникнення у позивача права вимоги на стягнення спірної заборгованості.
Інші покликання Університету - про порушення процесуального закону, що полягає у неналежній оцінці доказів у справі, також спростовуються правильністю висновків суду, позаяк не призвели до хибного вирішення справи.
Додержання судом норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення.
Згідно з абз. першим ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі виключно через установи банку чи відділення зв'язку.
Оскільки об'єктивних доказів про сплату судового збору за подання Університетом апеляційної скарги матеріали справи не містять, тому 121, 80 гривень підлягають стягненню з позивача в дохід держави.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Львівського національного аграрного університету відхилити, а рішення Березнівського районного суду від 18 лютого 2014 року залишити без змін.
Стягнути з Львівського національного аграрного університету в дохід держави 121 (сто двадцять одна) гривню 80 копійок судового збору.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: С.В.Хилевич
Судді: І.М.Собіна
О.В.Оніпко