27 травня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючої судді - Шеремет А.М.,
суддів: Шимківа С.С., Демянчук С.В.
секретар судового засідання Ковальчук Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 18 березня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особистою приватною власністю майна, -
ОСОБА_1 19 липня 2013 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
ОСОБА_2 19 серпня 2013 року звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання особистою приватною власністю майна.
Рішенням Рівненського міського суду від 18 березня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_1 та позову ОСОБА_2 відмовлено.
Вважаючи дане рішення таким, яке ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу.
При цьому покликається на те, що суд не дав належної правової оцінки письмовим доказам, які наявні в матеріалах справи, зокрема рішенню Рівненського міського суду від 20 березня 2012 року.
Вказує на те, що суд в порушення вимог ст. 153 ЦПК України не вирішив питання щодо забезпечення даного позову у вигляді накладення арешту на спірний автомобіль.
Безпідставним вважає висновок суду про те, що він не надав належних та допустимих доказів того, що приймав участь у погашенні боргових зобов"язань по оплаті за спірний автомобіль.
Зауважує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 народила дитину, а тому отримувати будь-які доходи, окрім допомоги по догляду за дитиною, не мала можливості.
Просить оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні його позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Рішення в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 ОСОБА_1 не оскаржувалось.
В запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції вірно виходив з положень вимог ст. ст. 57, 60 СК України, а також з тієї обставини, що підстави для задоволення даного позову відсутні.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі з 22 жовтня 2005 року по 22 липня 2010 року.
Рішенням Рівненського міського суду від 22 липня 2010 року шлюб між ними розірвано.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 60 та ч. 4 ст. 65 Сімейного кодексу України - майно, набуте подружжям час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно п.п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело та час його придбання. При поділі майна також враховуються борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до договору № 016-р-к купівлі-продажу транспортного засобу від 14 червня 2007 року ОСОБА_2 придбала автомобіль Renault megane.
Для придбання вказаного автомобіля ОСОБА_2 отримала кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 20400 дол. США. згідно укладеного 15 червня 2007 року кредитного договору № 014/53-05/61492 між нею та ВАТ „Райффайзен банк Аваль".
Поручителем по даному договору виступила ОСОБА_4 - мати відповідачки.
Згідно п.3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Відповідно до хронологічної таблиці погашення заборгованості та копій квитанцій наданих ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості по кредитних зобов»язаннях внесено лише 383 гривні 54 копійки, в той час як ОСОБА_2 - 212 285 гривень, ОСОБА_4 107078 грн. 05 коп., в тому числі за час перебування ОСОБА_2 в шлюбі 118 337 гривень 73 коп.
Відповідно до довідки АТ «Райффайзен Банк Аваль» станом на 01 серпня 2010 року ОСОБА_2 має заборгованість за кредитним договором по кредиту 11 985.14 дол. США; по відсотках 213.29 дол. США: в т. ч. прострочені відсотки - 140. 72 дол. США; в т.ч. нараховані відсотки 72.57 дол. США; штрафні санкції 1 299.97 дол. США.
Довідкою РОД «Райффайзен Банк Аваль» від 15 березня 2012 року стверджується що ОСОБА_2 виконала всі зобов"язання за кредитним договором від 15 червня 2007 року.
Враховуючи наведене колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що джерелом придбання спірного майна є кошти ОСОБА_2, а ОСОБА_1 участі у погашенні боргових зобов"язань не брав.
Доказів на спростування цих доводів ОСОБА_1 суду не надав.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.
Висновки суду щодо підстав для відмови у задоволенні позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Доводи апеляційної скарги і зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права, яке б призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 11, 303, 304, 308, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 18 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча А.М. Шеремет
Судді: С.С. Шимків
С.В. Демянчук