Справа № 742/656/14 провадження № 11-кп/795/335/2014 Категорія - ст.121 ч.1 КК Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2
19 червня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого - суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
з участю учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
потерпілого - ОСОБА_8
представника потерпілого ОСОБА_9
обвинуваченого - ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013260210000551 від 04 квітня 2013 року, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 31 березня 2014 року щодо
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , не судимого,
визнаного винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
Даним вироком ОСОБА_10 визнано винним у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 на рахунок відшкодування моральної шкоди 25000 грн., а позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди - залишено без розгляду.
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь держави витрати за проведення експертизи в розмірі 281 грн. 40 коп.
Питання речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.
Суд першої інстанції встановив, що 10 березня 2011 року близько 19 години, ОСОБА_10 поблизу господарства №24 по вулиці Гоголя в смт. Ладан Прилуцького району, на ґрунті неприязних стосунків, шляхом застосування невстановленого в ході досудового слідства металевого предмета у вигляді залізного прута діаметром близько 17-18 мм та довжиною близько 70 мм, з однієї сторони якого була приварена гайка з різьбою на 8 мм та до даної гайки був прив'язаний мотузок довжиною близько 60 см, заподіяв громадянину ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, забійної рани лівої скроневої ділянки голови, перелом пірамідки лівої скроневої кістки, забій правої скроневої долі головного мозку, травматичної перформації лівої барабанної перетинки, що ускладнилася гострою лівобічною посттравматичною сенсоневральною глухотою, що згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №130 від 06 грудня 2013 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою як небезпечні для життя в момент спричинення
Обвинувачений ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції в якій просить вирок відносно нього скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі ч. 1 ст. 36 КК України.
Обвинувачений свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом не дана належна правова оцінка, та не врахована та обставина, що конфлікт спровокував ОСОБА_8 вдарив його дзеркалом заднього виду, а потім вийшовши з автомобіля та розпочав наносити йому тілесні ушкодження, що підтверджено висновком судово-медичної експертиз № 168 від 17 березня 2011 року. Крім того, вказує, що потерпілий ОСОБА_12 значно вищий та сильніший за нього та відразу після інциденту ОСОБА_12 особисто сів за кермо та поїхав, але маючи ушкодження, які вказані експертом, людина з переломом основи черепа не могла керувати авто. Також суд посилається на показання свідка ОСОБА_13 , яка являється дружиною потерпілого і до яких необхідно було ставитьсь критично. Необгрунтовано призначено і відшкодування моральної шкоди, в судовому порядку потерпілим не було доведено, в чому саме полягає моральна шкода у розмірі 50000,00 грн., а судом роз'яснено, чому саме 25000,00 грн. адже тілесні ушкодження потерпілий отримав в результаті своєї поведінки - нападу на нього після збиття автомобілем, та що потерпілий завдав йому також тілесні ушкодження. Вказує, що необхідна оборона як спосіб самозахисту має свої юридичні наслідки. Стаття 1169 цивільного кодексу України передбачає, що шкода, завдана особою при здійсненні нею самозахисту від протиправних посягань, у тому числі у стані необхідної оборони не відшкодовується.
До апеляційного суду Чернігівської області надійшла апеляційна скарга представника потерпілого ОСОБА_9 в інтересах потерпілого ОСОБА_8 , в якій він просив скасувати вирок місцевого суду та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_10 винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 7 років позбавлення волі і задовольнити цивільний позов потерпілого у повному обсязі.
Але до початку розгляду даного кримінального провадження по суті представник потерпілого ОСОБА_9 за згодою потерпілого ОСОБА_8 відмовився від своєї апеляційної скарги.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_10 прокурор просить вирок суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_14 - без задоволення, оскільки вважає, що суд дослідивши за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність і взаємний зв'язок у сукупності, прийшов до переконання, що дії обвинуваченого ОСОБА_10 органами досудового слідства вірно кваліфіковані за ч.1 ст.121 КК України.
Заслухавши доповідача, прокурора, представника потерпілого ОСОБА_9 і потерпілого ОСОБА_8 , які заперечували проти апеляційної скарги обвинуваченого і просили вирок суду залишити без зміни, пояснення захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_10 , які просили апеляційну скаргу задовольнити з вказаних в ній підстав, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі та в запереченнях обвинуваченого ОСОБА_14 , колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Як слідує з положення ч. 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Згідно до п.2 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч.1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні та достатні мотиви і підстави його ухвалення.
Відповідно до положень ч.3 ст.374 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків, форми вини та мотивів кримінального правопорушення; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Згідно з ч.3 ст.415 КПК України висновки та мотиви, з яких судові рішення скасовані в апеляційному порядку, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.
Цих вимог суд першої інстанції при судовому розгляді даного кримінального провадження не дотримався.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 липня 2011 року ОСОБА_10 був визнаний винним і йому призначено покарання за ст. ст. 121 ч.1, 263 ч.2, 70 ч.1 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 02 грудня 2011 року вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 липня 2011 року щодо ОСОБА_10 скасований, а кримінальна справа направлена прокурору Чернігівської області для організації додаткового розслідування.
Повертаючи справу на додаткове розслідування суд зазначив, що до компетенції суду не входить збір зразків для експертизи та доказів, і вказав ряд недоліків, що свідчать про неповноту і неправильність досудового слідства, та слідчих дій, які необхідно виконати органам досудового розслідування, зокрема, перевірити чи звертався потерпілий ОСОБА_8 10-11 березня 2011 року до Прилуцької районної лікарні і якщо так, то з якого приводу; яким чином це зафіксовано і чи є документи, які підтверджують встановлений діагноз; чи надавалася потерпілому медична допомога і якщо так, то яка і що було рекомендовано; чи рекомендувалася потерпілому госпіталізація; чи сповіщалася міліція про надходження ОСОБА_8 з тілесними ушкодженнями, якщо ні, то чому, якщо так, то які були прийняті міри з боку працівників міліції.
Для встановлення механізму отримання тілесних ушкоджень як потерпілим, так і обвинуваченим, провести повторні допити учасників події та перевірити показання останніх шляхом відтворення обстановки і обставин події з участю судово-медичного експерта.
Не дивлячись на чіткі вказівки апеляційного суду Чернігівської області, органами досудового слідства вони не були виконані в повному обсязі.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчий експеримент був проведений з учасниками події ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , однак без участі судово-медичного експерта, і питання про механізм отримання тілесних ушкоджень потерпілим і обвинуваченим залишилось фактично недослідженим.
В судовому засіданні як потерпілий, так і його дружина стверджували, що ОСОБА_10 ніхто не бив, але в матеріалах кримінального провадження мається висновок судово-медичної експертизи (т.1 а.с.69-70) № 168 від 17 березня 2011 року, з якої вбачається, що у ОСОБА_10 маються легкі тілесні ушкодження, які можуть відповідати по давності строку 10 березня 2011 року. Провів дану судово-медичну експертизу лікар судово-медичний експерт ОСОБА_15 .
Свою незгоду з даним висновком судово-медичної експертизи суд першої інстанції у вироку обґрунтував тим, що за медичним освідування ОСОБА_10 звернувся лише 17.03.2011 року, що не виключає заподіяння вказаних тілесних ушкоджень будь-яким іншим шляхом аніж від дій потерпілого та іншого дня, про що повідомив в судовому засіданні експерт ОСОБА_16 .
Але за наявності суперечливих висновків експертів ОСОБА_15 та ОСОБА_16 з одного і того ж питання, що згідно ст.332 КПК України може бути підставою для проведення відповідної експертизи, суд у вироку не навів мотивів надання переваги позиції саме експерта Теплова, а не експерта ОСОБА_15 .
Вказівка апеляційної інстанції про необхідність перевірки чи звертався потерпілий ОСОБА_8 10-11 березня 2011 року до Прилуцької районної лікарні і якщо так, то з якого приводу; яким чином це зафіксовано і чи є документи, які підтверджують встановлений діагноз; чи надавалася потерпілому медична допомога і якщо так, то яка і що було рекомендовано; чи рекомендувалася потерпілому госпіталізація; чи сповіщалася міліція про надходження ОСОБА_8 з тілесними ушкодженнями, якщо ні, то чому, якщо так, то які були прийняті міри з боку працівників міліції, підлягала виконанню шляхом витребування і вилучення відповідних, в тому числі і медичних, документів, які повинні були бути надані судово-медичним експертам. Органи досудового розслідування обмежились лише направленням запиту про інформацію, яку і отримали у вигляді листа (т.2 а.с.64). При цьому в листі зазначений встановлений 10 березня 2011 року діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозку, забійна рана лівої тім'яної області.
Згідно судово-медичних експертиз у потерпілого ОСОБА_8 виявлені відкрита черепно-мозкова травма, перелом лівої скроневої кістки з переходом на основу черепа, забійна рана лівої скроневої області, травматична перфорація барабанної перетинки (т.1 а.с.109-111, т.2а.с.149-155).
Не перевіреним і не спростованим залишилось твердження обвинуваченого ОСОБА_10 про можливість виникнення наслідків травмування в результаті отримання потерпілим травм раніше, зокрема, під час ДТП.
В матеріалах кримінального провадження (т.2 а.с.101) мається виписка з медичної карти амбулаторного хворого, з якої вбачається, що потерпілий раніше лікувався з приводу забійної рани лобної області справа, забійної рани завушної області зліва.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що вирок відносно ОСОБА_10 постановлений з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Залишення поза увагою вказівок апеляційного суду Чернігівської області є підставою для скасування вироку з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції, під час якого слід усунути вказані в ухвалі апеляційного суду Чернігівської області від 02 грудня 2011 року та цій ухвалі порушення, належним чином перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі і запереченнях обвинуваченого, та прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 409, 412, 415 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_10 задовольнити частково.
Вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 31 березня 2014 року щодо ОСОБА_10 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
ОСОБА_17 ОСОБА_18 ОСОБА_19